Постанова 4876 № 904/4900/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.07.2020 місто Дніпро Справа № 904/4900/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Подобєда І.М., Дарміна М.О., секретар судового засідання: Пінчук Є.С., представники сторін: від позивача: не з`явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином; від відповідача: Іванова Т.М., довіреність №20/2020 від 12.11.2019, адвокат; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 (повний текст оформлений 24.02.2020, суддя Новікова Р.Г.) у справі №904/4900/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-сервіс", м. Дніпро про стягнення безпідставно набутого майна у сумі 504 872,50 грн., - Р.Г. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-сервіс" на свою користь безпідставно набутого майна у сумі 504 872,50 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі №904/4900/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що між сторонами у справі з 01.07.2018 (після закінчення строку дії договору про відшкодування витрат балансоутримувача №801/МБЦ/С від 01.07.2017) існують фактичні правовідносини з надання відповідачем житлово-комунальних послуг позивачу, які включають у тому числі й експлуатаційні витрати відповідача на утримання нерухомого майна позивача (нежилого офісного приміщення займаною площею 834,5 кв.м за адресою: м. Дніпро, вул. Глинки, 2) в будівлі багатофункціонального призначення комплекс "МОСТ-Бізнес центр", а також на утримання інженерних мереж і механізмів спільного користування в даній будівлі, тому сплачені кошти у сумі 504 872,50 грн. за експлуатаційні витрати згідно з виставленими відповідачем рахунками не є безпідставно набутим майном. Місцевим господарським судом зазначено, що позивачем до матеріалів справи не надано будь-яких доказів того, що після закінчення строку дії договору про відшкодування витрат балансоутримувача №801/МБЦ/С від 01.07.2017 відповідачем припинились надаватися експлуатаційні послуги, які були передбачені цим договором і протоколом узгодження договірної ціни до нього (додаток №2), та які визначені зведеними таблицями експлуатаційних послуг для вежі "Ж" за період липня 2018 року по травень 2019 року; позивачем належними і допустимими доказами не доведено фактів того, що в будівлі комплексу "МОСТ-Бізнес центр", де розташовані належні позивачу нежитлові приміщення, не працюють ліфти, насосні станції, системи вентиляції, пожежної сигналізації; не здійснюється прибирання внутрішніх приміщень спільного використання та зовнішніх територій, дератизація, дезінсекція та обслуговування фасадів і т.і., так само позивачем не надано доказів і того, що ним не здійснюється споживання вказаних послуг. Місцевим господарським судом відхилені доводи позивача про відсутність доказів схвалення ним вказаних у рахунках-фактурах за період з липня 2018 року по травень 2019 року експлуатаційних послуг, їх об`єму, складових частин та ціни. Вказано, що позивач протягом тривалого часу (11 місяців) систематично та регулярно здійснював на користь відповідача оплату вартості наданих ним послуг, у тому числі й відшкодовував експлуатаційні витрати балансодержателя, чим здійснював їх прийняття; доказів заявлення позивачем як споживачем комунальних послуг претензій з приводу неповної кількості або неналежної якості наданих відповідачем послуг у порядку, визначеному законом, матеріали справи не містять. Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі №904/4900/19 у повному обсязі, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-сервіс" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" безпідставно набуте майно у сумі 504 872,50 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 7 573,08 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 11 359,62 грн. Апелянт зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем безпідставно були перераховані відповідачу грошові кошти у сумі 504 872,50 грн., оскільки укладений між ними договір про відшкодування витрат балансоутримувача припинив свою дію, а новий договір у встановленому порядку між сторонами укладено не було. Виставлення відповідачем позивачу рахунків на суми, які відповідають здійсненим відповідачем безпідставно платежам, як і складення відповідачем в односторонньому порядку актів про надання послуг не свідчить про наявність між сторонами договірних відносин та наявність у позивача відповідного грошового зобов`язання. Апелянт вважає, що сам факт того, що відповідач є балансоутримувачем будівлі багатофункціонального призначення (офісного центру) не підтверджує надання позивачу послуг у сумі, яка зазначена у виставлених рахунках; акти виконаних робіт за спірний період, які є первинними бухгалтерськими документами, не підписані позивачем. Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду, що між сторонами виник переддоговірний спір щодо укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача, в частині погодження ціни (вартості) експлуатаційних послуг з утримання приміщення позивача; сплачені кошти на відшкодування витрат балансоутримувача у сумі 504 872,50 грн. є безпідставно набутими відповідачем; судом першої інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2020 (колегією суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі №904/4900/19; розгляд скарги призначений судове засідання на 29.04.2020. 06.04.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-сервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Відповідач зазначає, що позивач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються відповідачем, як балансоутримувачем нежитлового будинку і після припинення укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача. Згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги" укладення договору на отримання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача таких послуг; відсутність, укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача таких послуг від їх оплати;матеріалами справи підтверджується надання відповідачем позивачу житлово-комунальних послуг, а здійснені позивачем оплати повністю відповідають розміру наданих послуг відповідно до складених актів про їх надання та виставлених рахунків. На думку відповідача, здійснені позивачем платежі не мають статусу безпідставно одержаних, а до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 1212 Цивільного кодексу України. У зв`язку з встановленням на період дії карантинних заходів в Україні тимчасово особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" зі змінами, враховуючи Рекомендації Ради суддів України викладених у листі №9рс-186/20 від 16 березня 2020 року, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів №1 від 17.03.2020 та рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів №3 від 31.03.2020, розгляд справи №904/4900/19, призначений у судове засідання на 29.04.2020, не відбувся. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В (доповідача), суддів: Подобєда І.М., Широбокової Л.П.) розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі №904/4900/19 призначений в судове засідання на 06.07.2020. У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Широбокової Л.П. відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2020 визначено для розгляду справи №904/4900/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді: Подобєд І.М., Дармін М.О. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 справу №904/4900/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В (доповідача), суддів: Подобєда І.М., Дарміна М.О. У судове засідання, яке відбулося 06.07.2020, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" не заявився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали) - судової повістки №4900081563972, яке отримане апелянтом 04.06.2020. У судове засідання, яке відбулося 06.07.2020, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-Сервіс" підтримав заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС №299453 від 17.12.2008, копія якого міститься у матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" є власником нежилого офісного приміщення поз. 1, 2, 3 у м. Дніпропетровськ по вул. Глинки, буд. 2, загальною площею 866,3 кв.м, в будівлі багатофункціонального призначення (офісний центр) літ. Б-18, б-1. Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано за позивачем 23.12.2018 (реєстраційний номер об`єкта - 25829495), про що свідчить наявна у матеріалах справи копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21385010 від 23.12.2008. 01.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" (сторона-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акта-Сервіс" (сторона-1), яке є балансоутримувачем будівлі, розташованої за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Глинки, 2 (комплекс "МОСТ-Бізнес центр"), був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача №801/МБЦ/С, відповідно до пункту 1.1 якого сторона-1 зобов`язалась забезпечувати нормальне функціонування систем забезпечення будівлі, а сторона-2 зобов`язалась відшкодовувати витрати сторони 1 на нормальне функціонування систем забезпечення будівлі, відшкодовувати вартість використаних комунальних послуг (опалення, кондиціонування, підігрів/охолодження припливного повітря) за діючих розцінками та компенсувати витрати на експлуатацію будівлі пропорційно займаної площі в розмірі 834,5 кв.м. (далі-приміщення). Обсяг використаних ресурсів розраховується: за приладами обліку, за кількістю повітряобміну у періоди часу, за встановленою потужністю, за кількістю людей у приміщенні або пропорційно займаній площі та т.і. (пункт 1.2 договору про відшкодування витрат балансоутримувача №801/МБЦ/С від 01.07.2017). Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 договору про відшкодування витрат балансоутримувача №801/МБЦ/С від 01.07.2017 порядок та умови оплати послуг, що надаються стороною 1, встановлюються додатком №2 до цього договору. У пункті 1 додатку №2 "Протокол узгодження договірної ціни" до договору про відшкодування витрат балансоутримувача №801/МБЦ/С від 01.07.2017 сторонами визначено, що експлуатаційні витрати на утримання нерухомого майна, інженерних мереж та механізмів за вказаним договором включають: 1) обслуговування та поточний ремонт покрівлі; 2) поточний ремонт місць загального користування; 3) обслуговування та поточний ремонт обладнання (ліфтів, насосних станцій і т.д.); 4) обслуговування, сервіс та поточний ремонт систем вентиляції у місцях загального користування; 5) обслуговування та поточний ремонт силового електрообладнання у місцях загального користування; 6) обслуговування, сервіс та поточний ремонт систем пожежної сигналізації у місцях загального користування; 7) обслуговування та поточний ремонт зовнішньої підсвітки; 8) електроенергія загальних зон (що використовується для вентиляції місць загального користування, зовнішньої підсвітки, освітлення сходів та холів, роботи ліфтів, насосної станції); 9) витратні матеріали (лампи, стартери, придбання госп. інвентаря) для місць загального користування; 10) вивезення твердих побутових відходів; 11) дератизація та дезінсекція місць загального користування (щомісячно); 12) прибирання місць загального користування (витратний матеріал та заробітна плата техперсоналу); 13) зовнішнє прибирання території (витратний матеріал та заробітна плата техперсоналу); 14) спец. одяг техперсоналу; 15) обслуговування фасадів (2 рази на рік); 16) утримання прибудинкової території (ремонт зливостоків, прибирання снігу, листя, пуху); 17) заробітна плата адміністративного та інженерно-технічного персоналу; 18) охорона та адміністративний контроль місць загального користування та прибудинкової території будівлі; 19) будь-які інші витрати, якщо зобов`язання з покриття таких витрат, переходять до сторони 1, для забезпечення належної експлуатації будівлі (у тому числі для зручності відвідувачів), таким чином, щоб воно могло використовуватись та експлуатуватись у відповідності до комерційного призначення; 20) витрати на відновлення та ремонт елементів будівлі, встановленого обладнання, компонентів та/або мереж, призначених для загального користування, зокрема, несучих стін, конструкції, перекриттів, а також робіт, що виникають у результаті змін існуючих та майбутніх стандартів, зокрема в сфері санітарії та безпеки, а також стандартів, визначених адміністративними органами влади. Також цим пунктом додатку №2 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача №801/МБЦ/С від 01.07.2017 передбачено, що рахунок за експлуатаційні витрати виставляється з 20 по 30 число поточного місяця за поточний. З 01.07.2017 року сума відшкодування експлуатаційних витрат оплачується на підставі виставлених стороною 1 рахунків, протягом 5-ти банківських днів з моменту їх виставлення. Вартість експлуатаційних витрат за 1 кв.м з 01.07.2017 по 30.06.2018 складає 40,31 грн. без урахування ПДВ; 48,37 грн. з ПДВ. Розмір експлуатаційних витрат, починаючи з 01.07.2017 і до моменту припинення цього договору розраховується відповідно до нижче наведеної формули: U=S*Z, де: U - вартість експлуатаційних послуг приміщення з урахуванням ПДВ в місяць; S - площа приміщення 834,5 кв.м; Z - узгоджений сторонами розмір експлуатаційних витрат за 1 кв.м. За умовами пункту 8.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача №801/МБЦ/С від 01.07.2017 цей договір вступає в силу з 01.07.2017 та діє до 30.06.2018. Зміни та доповнення до цього договору допускаються тільки за взаємною згодою сторін (п. 8.2 договору про відшкодування витрат балансоутримувача №801/МБЦ/С від 01.07.2017). Доказів продовження дії даного договору або укладання іншого договору про відшкодування витрат балансоутримувача до матеріалів справи не надано. Таким чином, станом на час розгляду справи, строк дії договору про відшкодування витрат балансоутримувача №801/МБЦ/С від 01.07.2017 є припиненим. Матеріалами справи підтверджується, що у період із липня 2018 року по червень 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" на підставі виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Акта-Сервіс" рахунків-фактур: №801/МБЦ/С0718-264155 від 23.07.2018 на суму 104769,60 грн., №801/МБЦ/С0818-267110 від 23.08.2018 на суму 111636,59 грн., №801/МБЦ/С0918-269339 від 27.09.2018 на суму 106849,30 грн., №5384 від 22.10.2018 на суму 97870,87 грн., №801/МБЦ/С.11296 від 20.11.2018 на суму 87662,82 грн., №801/МБЦ/С.13941 від 20.12.2018 на суму 113310,29 грн., №801/МБЦ/С.1372 від 21.01.2019 на суму 114973,51 грн., №801/МБЦ/С.3764 від 20.02.2019 на суму 113434,36 грн., №801/МБЦ/С.6158 від 20.03.2019 на суму 100603,82 грн., №801/МБЦ/С.8224 від 22.04.2019 на суму 83049,06 грн., №801/МБЦ/С.12043 від 20.05.2019 на суму 88342,89 грн. перерахувало грошові кошти у загальному розмірі 1 142 088,80 грн. Факт оплати коштів у вказаній сумі підтверджується платіжними дорученнями: №880 від 27.07.2018 на суму 104769,60 грн.; №1090 від 05.09.2018 на суму 111636,59 грн.; №1241 від 04.10.2018 на суму 106849,30 грн.; №1398 від 07.11.2018 на суму 97870,87 грн.; №1498 від 03.12.2018 на суму 97662,82 грн.; №5 від 03.01.2019 на суму 113310,29 грн.; №97 від 31.01.2019 на суму 114873,51 грн.; №240 від 28.02.2019 на суму 113434,36 грн.; №412 від 01.04.2019 на суму 100603,82 грн.; №605 від 03.05.2019 на суму 83049,06 грн.; №797 від 04.06.2019 на суму 97928,58 грн., копії яких містяться у матеріалах справи. У графі "призначенні платежу" перерахованих платіжних доручень вказано, що суми сплачених за ними коштів є платою за експлуатаційні витрати згідно з відповідними рахунками. У виставлених на підставі договору №801/МБЦ/С від 01.06.2018 рахунках-фактурах, перелік яких наведено вище, відповідачем визначено наступні найменування послуг, що підлягають оплаті: експлуатаційні витрати, охолодження (підігрів) припливного повітря, відшкодування за кондиціонування (опалення), сумісне використання електричних мереж та сумісне використання водопровідних мереж. Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" посилається на те, що у період з липня 2018 року по червень 2019 року включно здійснило оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Акта-Сервіс" експлуатаційних витрат, розмір яких є постійним і становить 45897,50 грн. з ПДВ за місяць (38247,92 грн. без ПДВ), на загальну суму 504 872,50 грн. (45 897,50 грн. х 11 міс.); при цьому, платежі за охолодження припливного повітря, відшкодування за кондиціонування, сумісне використання електричних мереж, сумісне використання водопровідних мереж є фактично комунальними послугами, які ним дійсно спожиті, натомість експлуатаційні витрати сплачуються позивачем на користь відповідача безпідставно. Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" посилається на відсутність між сторонами досягнення згоди з усіх істотних умов договору, за яким би відбувалась оплата експлуатаційних витрат в розмірі 45897,50 грн. (з ПДВ) в місяць; наявність в рахунках-фактурах сум експлуатаційних витрат у розмірі 45897,50 грн. (з ПДВ) в місяць, на думку позивача, не є доказом вчинення сторонами правочину на вказані суми, оскільки не містить підтвердження схвалення позивачем таких послуг, їх об`єму, складових частин та відповідної ціни таких послуг, внаслідок чого перерахування спірних грошових коштів відбулось без укладення відповідних правочинів і достатньої правової підстави, у зв`язку з чим просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-Сервіс" кошти у розмірі 504872,50 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору. Предметом спору у даній справі є вимога про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави (стягнення коштів у сумі 504 872,50 грн., сплачених як оплата витрат на експлуатаційні послуги після закінчення договору про відшкодування витрат балансоутримувача №801/МБЦ/С від 01.07.2017). Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України). За змістом статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Матеріалами справи підтверджується, що послуги, які надавалися відповідачем позивачу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача №801/МБЦ/С від 01.07.2017 та після його припинення мають характер житлово-комунальних, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV від 24.06.2004 в редакції, чинній на час перерахування позивачем спірних коштів, та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII від 09.11.2017, який введено в дію 01.05.2019. Суб`єктами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV від 24.06.2004 є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники та балансоутримувачі приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 цього Закону). Згідно із частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII від 09.11.2017 визначено, що житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є, зокрема, виконавець комунальних послуг та індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1, 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII від 09.11.2017). Отже, положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII від 09.11.2017 регулюють правовідносини з надання житлово-комунальних послуг не лише споживачам - власниками житлових приміщень, але й споживачам, які є власниками нежитлових приміщень. Виходячи зі змісту статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII від 09.11.2017, послуги з прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо, поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та купівлі електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку належать до житлово-комунальних послуг. Приписами частини першої статі 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV від 24.06.2004 та частини першої статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII від 09.11.2017 передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. В той же час, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV від 24.06.2004 та пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII від 09.11.2017 споживачеві надано право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV від 24.06.2004 та пункту 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII від 09.11.2017 обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами законів споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами у справі з 01.07.2018 (після закінчення строку дії договору про відшкодування витрат балансоутримувача №801/МБЦ/С від 01.07.2017) існують фактичні правовідносини з надання відповідачем житлово-комунальних послуг позивачу, які включають у тому числі й експлуатаційні витрати відповідача на утримання нерухомого майна позивача (нежилого офісного приміщення займаною площею 834,5 кв.м за адресою: м. Дніпро, вул. Глинки, 2) в будівлі багатофункціонального призначення комплекс "МОСТ-Бізнес центр", а також на утримання інженерних мереж і механізмів спільного користування в даній будівлі. Як зазначено у рішенні місцевого господарського суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" до матеріалів справи не надано будь-яких доказів того, що після закінчення строку дії договору про відшкодування витрат балансоутримувача №801/МБЦ/С від 01.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Акта-Сервіс" припинило надаватися експлуатаційні послуги, які були передбачені цим договором і протоколом узгодження договірної ціни до нього (додаток №2), та які визначені зведеними таблицями експлуатаційних послуг для вежі "Ж" за період липня 2018 року по травень 2019 року, тобто позивачем належними і допустимими доказами не доведено фактів того, що в будівлі комплексу "МОСТ-Бізнес центр", де розташовані належні позивачу нежитлові приміщення, не працюють ліфти, насосні станції, системи вентиляції, пожежної сигналізації; не здійснюється прибирання внутрішніх приміщень спільного використання та зовнішніх територій, дератизація, дезінсекція та обслуговування фасадів і т.і; так само позивачем не надано доказів і того, що ним не здійснюється споживання вказаних послуг. Апелянт не погоджується із такими висновками місцевого господарського суду, посилаючись на те, що сам факт того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Акта-Сервіс" є балансоутримувачем будівлі багатофункціонального призначення (офісного центру) не підтверджує надання позивачу послуг у сумі, яка зазначена у виставлених рахунках; акти виконаних робіт за спірний період, які є первинними бухгалтерськими документами, не підписані позивачем. Між тим, апеляційний господарський суд відхиляє вказані доводи апелянта, оскільки, як правильно зазначив місцевий господарський суд, позивач протягом тривалого часу (11 місяців) систематично та регулярно здійснював на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-Сервіс" оплату вартості наданих ним послуг, у тому числі й відшкодовував експлуатаційні витрати балансодержателя, чим здійснював їх прийняття; доказів заявлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" як споживачем комунальних послуг претензій з приводу неповної кількості або неналежної якості наданих відповідачем послуг, в тому числі й щодо вартості послуг, у порядку визначеному законом, матеріали справи не містять. Апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом, що наявність первинних документів, що фіксують вчинення сторонами господарських операцій з надання та прийняття експлуатаційних послуг у нежитловому приміщенні позивача за адресою: м. Дніпро, вул. Глинки, 2, у період з липня 2018 року по травень 2019 року, знаходиться у безпосередній залежності від вольової поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг", яке отримувало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-Сервіс" акти виконаних робіт (надання послуг) за вказаний період, однак не підписало та не повернуло їх, незважаючи на його згоду зі споживанням інших вказаних у цих актах послуг, таких як: кондиціонування повітря, охолодження (підігрів) припливного повітря, опалення, сумісне використання електричних та водопровідних мереж. Як правильно зазначено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" не було позбавлено права на підписання вказаних актів із зауваженнями (запереченнями) в частині сум експлуатаційних витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-Сервіс" та на часткову оплату виставлених відповідачем рахунків за виключенням послуг, з ціною, складом, кількістю та якістю яких він не згоден. Апеляційний господарський суд відхиляє також доводи апелянта про існування між сторонами переддоговірного спору щодо укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача, в частині погодження ціни (вартості) експлуатаційних послуг з утримання приміщення позивача, оскільки обов`язок із укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг та своєчасної оплати цих послуг відповідно до закону покладено саме на споживача (позивача). Положеннями статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором. Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" зобов`язане утримувати належне йому приміщення, а також нести тягар утримання майна, що полягає у витратах на обслуговування відповідачем місць і комунікацій загального користування будівлі, в якій розташоване вказане приміщення. За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено відсутності підстав набуття та збереження відповідачем грошових коштів у розмірі 504872,50 грн., перерахованих на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акта-Сервіс" як оплату за експлуатаційні витрати у період з липня 2018 року по травень 2019 року. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись статтями 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі №904/4900/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі №904/4900/19 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніелі Хеві Машінері Інжинірінг". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений - 07.07.2020. Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна Суддя І.М. Подобєд Суддя М.О. Дармін