Постанова 4824 № 369/10223/19

справа № 369/10223/19 головуючий у суді І інстанції Медведський М.Д. провадження № 22-ц/824/1778/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 08 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Мостової Г.І., суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А., за участю секретаря судового засідання - Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пихтіна Клима Володимировича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання недійсним та скасування акту про порушення та рішення комісії про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, - в с т а н о в и в : Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2019 року закрито провадження у справі № 369/10223/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київобленерго» про визнання недійсним та скасування акту про порушення та рішення комісії про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Пихтін К.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала незаконна, необґрунтована та підлягає скасуванню з огляду на те, що судом першої інстанції: неправильно застосовано положення статей 55, 124 Конституції України, чим обмежено доступ позивача до правосуддя. Обмеження можливості споживача оскаржити у судовому порядку акт про порушення та протокол комісії ПАТ «Київобленерго» про розгляд акту, порушує її право на судовий захист, закріплений у статті 55 Конституції України та суперечить статті 124 Конституції України; неправильно застосовано статті 15, 16 ЦК України. Право споживача на звернення до суду при виникненні спору при складанні акта про порушення та при визначенні розміру суми збитків, належної до оплати, прямо передбачено чинним законодавством як спосіб захисту права. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення; не оскарження споживачем акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії та протоколу комісій про розгляд акту створює для неї негативні наслідки у вигляді припинення постачання електричної енергії та стягнення вартості необлікованої електроенергії, а тому споживач повинна мати можливість оспорити у судовому порядку відповідні акти та рішення (протоколи) ПАТ «Київобленерго», в яких зафіксовано та встановлено факт порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії. Звернення до суду з позовом по визнання недійсним та скасування акту про порушення протоколу комісії постачальника електричної енергії про розгляд акту є належним способом захисту цивільного права; неправильно застосовано пункт 8.2.7 підпункту 8 Правил роздрібного ринку електричної енергії; неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не досліджено протокол комісії ПАТ «Київобленерго» № 004 від 27 березня 2019 року та належним чином не обґрунтовано, чому вимоги про визнання недійсним та скасування рішення комісії (протоколу) про розгляд акту не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, чим допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ПАТ «Київобленерго» про визнання недійсним та скасування акту про порушення № К040596 від 24 вересня 2018 року, про визнання недійсним та скасування рішення засідання комісії ПАТ «Київобленерго» з розгляду акта № К040596 від 24 вересня 2018 року про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, оформлене протоколом № 004 від 27 березня 2019 року. Представником відповідача було заявлено клопотання про закриття провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду за правилами будь-якого судочинства відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі 522/12901/17-ц. Представник позивача подав письмові заперечення, згідно з яких вважає, що право звернення до суду не може обмежуватись у розумінні статей 55, 64, 124 Конституції України, також послався на ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17955/17 про відступ від правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/12901/17-ц. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що ЦК України не встановлює такого способу захисту порушеного права як визнання недійсним та скасування актів та протоколів енергопостачальника, Правила роздрібного ринку електричної енергії також не встановлено можливості оскарження споживачем актів та протоколів комісії енергопостачальника. Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у статті 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання недійсним та скасування акту про порушення ПКЕЕ та визнання недійсним та скасування рішення засідання комісії ПАТ «Київобленерго» по розгляду акту, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX. Відповідно до пункту 12 цього Закону розділ ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину». Керуючись статтями 367, 369, 376, 381-384 ЦПК України та пункту 3 розділу ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд, ­- Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, ­- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пихтіна Клима Володимировича залишити без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення, з урахуванням пункту 3 розділу ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 08 липня 2020 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді В.М. Волошина Т.А. Слюсар