Постанова Житомирський апеляційний суд № 293/407/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №293/407/19 Головуючий у 1-й інст. Бруховський Є. Б. Категорія 49 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І., за участю секретаря Кучерявого О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №293/407/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 січня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Бруховського Є.Б. в смт Черняхові, в с т а н о в и в : У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, у якому просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , а малолітню доньку ОСОБА_4 залишити на її вихованні. Позовні вимоги мотивувала тим, що 17.10.2005 між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 . Зазначала, що сімейне життя не склалося, сторони спільно не проживають, спільного господарства не ведуть. Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Шлюб, зареєстрований 17.10.2005, відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, за актовим записом № 1920 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу залишено позивачу прізвище " ОСОБА_1 ". В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 768,40 грн судових витрат. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у визначенні місця проживання неповнолітньої дитини та ухвалити у цій частині нове судове рішення про залишення вказаної позовної вимоги без розгляду. Зазначає, що до суду першої інстанції із усною заявою звертався представник позивача про залишення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини без розгляду, проте в скаржуваному судовому рішенні помилково зазначено, що представник позивача відмовився від вищевказаної позовної вимоги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, з 17.10.2005 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, згідно актового запису відділу реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції за №1920. Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до частини першої, другої ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. За правилами ч.3 ст.160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років визначається нею самою. Встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 виповнилося чотирнадцять років. З висновку органу опіки та піклування Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, який затверджений рішенням Оліївської сільської ради №66 від 25 червня 2020 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішила проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 . З врахуванням наведених вимог закону та обставин справи, рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі у цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки ОСОБА_4 досягла чотирнадцяти років та місце проживання нею визначено особисто. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 1 152 грн 60 коп. Згідно з п.5 ч.1 та ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених п.1 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається у розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною 1 цієї статті, - повністю. Оскільки апеляційний суд закрив провадження у справі за вимогами про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_1 має право на повернення сплаченої суми судового збору не за рахунок відповідача, а з Державного бюджету України. Керуючись статтями 255, 259, 268, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 січня 2020 року в частині відмови у визначенні місця проживання дитини скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини закрити. Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 152 грн 60 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 07 липня 2020 року. Головуючий Судді