Постанова Київський апеляційний суд № 362/5248/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/5410/2020 справа № 362/5248/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2020 року Київський апеляційний суд в складі: Судді - доповідача: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області, постановленого суддею Марчуком О.Л. 13 січня 2020 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, У С Т А Н О В И Л А: У червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку. На обґрунтування позовних вимог вказувала, що між нею та відповідачем був укладений шлюб, від якого вони мають дитину, яка проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Зазначала, що відповідач в добровільному порядку коштів на її утримання не надає, у зв?язку із чим просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання в розмірі 5 000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною трьох років. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин що мають значення для справи. На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, місцевий суд виходив із того, що відповідно до ст. 84 Сімейного кодексу України позивач не має права на утримання від відповідача, оскільки після розірвання шлюбу він вже не є її чоловіком. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що відповідно до ч. 6 ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання і вразі розірвання шлюбу. З наведеного вбачається, що місцевий судне застосував до спірних правовідносин ч. 6 ст. 84 Сімейного кодексу України та дійшов помилкового висновку про те, що позивач не має права на утримання від відповідача після розірвання шлюбу. Крім того вказує, що відповідач у своєму відзиві частково визнав позовні вимоги, зокрема погодився сплачувати на утриманням колишньої дружини кошти в розмірі 1500,00 грн у місяць. Таким чином суд першої інстанції помилково проігнорував факт визнання відповідачем позову в сумі 1500,00 грн на місяць, при цьому реальний майновий стан сторін місцевим судом взагалі не досліджувався. Зазначає, що 05.02.2020 між позивачем та адвокатом Ярош Л.В. був укладений договір про надання правової допомоги, за яким позивачем було сплачено останньому гонорар в розмірі 3000,00 грн, таким чином витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги мають бути стягнуті з відповідача. Представник позивача в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, що викладені в ній. Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, причину неявки суду не повідомив. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судом установлено, що сторони є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Васильківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області від 28.03.2018 (а.с. 7). Дитина проживає разом із матір?ю та перебуває на її утриманні. Судом установлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2019 року, шлюб між сторонами розірвано (а.с. 10). Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив із того, що позивач не має права на утримання до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки шлюб між подружжям було розірвано та відповідач не є законним чоловіком позивача. Проте з таким висновком суду колегія суддів не погоджується виходячи з наступного. За положеннями ч. 2 ст. 75 Сімейного кодексу України, право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання існує незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов?язковим, оскільки право на аліменти належить дружині (матері дитини) незалежно від цієї обставини. Суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та прийшов до висновку, який не відповідає обставинам справи, не дотримався вимог матеріального права, що відповідно до ст.. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та постановлення нового рішення. Як убачається із матеріалів справи, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання в розмірі 5000,00 грн щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. Із наданого відповідачем до суду першої інстанції відзиву вбачається, що ОСОБА_2 на даний час не працює, офіційного доходу не має, забезпечує своє життя за рахунок тимчасової праці, особистого житла не має, проте частково визнає позов та не заперечує щодо стягнення з нього на утримання дружини аліментів у розмірі 1500,00 грн (а.с. 22-24). Дослідивши матеріали справи та з?ясувавши думку учасників справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню , а саме з урахуванням часткового визнання відповідачем позову, з останнього підлягають стягненню аліменти на утримання дружини в розмірі 1500,00 гривень щомісячно. Місцевий суд у повному обсязі обставини, необхідні для вирішення цього спору, не встановив та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Щодо вимоги апеляційної скарги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що дана вимога підлягає також частковому задоволенню, виходячи з наступного. Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ч.2 ЦПК України.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як убачається із матеріалів справи, 05.02.2020 між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Ярош Л.В. був укладений договір про надання правової допомоги. За виконання робіт, зазначених у договорі, позивач має сплатити адвокату гонорар в розмірі 3000,00 грн, що підтверджується актом приймання - передачі робіт . Оскільки судом частково задоволені вимоги позивача про стягнення аліментів, то пропорційно задоволеним вимогам колегія стягує з відповідача на користь позивача 1000 гривень за надання правової допомоги. Крім того, оскільки колегія суддів частково задовольняє позовні вимоги, то з відповідача на користь держави стягує судовий збір у розмірі 1152 гривни 60 коп, від сплати якого позивач була звільнена при подачі позовної заяви. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2020 року скасувати та постановити нове рішення. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Васильків Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на її утримання до досягнення їх сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, у розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п?ятсот гривень), починаючи з 06.09.2019 року і до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Васильків Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн (три тисячі гривень). Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Васильків Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1152 гривні 60 коп. Рішення в частині стягнення аліментів на утримання матері дитини допустити до негайного виконання в межах сплати платежу за один місяць. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 06 липня 2020 року. Суддя - доповідач: Судді :