Постанова 4875 № 917/23/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" липня 2020 р. Справа № 917/23/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Шутенко І.А., суддя Хачатрян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (вх. №1146 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2020 у справі № 917/23/20 за позовною заявою Державної установи "Полтавська виправна колонія (№ 64)", вул. Старокотелевська, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36015, до Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36014, про стягнення 107 576,47 грн,- ВСТАНОВИЛА: Державна установа "Полтавська виправна колонія (№ 64)" звернулась до Господарського суду Полтавської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" про стягнення 94 253,40 грн основного боргу, 11 912,80 грн пені, 1086,00 грн 3% річних, 324,27 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача умови укладеного між сторонами договору про залучення засуджених до суспільно корисної праці на контрагентському об`єкті № Г/1/19 від 02.01.2019 року, зокрема не здійснив оплату послуг робочої сили в сумі 94 253,40 грн. За порушення строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню, передбачену п. 5.1 договору № Г/1/19 від 02.01.2019, 3% річних та інфляційні втрати. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.03.2020 у справі №917/23/20 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" на користь Державної установи "Полтавська виправна колонія (№ 64)" 94 253,40 грн основного боргу, 11 010,39 грн пені, 1086,00 грн 3% річних, 174,32 грн інфляційних втрат; 1902,21 грн витрат по сплаті судового збору; в іншій частині вимог в задоволенні позову відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги в частині 94 253,40 грн основного боргу суд першої інстанції вказав про доведення позивачем не оплату Приватним акціонерним товариства "Полтавський турбомеханічний завод" послуг робочої сили спецконтингенту у відповідній сумі. Поряд з цим відмовлено в задоволенні стягнення 902,41 грн пені та 149,95 грн інфляційних втрат у зв`язку з неправильним розрахунком. Відповідач з вказаним рішення суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі. В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує про необхідність закриття провадження у даній справі в порядку п.2. ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України з огляду на подання відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. У вказаній заяві Приватним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" зазначається про існування у Державної установи "Полтавська виправна колонія (№ 64)" перед відповідачем заборгованості в сумі 366235,07 грн згідно договору №Т/2019-2/К-2 від 06.02.2019, як підстави для зарахування суми заборгованості по даній справі в рахунок погашення дебіторської заборгованості Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод". Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 у справі №917/23/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2020 у справі №917/23/20, вирішено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2020 у справі №917/23/20 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; позивачу встановлено строк - не пізніше п`яти днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у справі згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень була отримана представником відповідача 13.05.2020, представником позивача 14.05.2020. Згідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Відтак, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України. 22.05.2020 від Державної установи "Полтавська виправна колонія (№ 64)" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4953), в якому сторона просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", а рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2020 у справі № 917/23/20 без змін. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2020 у справі № 917/23/20 відповідає в повній мірі вимогам законодавства з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що між Державною установою "Полтавська виправна колонія (№ 64)", як виконавцем, та Приватним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод", як замовником, був укладений договір про залучення засуджених до суспільно корисної праці на контрагентському об`єкті № Г/1/19 від 02.01.2019 (Том 1, а.с. 12-16), на умовах якого Виконавець виконує на об`єктах Замовника за адресою: м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2, роботи загально-господарського характеру в період з дати підписання і по 31.12.2019 силами засуджених Державної установи "Полтавська виправна колонія (№ 69)" в кількості до 10 чоловік з погодинною оплатою праці та заробітною платою за кожний відпрацьований чол./місяць 5091,06 грн. з врахуванням ЄСВ (п. 1.1 Договору). В п.п. 4.1, 4.2 Договору визначено, що за виконану засудженими роботу Замовник перераховує заробітну плату засуджених на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 10 числа наступного місяця. Факт виконання робіт за Договором підтверджується актом виконаних робіт, який підписується сторонами. На нараховану оплату за виконані засудженими роботи Замовник робить нарахування в розмірі 50% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.1999 року № 653 "Про заходи для забезпечення діяльності Пенітенціарної служби України" та перераховує разом з заробітною платою засуджених. За твердженням позивача, на виконання умов укладеного Договору останній надав відповідачу послуги робочої сили спецконтингенту, а відповідач підтвердив їх отримання, в період з січня по листопад 2019 року на загальну суму 448 691,76 грн відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт. За даними позивача відповідач оплату отриманих від позивача послуг в період з січня по листопад 2019 року здійснив частково в сумі 354 438,36 грн. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 94 253,40 грн заборгованості за Договором, 11 912,80 грн пені, нарахованої відповідно до п. 5.2 Договору, 1086,00 грн 3% річних, 324,27 грн інфляційних втрат. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке. З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір про залучення засуджених до суспільно корисної праці на контрагентському об`єкті № Г/1/19 від 02.01.2019 є договором про надання послуг. Положеннями частини 1 статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. За приписом ч. 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. За змістом договору позивач взяв на себе зобов`язання з виконання на об`єктах Замовника за адресою: м. Полтава, вул. Старокотелевська, 2, роботи загально-господарського характеру в період з дати підписання і по 31.12.2019 силами засуджених Державної установи "Полтавська виправна колонія (№ 69)" в кількості до 10 чоловік з погодинною оплатою праці та заробітною платою за кожний відпрацьований чол./місяць 5091,06 грн. З наданих позивачем доказів вбачається, що на виконання умов укладеного Договору позивач надав відповідачу послуги робочої сили спецконтингенту, а відповідач підтвердив їх отримання, в період з січня по листопад 2019 року на загальну суму 448 691,76 грн відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт (Том 1, а.с. 17-29): -№ 9 від 31.01.2019 за січень 2019 року на суму 50 926,51 грн. (заробітна плата 29 608,44 грн, нарахування на з/п 50% - 14 804,22 грн, нарахування 22% ЄСВ 6 513,85 грн); -№ 24 від 28.02.2019 за лютий 2019 року на суму 33738,72 грн (заробітна плата 19 508,78 грн, нарахування на з/п 50% - 9754,39 грн, нарахування 22% ЄСВ 4475,55 грн); -№ 43 від 31.03.2019 за березень 2019 року на суму 33182,45 грн (заробітна плата 19211,55 грн, нарахування на з/п 50% - 9605,78 грн, нарахування 22% ЄСВ 4365,12 грн); -№ 59 від 30.04.2019 за квітень 2019 року на суму 21403,73 грн (заробітна плата 12444,03 грн, нарахування на з/п 50% - 6222,02 грн, нарахування 22% ЄСВ 2737,68 грн); -№ 77 від 31.05.2019 за травень 2019 року на суму 36790,37 грн (заробітна плата 21389,75 грн, нарахування на з/п 50% - 10694,88 грн, нарахування 22% ЄСВ 4705,74 грн); -№ 87 від 10.06.2019 за червень 2019 року на суму 13853,18 грн (заробітна плата 8054,17 грн, нарахування на з/п 50% - 4027,09 грн, нарахування 22% ЄСВ 1771,92 грн); -№ 100 від 30.06.2019 за червень 2019 року на суму 30065,45 грн (заробітна плата 17479,91 грн, нарахування на з/п 50% - 8739,96 грн, нарахування 22% ЄСВ 3845,58 грн); -№ 123 від 31.07.2019 за липень 2019 року на суму 35677,35 грн (заробітна плата 20139,27 грн, нарахування на з/п 50% - 10069,64 грн, нарахування 22% ЄСВ 5468,44 грн); -№ 134 від 31.08.2019 за серпень 2019 року на суму 52262,95 грн (заробітна плата 30385,43 грн, нарахування на з/п 50% - 15192,72 грн, нарахування 22% ЄСВ 6684,80 грн); -№ 151 від 30.09.2019 року за вересень 2019 року на суму 34349,72 грн (заробітна плата 19970,77 грн, нарахування на з/п 50% - 9985,39 грн, нарахування 22% ЄСВ 4393,56 грн); -№ 169 від 30.10.2019 року за вересень 2019 року на суму 1341,35 грн (заробітна плата 894,23 грн, нарахування на з/п 50% - 447,12 грн); -№ 174 від 31.10.2019 за жовтень 2019 року на суму 55626,08 грн (заробітна плата 32340,74 грн, нарахування на з/п 50% - 16170,37 грн, нарахування 22% ЄСВ 7114,97 грн); -№ 187 від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 49473,90 грн (заробітна плата 28763,89 грн, нарахування на з/п 50% - 14 381,95 грн, нарахування 22% ЄСВ 6 328,06 грн). Відтак, матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних представниками сторін, в період з січня по листопад 2019 року включно надав відповідачу послуги робочої сили спецконтингенту на загальну суму 448 691,76 грн (Том 1, а.с. 17-29). Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовами Договору встановлено, що за виконану засудженими роботу Замовник перераховує заробітну плату засуджених на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 10 числа наступного місяця (п. 4.1 Договору). Колегія суддів встановила, що відповідач оплату отриманих від позивача послуг в період з січня по листопад 2019 року здійснив частково в сумі 354 438,36 грн. Доводи відповідача про зменшення заборгованості у зв`язку зі сплатою ним 39 068,17 грн за платіжними дорученнями №№ 314, 314 від 29.01.2020 є помилковими, оскільки зазначені платежі, відповідно до їх призначення, сплачені відповідачем за послуги, надані в грудні 2019 року, згідно рахунків №№ 212, 213 від 31.12.2019, в той час як предметом позовних вимог є стягнення боргу за інший період (січень-листопад 2019 року). Ураховуючи вищезазначене, а також не надання відповідачем будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, документально обґрунтованого контррозрахунку, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 94 253,40 грн. З приводу позовної заяви про стягнення 11 912,80 грн пені, нарахованої за несвоєчасну сплату відповідачем за послуги робочої сили спецконтингенту, надані в квітні, травні, липні та листопаді 2019 року колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором. Умовами Договору (п. 5.2) передбачено, що у разі порушення строків оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день. Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Суд першої інстанції доцільно звернув увагу, що позивачем неправильно визначено період нарахування пені за зобов`язаннями квітня і травня 2019 року, що призвело до завищення її розміру, заявленої до стягнення. Відповідно до поданого розрахунку (Том 1, а.с. 4-7) позивач нараховує пеню за зобов`язаннями квітня з 11.05.2019 по 19.12.2019, зобов`язаннями травня - з 11.06.2019 по 19.12.2019. За ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто правомірним періодом нарахування пені за зобов`язаннями квітня є 11.05.2019-10.11.2019 р.р., травня 11.06-10.12.2019 р.р. Здійснив перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність заявлених вимог в частині стягнення пені в сумі 11 010,39 грн. З приводу позовних вимог щодо стягнення 1086,00 грн 3% річних та 324,27 грн інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем послуг робочої сили спецконтингенту, наданих в квітні, травні, липні та листопаді 2019 року колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних встановила, що останній містить належні періоди та суми прострочення, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю. Поряд з цим суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду стосовно наявності недоліків у розрахунку суми інфляційних втрат. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань"). В той же час при розрахунку інфляційних позивач нараховує інфляційні за періоди, коли борг існував не повний місяць. Здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат колегія суддів встановила, що позовні вимоги в цій частині є правомірними в сумі 174,32 грн, в іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат відхиляються за їх безпідставністю. З огляду на викладене колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про правомірність оскаржуваного рішення в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" на користь Державної установи "Полтавська виправна колонія 11 010,39 грн пені, 1086,00 грн 3% річних, 174,32 грн інфляційних втрат. Колегія суддів вважає безпідставними аргументи апелянта щодо необхідності закриття провадження у даній справі судом першої інстанції в порядку п.2. ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке. Згідно до п.2. ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору; За твердженням апелянта, ним до суду першої інстанції подано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. У вказаній заяві Приватним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" зазначається про існування у Державної установи "Полтавська виправна колонія (№ 64)" перед відповідачем заборгованості в сумі 366235,07 грн згідно договору №Т/2019-2/К-2 від 06.02.2019, як підстави для зарахування суми заборгованості по даній справі в рахунок погашення дебіторської заборгованості Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод". Втім колегія суддів зазначає, що згідно до сформованості матеріалів справи судом першої інстанції вказана заява надійшла до суду 20.03.2020 вже після прийняття оскаржуваного рішення та не була предметом розгляду у суді першої інстанції. Більш того, згідно з ч.1, 3 ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За ч.1 ст.601 ЦК України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1)бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2)бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. 3)строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. (Постанова Верховного суду України від 25 квітня 2019 року справа № 918/541/18). Отже, однією з головних умов зарахування зустрічних вимог є їх однорідність (мають грошовий характер). В даному ж випадку договірні відносини про які зазначає апелянт, за своєю правовою природою є різними. Визначенні в заяві апелянта правовідносини носить різний правовий характер та не є однорідними, оскільки згідно п.1.1., 4.1. договору №Г/1/19 від 02.01.2019 відбувається залучення засуджених до суспільно-корисної праці на контрагентському об`єкті відповідно до умов Кодексу законів про працю України, Кримінально-виконавчого кодексу України у зв`язку з чим виникає зобов`язання у Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" щодо сплати заробітної плати засуджених та нарахувань за виконанні роботи засудженими. Позаяк, виходячи з пояснень позивача, за договором №Т/2019-2/К-2 від 06.02.2019 надавалися послуги щодо централізованого опалення. Також умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку (аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 24.01.2018 по справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 по справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 по справі №910/6781/17, від 25.07.2018 по справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 по справі №910/21652/17, від 11.09.2018 по справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 по справі №910/23246/17, від 13.11.2018 по справі № 914/163/14, від 02.04.2019 по справі № 918/539/18). Проте з боку Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" взагалі не надано доказів існування заборгованості у Державної установи "Полтавська виправна колонія (№ 64)" перед відповідачем за договором №Т/2019-2/К-2 від 06.02.2019, так і її безспірність. Відтак, вказана заява Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" не свідчить про припинення зобов`язання відповідача за договором №Г/1/19 від 02.01.2019 в порядку ч.1, 3 статті 202 Господарського кодексу України. У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2020 у справі № 917/23/20 має бути залишено без змін. Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Судом апеляційної інстанції встановлено, що надана апелянтом квитанція №1705 від 29.04.2020 на суму 2882,00 грн містить невірні реквізити для зарахування судового збору до Державного бюджету України, а саме невірний рахунок отримувача. За таких обставин, платіжне доручення №1705 від 29.04.2020 на суму 2882,00 грн не може вважатися належним доказом сплати апелянтом судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за звернення до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2020 у справі № 917/23/20. Оскільки станом на момент винесення постанови у даній справі, апелянт Приватне акціонерне товариство "Полтавський турбомеханічний завод" судовий збір не сплатив, а наявний в матеріалах справи доказ сплати судового збору є неналежним, колегія суддів вважає за необхідне достягнути зі скаржника в дохід Державного бюджету України 2881,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 20.03.2020 у справі № 917/23/20 залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (36029, м. Полтава, вул. Зіньківська, 6, код ЄДРПОУ 00110792) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УК Шевченкі/мХар Шевченківс/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999654, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA858999980313141206082020003, код класифікації доходів бюджету: 22030101) 2881,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.В. Россолов Суддя І.А. Шутенко Суддя В.С. Хачатрян