Постанова КАС ВС № 2а-5134/11/1370

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 07 липня 2020 року справа № 2а-5134/11/1370 адміністративне провадження № К/9901/7320/20 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду: головуючий - Ханова Р. Ф., судді: Гончарова І. А., Олендер І. Я., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у складі судді Мартинюка В. Я., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у складі суддів Улицького В. З., Кузьмича С. М., Шавеля Р. М., у справі № 2а-5134/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» до Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 року №0000152301, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» в травні 2011 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області (правонаступник - Дрогобицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 року № 0000152301. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23 липня 2013 року в справі №2а-5134/11/1370 адміністративний позов задовольнив. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 січня 2015 року апеляційну скаргу відповідача задовольнив, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року в справі №2а-5134/11/1370 скасував та прийняв нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовив. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 червня 2015 року касаційну скаргу Товариства задовольнив, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року скасував, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року залишив в силі. Дрогобицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області 23 липня 2015 року звернулась до суду із заявою про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року за нововиявленими обставинами. Як на нововиявлені обставини відповідач посилався на: постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року у справі № 1-180/12, згідно з якою керівника та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Фаворит» ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України на підставі пункту «в» статті 1, статті 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року № 3680-VІ; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2011 року у справі № 2а-7041/11/2670, відповідно до якої визнано недійними Статут та запис про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Фаворит»; вирок Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2014 року у справі № 2607/3761/12, згідно з яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених статтями 205, 212, 358 Кримінального кодексу України, а саме - повторного створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Фаворит» із метою отримання незаконного доходу. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 вересня 2015 року заяву органу доходів і зборів залишив без задоволення. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 вересня 2016 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року залишив без змін. Верховний Суд постановою від 24 липня 2019 року касаційну скаргу податкового органу задовольнив частково, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у справі № 2а-5134/11/1370 скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд не погодився з судами попередніх інстанцій, зокрема, що обставини, на які посилається відповідач як на нововиявлені, були відомі суду та іншим учасникам процесу під час розгляду цієї справи, оскільки, в даній ситуації нововиявленою обставиною, на яку по суті посилається Дрогобицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, є не постанова Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2014 у справі № 1-180/12 сама собою, зокрема, а фіктивність контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Фаворит», встановлена зазначеним судовим актом, яка не була та не могла бути відома відповідачу та суду першої інстанції під час вирішення спору, позаяк не була закріплена належним процесуальним шляхом. За результатами нового розгляду заяви Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 5 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року, у задоволенні заяви податкового органу про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі за позовом Товариства до Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовив повністю. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі за №2а-5134/11/1370 залишив в силі. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність нововиявлених обставин, зокрема встановили, що Львівський окружний адміністративний суд, приймаючи постанову у справі за №2а-5134/11/1370 від 23 липня 2013 року врахував обставини незаконності перевірки, оскільки така проведена на підставі наказу, який в подальшому скасований у судовому порядку у справі №2а-3584/11/1370. Суди визнали, що така обставина є самостійною та незалежною від інших обставин підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. Суд апеляційної інстанції послався на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16 січня 2018 року у справі №2а/1570/4582/11, зазначивши, що акт перевірки отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки, наказ на проведення якої був скасований у судовому порядку, є неналежним доказом виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Не погодившись з ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 2а-5134/11/1370, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ці рішення, у якій із посиланням на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року задовольнити, скасувати цю постанову та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 13 листопада 2019 року у справі №2а-7371/12/1370, яка полягає у тому, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Відповідач також вважає, що суди неправильно застосували статтю 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зокрема, не врахували принцип фінансової звітності - превалювання сутності над формою. Порушення норм процесуального права відповідач вбачає у недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи відповідно до частин першої та п`ятої статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, на думку податкового органу, недопустимою є повторна участь судді Мартинюка В. Я. в новому розгляді заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у випадку скасування судом апеляційної інстанції рішення, яке прийняте таким суддею за результатами розгляду цієї справи. Також відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій порушили статтю 73, частину третю статті 90, статтю 242, статтю 244, частину третю статті 322 КАС України. Відзив Товариства на касаційну скаргу податкового органу суду не надано, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги. Верховний Суд ухвалою від 9 червня 2020 року відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 2а-5134/11/1370 витребував з суду першої інстанції. 22 червня 2020 року справа № 2а-5134/11/1370 надійшла на адресу Верховного Суду. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. Предметом судового розгляду в справі № 2а-5134/11/1370 були обставини щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2011 року №0000152301. Підставами заявленого позову було протиправність проведення перевірки (том 1, а. с. 4 - 7). Під час судового розгляду суди попередніх інстанцій, серед іншого, досліджували взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Фаворит» на предмет їх реальності. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі № 2а-5134/11/1370, яке залишене в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року, врахував обставини, встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року, якою визнано протиправним наказ ДПІ у м. Трускавці Львівської області за №79 від 22 березня 2011 року про проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття», та визнав недопустимими наведені в акті перевірки докази. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами встановлені статтею 361 КАС України, згідно з частиною першою якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Згідно з частиною четвертою цієї статті не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. За своїм змістом нововиявленими обставинами є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Істотними обставинами є фактичні дані (явища, події, факти або сукупність умов), що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Тобто, це обставини, які впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення. Водночас нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення. Отже, умовами для перегляду рішення в зв`язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення зі спору. Не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи. Верховний Суд зазначає, що нововиявленими є обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2012 року у справі № 1-180/12 було оприлюднено 01 листопада 2012 року, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2011 року у справі № 2а-7041/11/2670 було оприлюднено 14 жовтня 2011 року, тобто обставини щодо фіктивності контрагента позивача на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій могли бути відомі податковому органу, який в свою чергу мав можливість надати ці рішення суду. Вирок Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2014 року у справі № 2607/3761/12 оприлюднено в ЄДРСР 21 березня 2014 року, а тому при належному добросовісному користуванні своїми процесуальними правами податковий орган мав можливість надати це рішення до суду апеляційної інстанції, який в силу статті 195 КАС України (в редакції, чинній на час перегляду судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції від 23 липня 2013 року) мав право дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції та встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції. Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, серед іншого, стало визнання в судовому порядку у справі №2а-3584/11/1370 протиправним наказу від 22 березня 2011 року №79 про проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття», на підставі якого було проведено перевірку позивача та прийнято податкове повідомлення-рішення у цій справі (№2а-5134/11/1370), що обумовило протиправність перевірки та її наслідків. Ці обставини є самостійною підставою для визнання податкового повідомлення-рішення протиправним, і саме з підстав протиправності перевірки був заявлений позов в цій справі. Суд вважає безпідставними доводи скаржника щодо незастосування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 13 листопада 2019 року у справі №2а-7371/12/1370, яка полягає у тому, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Проте, відповідач не врахував, що ці висновки Верховного Суду мають відношення виключно до правовідносин, в межах яких проводиться виїзна перевірка, а платник податків може реалізувати право недопуску осіб контролюючого органу відповідно до статті 81 Податкового кодексу України. Встановлені у цій справі обставини свідчать про проведення контролюючим органом невиїзної перевірки, з огляду на що Суд не може прийняти позицію скаржника. Посилання відповідача на неправильне застосування судами статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зокрема, не врахування принципу фінансової звітності - превалювання сутності над формою, є неприйнятними, оскільки це загальний принцип, який має застосовуватися при наданні оцінки первинним документам бухгалтерського обліку суб`єкта господарювання, що судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про наявність нововиявлених обставин не здійснювалось. Суд також погоджується з судом апеляційної інстанції в частині відхилення доводів скаржника про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норми частин першої, п`ятої статті 37 КАС України щодо недопустимості повторної участі судді у розгляді справи. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що це питання вже було предметом розгляду та ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у задоволенні заяви про відвід судді Мартинюка В. Я. відмовлено. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають. Колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що зазначені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні вимог статті 361 КАС України. Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів - без змін. Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 2а-5134/11/1370 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді Р. Ф. Ханова І. А. Гончарова І. Я. Олендер