Постанова 4805 № 286/462/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №286/462/20 Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І. Категорія 42 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Овруцького районного суду Житомирської області, ухвалене 30 квітня 2020 року суддею Вачко В.І. у м. Овручі, у справі №286/462/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У лютому 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суду із позовом, у якому, посилаючись на невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №б/н від 22 березня 2012 року, просило стягнути з останнього заборгованість станом на 30 листопада 2019 року в сумі 17210,55 грн, з яких: 11589,11 грн заборгованість за кредитом, 4125,70 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 200грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 500 грн - штраф (фіксована частина), 795,74 грн штраф (процентна складова) та судові витрати. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 30 квітня 2020 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. В апеляційній скарзі представник Банку, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов Банку задовольнити. На його думку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення Банком позовної давності та відмову у зв`язку з цим у задоволенні позову, оскільки строк дії картки, виданої відповідачу закінчився 31 березня 2017 року, а з позовом до суду Банк звернувся 09 лютого 2020 року, тобто в строки, визначені законом. У відзиві ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Банку, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 30 квітня 2020 року залишити без змін. Свої доводи обґрунтовував тим, що Банком пропущені строки позовної давності з огляду на закінчення строку дії картки. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне. Із матеріалів справи вбачається, що 22 березня 2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 11). На підставі підписаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил відповідач отримав кредит у сумі 30000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку. Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а підписана ним анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, розмір неустойки. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Банком на обґрунтування своїх позовних вимог, розмір заборгованості відповідача за договором від 22 березня 2012 року станом на 30 листопада 2019 року складає: 17210,55 грн, з яких: 11589,11 грн заборгованість за кредитом, 4125,70 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 200 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 500 грн - штраф (фіксована частина), 795,74 грн штраф (процентна складова). Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення процентів за користування кредитом та неустойки, суд першої інстанції виходив із того, що при укладенні договору з відповідачем Банком не дотримано вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк. Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно зазначив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і Правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 22 березня 2012 року анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та розміру неустойки (штрафу, пені). Суд також обґрунтовано послався на те, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. У оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції правильно вказав, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22 березня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18 лютого 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Тому, з огляду на відсутність підпису ОСОБА_1 в Умовах та Правилах надання банківських послуг в ПриватБанку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та нарахування неустойки. Таким чином, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову Банку в частині стягнення процентів за користування кредитом, штрафів та пені. Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в сумі 11589,11 грн, посилаючись на сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зазначила, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Цим самим касаційний суд дійшов висновку про укладеність кредитного договору в силу вимог закону, та, як наслідок, врахувавши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Оскільки матеріали справи свідчать, що у даному випадку строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то відсутні підстави для початку перебігу позовної давності. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.04.2020 у справі № 292/340/16-ц, постанові від 28.04.2020 у справі №293/1011/17. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовна давність закінчилася, а аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов та апеляційну скаргу щодо спливу такого строку є також безпідставними. З наданого позивачем розрахунку вбачається наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11589,11 грн. Розмір заборгованості за тілом кредиту відповідач не спростував. Отже рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про стягнення тіла кредиту підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про часткове задоволення позову, стягнення з відповідача на користь Банка 11589,11 грн тіла кредиту та 3538,19 грн судових витрат, понесених позивачем на сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ((2102+3153) х 67,33%). Враховуючи те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, тому відсутні підстави вважати, що справа, пов`язана із порушенням прав ОСОБА_1 як учасника бойових дій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій. Тому доводи відповідача про те, що він звільнений від сплати судового збору у даній справі є помилковими. Дана справа є малозначною, оскільки визначена у ній ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Тому, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 30 квітня 2020 року у частині відмови у задоволенні позову про стягнення тіла кредиту скасувати, ухваливши у цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: Житомирська область, Овруцький район, с. Гошів, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул.Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № б/н від 22 березня 2012 року в сумі 11589,11 грн та 3538,19грн судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 08 липня 2020 року.