Постанова Київський апеляційний суд № 362/3557/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 362/3557/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8742/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б. суддів - Гаращенко Д.Р., Ратнікової В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Лебідь-Гавенко Г.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, - в с т а н о в и в : У червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів, стягнутих на підставі судового наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року по справі № 357/10797/18 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 17 вересня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, а виконавчий лист, що був виданий на підставі судового наказу, відкликати. В обґрунтування вимог позовної заяви зазначив, що наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року було стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму, починаючи з 07 вересня 2018 року, про наявність якого йому стало відомо лише в квітні 2019 року. Зазначав, що не уникає обов`язку утримувати свою дитину однак існують об`єктивні причини, що унеможливлюють виконання судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини в повному обсязі. Пояснював, що має ІІ групу інвалідності, працює не на постійній основі, отримує пенсію по інвалідності у розмірі 1 497,00 грн., проживає з батьками пенсіонерами, у зв`язку з чим просить суд зменшити розмір аліментів (а.с. 1-3). Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено (а.с. 71-75). Не погодившись з рішенням суду, 15 травня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко С.О. подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов (а.с. 82-84). В апеляційній скарзі зазначав, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом проігноровані доводи позивача про його стан здоров`я та скрутне матеріальне становище. Звертав увагу на те, що є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідність встановлено довічно, кожного року вимушений проходити стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я, тому висновки суду про відмову у позову є помилковими. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 19 травня 2014 року виконавчим комітетом Устимівської сільської ради Васильківського району Київської області (а.с. 22). 05 жовтня 2018 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ у справі № 357/10797/18, згідно якого з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 17 вересня 2018 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 21). Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що згідно довідки МСЕК він є особою з інвалідністю ІІ групи довічно та за станом свого здоров`я не може працювати, а отримує лише пенсію. З довідки МСЕК від 17 травня 2018 року ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності з 01 жовтня 2018 року довічно та може працювати в створених умовах (а.с. 8). Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення від 17 квітня 2019 року № 932/10 ОСОБА_1 отримує допомогу особі з інвалідністю ІІ групи протягом 2018-2019 років по 1497,00 грн. кожного місяця (а.с. 9). З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з березня по травень 2016 року працював охоронником в ТОВ «БЦ Оксім», з червня 2016 року по березень 2017 року перебував на обліку у Білоцерківському центрі зайнятості населення, з листопада 2017 року по грудень 2017 року працював в ТОВ «Ескім Трейд Транс Фуд» інспектором з безпеки, з травня 2018 року по серпень 2018 року працював охоронником в ТОВ «А1охорона», з 04 по 18 жовтня 2018 року працював менеджером зі збуту в ТОВ «Ескадо-МС», а з 24 по 24 жовтня водієм в ПП «Алком Плюс» (а.с. 15-18). Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст.ст. 182, 184 СК України, роз`яснень, що містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України, тобто не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. За змістом ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідні роз`яснення містяться і пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На виконання судового наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 має сплачувати аліменти - ј частину всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 17 вересня 2018 року до досягнення дитиною повноліття. Частиною 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Враховуючи вищезазначене та розмір аліментів, який наразі сплачує позивач, що становить ј частину всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто у визначеному Законом мінімальному розмірі аліментів, позовні вимоги про зменшення розміру аліментів задоволенню не підлягають з огляду на інтереси дитини та забезпечення її гармонійного розвитку. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав задоволення позову. Посилання районного суду на неподання позивачем заяви про скасування судового наказу та не зазначення позивачем розміру аліментів, який позивач згоден сплачувати є помилковим, проте вказане не призвело до неправильного вирішення справи по суті. Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Д.Р. Гаращенко В.М. Ратнікова