Постанова 4813 № 521/13558/19

Номер провадження: 22-ц/813/5779/20 Номер справи місцевого суду: 521/13558/19 Головуючий у першій інстанції Мазун І.А. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., за участю секретаря: Ющак А.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справиапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про зняття арешту з майна та зобов`язання вчинити певні дії, встановив: 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Перший Малиновський ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області, про зняття арешту з майна та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до неї про визнання недійсним заповіту № 3-1908 від 04 липня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Дашицькою Л.Л., яким його мати ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_1 все своє майно, яке належало їй на час смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . За цією позовною заявою 26 квітня 2010 року Уманським міськрайонним судом було відкрито провадження у цивільній справі №2-88-2011. 14 грудня 2011 року за заявою представника позивача ОСОБА_4 Уманський міськрайонний суд постановив ухвалу про накладення арешту на все майно, яке належало ОСОБА_3 на час її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та 13/200 частини будинку по АДРЕСА_3 , до постановлення рішення Уманським міськрайонним судом по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - державний нотаріус Уманської міської державної нотаріальної контори Дашицька Л.Л., про визнання недійсним вищевказаного заповіту. 23 серпня 2012 року той же суд виніс доповнення до ухвали від 14 грудня 2011 року, визначивши строк пред`явлення ухвали Уманського міськрайонного суду від 14 грудня 2011 року до виконання - 12 березня 2013 року. Ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області були спрямовані для виконання до першого Малиновського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області. В подальшому, у зв`язку з численними фактами неявки позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4 в судові засідання без повідомлення причин та їх відмовою отримувати судові повістки, 14 березня 2019 року Уманський міськрайонний суд постановив ухвалу про залишення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 без розгляду. Ухвала вступила в законну силу 01.04.2019 року. Разом з тим, наявність арешту являється перепоною для реалізації її вступу в успадкування заповіданим їй майном, через невиконання першим Малиновським ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Закону України «Про звернення громадян» та ст. 81 ЦПК України. У зв`язку з викладеним, позивачка звернулась до суду з відповідним позовом та просила суд постановити рішення у справі про зняття арешту з однокімнатної квартиру АДРЕСА_2 та 13/200 частини будинку АДРЕСА_3 , які належали ОСОБА_3 на час її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладеного на підставі ухвал Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 грудня 2011 року та 23 серпня 2012 року по справі №2/88-11; та зобов`язати відповідача виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про арешт квартири АДРЕСА_2 та 13/200 частини будинку по АДРЕСА_3 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Перший Малиновський ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області, про зняття арешту з майна та зобов`язання вчинити певні дії було залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року, та постановлення нового, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вирішуючи питання про слухання справи у спрощеному позовному провадженні, у відсутності учасників справи, колегія суддів виходить із того, що учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, призначене на 08.07.2020 року, на 15 год. 00 хв. як то передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.84-89). Більш того, 25.05.2020 року ОСОБА_1 до апеляційного суду подала заяву, в якій просить слухати справу без її участі (а.с. 90). При цьому, колегія суддів враховує, що у відповідності до п. 5 Розпорядження голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, з подальшими змінами (а.с. 91), апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Оскільки жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення, яким є постанова суду, є 08.07.2020 року. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про зняття арешту з майна та зобов`язання вчинити певні дії, районний суд виходив із того, що позивачко не надано доказів того що арештоване майно належить їй на праві власності, оскільки судом встановлено, що арештоване майно є власністю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, ОСОБА_1 вправі звернутись до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із мотивованим клопотанням про скасування вжитих заходів забезпечення позову ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 158 ЦПК України. Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на таке. Згідно з ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону або договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Тобто, для задоволення позову про звільнення майна з-під арешту необхідна одночасна наявність двох підстав, а саме: позивач повинен бути власником майна, або особою, яка володіє майном на підставі закону або договору та спірне майно не повинно належати боржнику. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для зняття арешту зі спірного майна за позовом ОСОБА_1 , оскільки арештоване майно є власністю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , доказів, що позивачка ОСОБА_1 , отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , матеріали справи не містять, та будь-яких інших документів, які б встановлювали право власності позивача на арештоване майно суду надано не було. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалами Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2011 року та від 23.08.2012 року в рамках забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа державний нотаріус Уманської міської державної нотаріальної контори Дашицька Л.Л., про визнання недійсним заповіту, було накладено арешт на все майно, яке належало ОСОБА_3 на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 по спірному заповіту від 04 липня 2009р., зареєстрованому в реєстрі за № 3-1908, в тому числі на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , на 13/200 частин будинку по АДРЕСА_3 до постановлення рішення Уманським міськрайонним судом Черкаської області по зазначеній справі (а.с. 6, 7-8). У зв`язку з цим, постановою заступника начальника першого Малиновського ВДВС ОМУЮ Охременко Ю.О. від 09.09.2013 року закрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-88-2011, виданого 14.12.2011 р. про накладення арешту на все майно, яке належало ОСОБА_3 на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 по спірному заповіту ОСОБА_3 від 04 липня 2009 року, зареєстрованому в реєстрі за № 3-1908 (а.с. 12). В подальшому виконавче провадження було знищено згідно з пунктом 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом МЮУ від 25.12.2008 № 2274/5, у зв`язку з закінченням терміну його зберігання (а.с. 52). 14.03.2019 року ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області вищевказаний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту залишено без розгляду. 01.04.2019 року ухвала набрала законної сили. Однак судом не було вирішено питання щодо скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом 14.12.2011 року та 23.08.2012 року(а.с. 9-10). Таким чином, враховуючи, що у разі якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питанням про скасування заходів забезпечення позову. За правилами ч. 1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Частиною 9 ст. 158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивачка ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з мотивованим клопотаннямпро скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалами Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.12.2011 року та від 23.08.2012 року, який вправіскасувати накладені арешти на підставі ч. 1 ст. 158 ЦПК України. Саме про це йдеться в оскаржуваному рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року. Тобто, враховуючи, що ОСОБА_1 була відповідачем у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, в рамках якої був накладений арешт на спадкове майно, накладений арешт має бути знятий не за окремим позовом ОСОБА_1 за місцем знаходження спадкового майна, а за окремим клопотанням ОСОБА_1 про зняття арешту зі спадкового майна в рамках вищевказаної цивільної справи, яка перебуває в Уманському міськрайонному суді Черкаської області. У зв`язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли вплинути на правильність висновків суду, не виявлено і сторонами не надано нових доказів у суді апеляційної інстанції. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, оскаржуваного рішення суду та доводів апеляційної скарги. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 січня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання цього судового рішення, яке складено 08.07.2020 року. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда Л.А. Гірняк Т.В. Цюра