Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/5417/19

Справа № 346/5417/19 Провадження № 22-ц/4808/782/20 Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючої Пнівчук О.В. суддів: Томин О.О., Ясеновенко Л.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 березня 2020 року, в складі судді Беркещук Б.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у зв`язку з навчанням. Свої вимоги мотивував тим, він є курсантом та навчається на 1-му курсі Національної академії внутрішніх справ на денній формі навчання, за державним замовленням, для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра. Термін навчання з 26.08.2019 року до 04.07.2023 року, що підтверджується довідкою від 21.10.2019 року №4165. Його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначив, що з часу народження і до серпня 2019 року проживав з матір`ю в АДРЕСА_1 та перебував на повному її утриманні. В зв`язку з навчанням у вищому навчальному закладі він щодня несе витрати на харчування, медикаменти, вітаміни, проїзд у громадському транспорті, придбання канцелярських товарів, придбання цивільного та спецодягу. Вказує, що його батько відповідач ОСОБА_2 не виконує добровільно зобов`язань щодо його утримання, хоча має таку можливість, а тому він змушений звернутись із позовом до суду про стягнення з батька аліментів на його утримання у зв`язку із його навчанням. Батько є молодого віку, працездатний, здоровий, інших утриманців не має, працює за кордоном та отримує нерегулярний і мінливий дохід, який повністю витрачає на своє утримання, тому просить суд постановити рішення, котрим стягувати із відповідача ОСОБА_2 на його користь аліменти у зв`язку з його навчанням у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн щомісяця до досягнення ним двадцяти трьох років. Також просив стягнути з відповідача судові витрати в тому числі 3000,00 грн витрат за правничу допомогу. Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на його утримання для продовження навчання у розмірі по 1500 грн щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років, починаючи з 12 листопада 2019 року. В решті вимог позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначив, що навчаючись на денній формі навчання за державним замовлення він щодня несе витрати на харчування, медикаменти, проїзд у громадському транспорті, придбання канцелярських товарів, придбання цивільного та спецодягу, що зумовлено навчання. Відповідач ОСОБА_2 працює за кордоном, а саме в Російській Федерації, його дохід становить приблизно 1,5 тис доларів, інших утриманців не має, а тому в змозі сплачувати аліменти на навчання в розмірі 5000 грн. Апелянт вважає що батько свідомо ухиляється від сплати аліментів на його утримання, а тому він має право просити стягнення аліментів і за минулий час, а саме з 26 серпня 2019 року. Просив заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. Відповідач ОСОБА_2 правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 березня 2020 рокупідлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права іздотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`сованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення вищезазначеним вимогам відповідає. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Коломийського міськвиконкому Івано-Франківської області (а.с.5) Згідно довідки Міністерства внутрішніх справ від 21.10.2019 року за №46/01-4165 ОСОБА_1 є курсантом першого курсу Національної академії внутрішніх справ денної форми навчання, державного замовлення. Термін навчання з 26.08.2019 року по 04.07.2023 року (а.с.7) Встановлено, що повнолітній ОСОБА_1 навчається у м. Києві, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Він хоча і досяг повноліття, але посилається на те, що продовжує навчання, а відтак потребує допомоги з боку батька. Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина на період його навчання, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено можливість відповідача сплачувати аліменти на його утримання у зв`язку з навчанняму розмірі 5000 грн. щомісяця. З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Положеннями ч.1 ст.199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів (пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»): 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. Судом встановлено, що повнолітній ОСОБА_1 фактично проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні, оскільки самостійного доходу не має. Досягнувши повноліття ОСОБА_1 продовжує навчання та є курсантом першого курсу Національної академії внутрішніх справ денної форми навчання, державного замовлення, перебуває на матеріальному забезпеченні матері, яка його забезпечує всім необхідним, та задовольняючи частково позов і стягуючи з відповідача аліменти на користь позивача у розмірі 1500 гривень вірно виходив з того, що відповідач, як батько, зобов`язаний та спроможний надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, саме у такому розмірі, виходячи з рівності обов`язку матеріальних витрат на обох батьків. Суд першої інстанції правильно врахував відсутність доказів достатнього заробітку відповідача для стягнення аліментів у розмірі, визначеному позивачем, що є більшим мінімального рекомендованого розміру, визначеного ч.2 ст. 182 СК України. Колегія судді вважає, що наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи про те, що батько ОСОБА_2 працює в Російській Федерації та його дохід становить 1500 дол США не можуть вважатись беззаперечним доказом можливості відповідача сплачувати аліменти у запропонованому ним розмірі. Що стосується вимоги про стягнення з відповідача аліментів за минулий час, а саме з 28 серпня 2019 року то слід зазначити наступне. Відповідно до ст.191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не доведено факту щодо вживання заходів для одержання аліментів з відповідача за період з 26 серпня 2019 року, а також те, що він не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням від їх сплати боржником. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, ґрунтується принципах справедливості, добросовісності та розумності, доводи апеляційної скарги обґрунтованості висновків суду не спростовують, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 березня 2020 року без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, у випадках передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 08 липня 2020 року. Головуюча О.В. Пнівчук Судді: О.О. Томин Л.В. Ясеновенко