Постанова 4804 № 263/15489/16-ц

22-ц/804/1406/20 263/15489/16-ц П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 02 липня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Мироненко І.П. суддів: Баркова В.М., Лопатіної М.Ю. за участі секретаря Сікори М.М. сторони: позивач Маріупольська міська рада; відповідач - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради; відповідач - Реєстраційна служба Першотравневого районного управління юстиції Донецької області; відповідач - ОСОБА_1 ; розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2017 року, постановленого у складі судді Шатілової Л.Г., - в с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст вимог У грудні 2016 року Маріупольська міська рада Донецької області звернулась до суду з позовом до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області, реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. З урахуванням уточнень Маріупольська міська рада Донецької області просила скасувати свідоцтво про право власності, серія та номер: 41574316, видане 31 липня 2015 року реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради Донецької області судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 травня 2016 року спеціалістами відділу землеустрою та охорони земель управління земельних відносин міської ради було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства України ФОП ОСОБА_1 , про що було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31 травня 2016 року. Даним актом було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 під розміщення торгівельного павільйону «Молоко», загальною площею: 0,0008 га, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року №41574316, без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням ст.ст. 125, 126, 211, 212 ЗК України. ФОП ОСОБА_1 було направлено вказівку (попередження) про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства від 31 травня 2016 року № 99/2016, згідно якої було надано час на усунення порушень діючого земельного законодавства України протягом тридцяти днів. 15 серпня 2016 року спеціалістами відділу землеустрою та охорони земель управління земельних відносин міської ради було проведено повторну перевірку дотримання вимог земельного законодавства України ФОП ОСОБА_1 , про що було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 серпня 2016 року. Відповідно до листа з Управління Державного архітектурно-будівельного контролю, на сьогоднішній день до них не надходило звернень, щодо реєстрації дозвільних документів за адресом: АДРЕСА_1 . 11 листопада 2016 року спеціалістами управління державного архітектурно-будівельного контролю було проведено комісійне обстеження нежитлового приміщення («торгівельний павільйон», літ. «А-1», площею 7,80 кв.м, стіни зовнішні з металевого каркасу та облицьовані пластиком), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що воно не є капітальною спорудою. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05 грудня 2016 року № 74828387, реєстр прав власності на нерухоме майно містить активний запис про реєстрацію права власності на торгівельний павільйон, розташований за адресом: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41574316, зареєстроване, відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області від 31 липня 2015 року за № 10635817, було видане з порушенням норм чинного законодавства. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено. Скасовано свідоцтво про право власності, серія та номер: 41574316, видане 31 липня 2015 року реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради Донецької області судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що нежитлове приміщення «торгівельний павільйон» літ. «А-1», площею 7,80 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , не є капітальною спорудою. За таких обставин, суд дійшов висновку, що свідоцтво про право власності, серія та номер: 41574316, видане 31 липня 2015 року реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, було видане з порушенням норми ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому підлягає скасуванню. Надходження апеляційної скарги до апеляційної інстанції та її короткий зміст У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2017 року. Посилаючись на не повне з`ясування обставин справи, порушення вимог процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вказував, що Маріупольською міською радою не надано належних та допустимих доказів того, що нежитлове приміщення «торгівельний павільйон» літ.А-1, площею 7,80 кв.м., розташований за адресом: АДРЕСА_1 не є капітальною спорудою. Судом порушено ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідно до якої у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених ст.31 цього Закону. Зазначене нежитлове приміщення прийнято в експлуатацію після чого, згідно із ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 31 липня 2015 року Реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області видане свідоцтво про право власності, серія та номер: 41574316. Судом не взято до уваги, що відповідно до п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 в експлуатацію приймаються закінчені будівництвом об`єкти. Також поза увагою суду залишилось те, що 12 грудня 2013 року Маріупольським Бюро технічної інвентаризації було видано технічний паспорт на вказаний «торгівельний павільйон», що також свідчить про те, що вказана споруда є капітальною спорудою. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що нежитлове приміщення «торгівельний павільйон» літ. «А-1», площею 7,80 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , є капітальною спорудою, що встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 07 липня 2017 року № 12-с. Тому свідоцтво про право власності, серія та номер: 41574316, видане 31 липня 2015 року реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, без порушень норми ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року касаційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи рішення апеляційного суду, Верховний суд виходив з того, що по справі не встановлено на підставі чого було здійснено державну реєстрацію спірного нерухомого майна та видано відповідне свідоцтво чим допущено неповне з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення передчасного судового рішення. Аргументи учасників справи В письмових поясненнях Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту ММР вказує, що відповідно до п.22 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (втратив чинність 01 січня 2016 року), у випадках встановлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно за вказаним адресом здійснювалася на підставі свідоцтва про право власності при скасуванні якого можливе скасування записів про проведену державну реєстрацію прав. Так, згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп. «а» п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про відкладення справи не надали. З огляду на викладене та вимоги ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу за їх відсутності. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти доводів апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 31 липня 2015 року державним реєстратором Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Запальським А.М. було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно торговий павільйон загальною площею 7,8 кв.м за адресом: АДРЕСА_1 та видане свідоцтво про право власності, серія та номер 41574316 від 31 липня 2015 року. 31 травня 2016 року спеціалістами відділу землеустрою та охорони земель управління земельних відносин Маріупольської міської ради складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, згідно якого ФОП ОСОБА_1 використовується земельна ділянка за адресом: АДРЕСА_1 під розміщення торгівельного павільйону «Молоко» на підставі свідоцтва про право власності №41574316 від 31 липня 2015 року, витяг з Державного реєстру від 31 липня 2015 року № 10635817, загальною площею 0,0008 га без правовстановлюючих документів на земельну ділянку. На підставі акту перевірки, 31 травня 2016 року ФОП ОСОБА_1 було направлено вказівку (попередження) про необхідність усунення порушень вимог земельного законодавства № 99/2016, згідно якої надано час на усунення порушень земельного законодавства протягом 30 днів. 15 серпня 2016 року спеціалістами Управління земельних відносин Маріупольської міської ради Донецької області було проведено повторну перевірку, в ході якої встановлено, що порушення вимог земельного законодавства України ОСОБА_1 усунено не було. 11 листопада 2016 року спеціалістами управління державного архітектурно-будівельного контролю було проведено комісійне обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 . Відповідно до технічного паспорту, виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації 12 грудня 2013 року, нежитлове приміщення «торгівельний павільйон», літ.«А-1» має площу 7,80 кв.м, стіни зовнішні з металевого каркасу та облицьовані пластиком. В ході перевірки встановлено, що вказане нежитлове приміщення не є капітальною спорудою. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 74828387 від 05 грудня 2016 року, реєстр прав власності на нерухоме майно містить активний запис про реєстрацію права власності на торгівельний павільйон, розташований за адресом: АДРЕСА_1 . Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 12-с від 07 липня 2017 року встановлено, що торгівельний павільйон, розташований по АДРЕСА_1 , згідно з Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень» є нерухомим майном, тому що не може бути переміщеним без заподіяння йому шкоди, тобто для переміщення треба демонтувати бетонний фундамент, який у подальшому буде непридатний для використання, а згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не є тимчасовою спорудою для здійснення підприємницькою діяльності тому, що має заглиблений фундамент. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Предметом позову у даній справі, з урахуванням уточнень, є вимога про скасування свідоцтва про право власності, серія та номер 41574316, виданого 31 липня 2015 року реєстраційною службою Першотравневого районного управляння юстиції Донецької області. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме мано відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-ІУ. Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна на момент виникнення спірних правовідносин визначалась Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (втратив чинність 01 січня 2016 року). Згідно з п.49 Порядку в разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна заявник подає документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Відповідно до п.20 Порядку за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. Згідно п.24 Порядку у випадках, встановлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Таким чином, свідоцтво про право власності це документ, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, оформлений відповідно до встановлених державою у вищевказаних нормативно-правових актах вимог, тобто є правовстановлюючим документом. Передумовою для його видачі є прийняття державним реєстратором на підставі наданих заявником документів рішення про державну реєстрацію права власності, яке, у свою чергу, є підставою для оформлення та видачі свідоцтва про право власності. Отже, свідоцтво про право власності на новостворене нерухоме майно видається не на підставі документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку та документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна. З копії реєстраційної справи вбачається, що заявником не було дотримано вимог п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки не надано документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, розташовану за адресом АДРЕСА_1 . Наявний у реєстраційній справі договір оренди б/н від 13 липня 2015 року, укладений між Маріупольською міською радою та ОСОБА_1 , стосується земельної ділянки, розташованої за іншим адресом: АДРЕСА_2 . Як вже зазначалось Порядок регулює процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і не містить жодних положень щодо припинення вже зареєстрованого права власності або скасування свідоцтва про право власності. Разом з цим, підстави внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування визначалися ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» (в редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції). Згідно якої записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. «а» п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення. В даному випадку скасування оспорюваного свідоцтва про право власності не забезпечувало відновлення порушеного права позивача, на що суд першої інстанції, задовольняючи позов, уваги не звернув. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 128/2994/16-ц (провадження 61-6164св18). Згідно ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» у чинній редакції, державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав проводиться у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. «а» п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). З огляду на наведене заявлена позивачем одна позовна вимога про скасування свідоцтва про право власності, у разі її задоволення, не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, адже не відбудеться нівелювання негативних наслідків і у позивача не відновиться користування чи розпорядження конкретним матеріальним благом земельною ділянкою. Тобто, задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки вимагає пред`явлення у подальшому іншого позову. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У зв`язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2017 року скасувати і ухвалити нове. У задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради Донецької області до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області, Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право власності відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий І.П. Мироненко Судді: В.М. Барков М.Ю. Лопатіна Повний текст судового рішення складено 07 липня 2020 року. Суддя І.П. Мироненко