LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Одеський апеляційний суд520/12010/18

від 03.07.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5396/20 Номер справи місцевого суду: 520/12010/18 Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.07.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А., За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2018 року про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» до Одеської міської ради за участю третіх осіб: Юридичний департамент Одеської міської ради постійна комісія Одеської міської ради з питань землеустрою та земельних правовідносин, Одеське відділення державного підприємства «Український державний науково- виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха ( ДП «Укргеоінформ»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень Одеської міської ради,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2018 року, до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Водолій» про визнання незаконним та скасування рішень Одеської міської ради, в якому просило визнати незаконними п.66 та п.67 додатку 1 до Рішення Одеської міської ради №6296-VI від 25.02.2015 року в частині надання дозволів громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , яким надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка); визнати незаконними Рішення Одеської міської ради №7050-VI від 10.09.2015 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу гр. ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,0910 га за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) та Рішення Одеської міської ради №7050-VI від 10.09.2015 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу гр.. ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,0639 га за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2018 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» (м.Одеса, вул. Генерала Петрова, 22 а кв.113 код ЄДРПОУ31370340) до Одеської міської ради ( м.Одеса, пл. Думська, 1) за участю третіх осіб: Юридичний департамент Одеської міської ради ( м.Одеса, пл. Думська, 1), постійна комісія Одеської міської ради з питань землеустрою та земельних правовідносин (м.Одеса, пл. Думська пл.1), Одеське відділення державного підприємства «Український державний науково- виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха (ДП «Укргеоінформ») м.Одеса, вул. Пастера, 42), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ) про визнання незаконними та скасування рішень Одеської міської ради - відмовлено. Роз`яснено позивачеві, що для вирішення даного спору він має право звернутись з позовом в порядку ГПК України. Судовий збір в сумі 1762 грн. 00 коп., сплачений 07.09.2018 року за квитанцією № 0.0.1127457057.1 (оригінал квитанції повернутий позивачеві) на рахунок № НОМЕР_1 МФО 828011 - повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Водолій» (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31370340, місцезнаходження: 65078 м.Одеса, вул. Генерала Петрова, 22 а кв.113). Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Водолій» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В судове засідання, призначене на 25.06.2020 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Також 25.06.2020 року до канцелярії апеляційного суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій», у якій заявник просить апеляційний суд розглянути справу без участі позивача та його представника за наявними в справі матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства та позивач повинен звернутись з позовом в порядку ГПК України. Однак, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст.ст. 55, 124), а ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративним справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Юрисдикція цивільних справ визначена ст. 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції зазначив, що позивачем заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради, та оскільки, спір виник стосовно нерухомого майна земельної ділянки № 1/1 та АДРЕСА_2 , тому заявлений позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч. 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до п.6 ч.1ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці. У пунктах 2, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначається, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПКгосподарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності. У зв`язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства'), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є як правило, фізична особа). При вирішенні питань, пов`язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз`яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року N 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року N 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК України земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з`ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов`язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності: чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин. Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування ('суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. З позовної заяви ТОВ «Водолій» вбачається, що Товариство звернулося з позовом до суду про визнання незаконними та скасування рішень Одеської міської ради прийнятих стосовно фізичних осіб. На підставі прийнятих Одеською міською радою рішень № « 7049-VI та № 7050-VI від 10.09.2015 р. у третіх фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виникли цивільні права на земельні ділянки за адресами у АДРЕСА_1 , які фактично розташовані в межах іншої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_7 , користувачем якої є ТОВ «Водолій», якому Одеська міська рада передала у постійне користування таку земельну ділянку на підставі Рішення від 17.04.2001 № 2405-ХХІІІ «Про затвердження технічної документації з інвентаризації земельної ділянки та оформлення Товариству з обмеженою відповідальністю «ВОДОЛІЙ» документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0434 га за адресою АДРЕСА_7 . З урахуванням зазначеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції передчасно відніс розгляд цієї справи до юрисдикції господарського суду, не з`ясувавши чи цей спір має ознаки приватно-правового спору так як, за результатами реалізації рішень Одеської міської ради у фізичних осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виникло право цивільне на землю, а вирішення спору між ТОВ «Водолій» та Одеською міською радою може вплинути у подальшому на права та обов`язки вказаних фізичних осіб. Така правова позиція викладена Великою палатою Верховного суду в постанові від 04.03.2020 року у справі № 280/174/19 (провадження № 14-509 цс 19) Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку, що відмова у відкритті провадження з підстав п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України є передчасною. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та заслуговують на увагу суду. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи наведені обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали з підстав порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України). На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384ЦПК України, Одеський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» - задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2018 року про відмову у відкритті провадження скасувати, а матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» до Одеської міської ради за участю третіх осіб: Юридичний департамент Одеської міської ради постійна комісія Одеської міської ради з питань землеустрою та земельних правовідносин, Одеське відділення державного підприємства «Український державний науково- виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха ( ДП «Укргеоінформ»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень Одеської міської ради - направити до суду першої інстанції для продовження розгляд. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 03.07.2020 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А.Гірняк С.М. Сегеда

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»