Постанова 4809 № 388/1358/19

ПОСТАНОВА Іменем України 23 червня 2020 року м. Кропивницький справа № 388/1358/19 провадження № 22-ц/4809/492/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Єгорової С. М., за участю секретаря судового засідання Демешко Л. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області (суддя Баранський Д. М.) від 26 листопада 2019 року та додаткове рішення Долинського районного суду Кіровоградської області (суддя Баранський Д. М.) від 24 грудня 2019 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 1247,64 доларів США, а саме: 1200,00 доларів США суми позики, 47,64 доларів США - три проценти річних від суми боргу за період прострочення. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 15 травня 2015 року вона уклала з ОСОБА_2 договір позики за яким передала їй 2200,00 доларів США, а позичальниця зобов`язалася повернути повну суму боргу 01 червня 2018 року, про що була складена розписка. 12 лютого 2018 року відповідачка повернула 1000,00 доларів США , про що було зроблений відповідний запис на розписці. Іншу частину боргу (1200,00 доларів США) у встановлений договором строк боржниця не повернула. Посилаючись на ці обставини, позивачка просила стягнути з відповідачку суму простроченого боргу з урахуванням трьох процентів річних, відповідно до норми ч. 2 ст. 625 ЦК України. Короткий зміст рішення суду Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2019 року позов задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 1200,00 доларів США та три проценти річних у сумі 47,64 доларів США, а також 768,40 грн судового збору. Суд встановив, що відповідачки порушила свої зобов`язання за договором позики від 15 травня 2015 року і в обумовлений договором строк не повернула борг, має прострочену заборгованість у сумі 1200,00 доларів США. Встановивши ці обставини, суд дійшов висновку, що позивачка обґрунтовано вимагає стягнення боргу з урахуванням трьох процентів річних за період прострочення, як це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд також поклав на відповідачку обов`язок сплатити компенсацію понесених позивачкою витрат по судовому збору. Додатковим рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2019 року суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Короткий зміст вимог і доводів апеляційних скарг У поданій до суду апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить суд скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Відповідачка посилається на незаконність рішення суду, яке ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, не відповідає фактичним обставинам справи. Відповідачка погоджується з висновком суду про те, що 15 травня 2015 року між нею і позивачкою було украдено строковий договір позики 2200,00 доларів США. 12 липня 2018 року вона повернула позивачці 1000,00 доларів США. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до неї з проханням написати нову розписку, посилаючись на те, що вона втратила її оригінал. Відповідачка виконала прохання ОСОБА_1 склавши нову розписку аналогічного змісту, а позивачка зробила на ній запис про повернення 1000,00 доларів США. У грудні 2018 року вона повернула позивачці решту боргу, а та повернула їй розписку. Таким чином, вона повністю виконала свої зобов`язання перед позивачкою і не має боргу. Про вказані обставини відповідачка не мала можливості повідомити суд так. як ні судову повістку. Ні позовну заяву з додатками не отримувала. У апеляційній скарзі на додаткове рішення того ж суду відповідачка, посилаючись на безпідставність позову та неправильність рішення суду, просить скасувати додаткове рішення по справі від 24 грудня 2019 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Позивачка ОСОБА_1 не скористалася правом надати відзив на апеляційну скаргу. Позиції сторін, висловлені у судовому засіданні Відповідачка повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання особисто не з`явилася, а її представник - адвокат Чуприна С. П. підтримав апеляційну скаргу. Позивачка теж у судове засідання особисто не з`явилася, а її представник - адвокат Бойко Д. П. заперечив проти вимог та доводів апеляційної скарги. Суд першої інстанції встановив такі обставини: 15 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики за яким ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 2200 доларів США та зобов`язалась їх повернути до 01 червня 2018 року, про що склала і видала розписку. 12 липня 2018 року ОСОБА_2 частково повернула ОСОБА_1 позику в сумі 1000,00 доларів США. Про що на розписці від 15 травня 2015 року ОСОБА_1 зробила відповідний запис. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Частинами 2 - 4 ст. 545 ЦК України передбачено, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Натомість порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Відповідно до п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України). Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суд повинен виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2013 року у справі № 6-63цс13. У постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 зроблено висновок, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. У даній справі позивачка на підтвердження своїх вимог надала суду розписку від 15 травня 2015 року, яку склала ОСОБА_2 про те, що вона отримала від ОСОБА_1 позику в сумі 2200,00 доларів США і зобов`язалася повернути її до 01 червня 2018 року. На цій розписці також є напис від 12 лютого 2018 року про повернення ОСОБА_1 1000,00 доларів США. Оригінал цієї розписки позивачка надавала для огляду в суді першої інстанції, суд її оглянув і повернув позивачці, а в суді апеляційної інстанції за клопотанням представника позивачки суд долучив оригінал цього документа до справи. Зміст цієї розписки вказує на те, що вона видана боржником ОСОБА_2 кредитору ОСОБА_1 , підтверджує укладення між ними договору і його умови, а також засвідчує, що на час її складання боржник отримав від кредитора грошову суму в іноземній валюті та містить безумовне зобов`язання боржника повернути отримане в борг у визначену дату. Наявність у позивачки на час звернення до суду боргової розписки, яку видала ОСОБА_2 , з відмітною про часткове повернення позики вказує на те, що остання свої боргові зобов`язання не виконала належним чином. В суді першої інстанції відповідачка не заявляла ніяких заперечень проти позову, жодних доказів на спростування пред`явленої до неї вимоги суду не надала. За таких обставин суд першої інстанції, оцінивши докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка довела належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами наявність обставин, якими вона обґрунтовувала свої вимоги. Ці обставини вказують на те, що відповідачка порушила свої зобов`язання за договором позики, своєчасно не повернула у повному обсязі борг і має прострочену заборгованість у сумі 1200,00 доларів США. Виходячи із встановлених обставин, місцевий суд правильно визначив характер правовідносин сторін, а також норми матеріального права, які до них застосовуються і обґрунтовано стягнув з відповідачки суму неповернутої частини позики з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Оцінюючи доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції виходить з такого. Цивільне судочинство ґрунтується на принципах, передбачених ч. 3 ст. 2 ЦПК України, зокрема, на засадах гласності і відкритості, змагальності сторін та диспозитивності. Ці принципи передбачають, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків передбачених ЦПК України. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Так суд надіслав відповідачці повістку про виклик на 11 год. 00 хв. 31 жовтня 2019 року і разом з повісткою направив копію ухвали суду від 07 жовтня 2019 року про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками, зокрема копію розписки від 15 травня 2015 року (с. 13). Ця кореспонденція була вручена особисто ОСОБА_2 16 жовтня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на якому є підпис адресата ОСОБА_2 (с. 14). Суд також роз`яснив відповідачці право відзиву на позовну заяву. Відповідачка, являючись обізнаною про розгляд справи судом та зміст пред`явленого до неї позову, відзив на позовну заяву з відповідними доказами не надала, в судове засідання особисто не з`явилася, представника не направила. 31 жовтня 2019 року суд справу по суті не розглядав, а відклав на 13 год. 00 хв. 26 листопада 2019 року (с. 19) про що направив відповідачці повістку про виклик (с. 23), яка вручена адресату 07 листопада 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (с. 24). У призначений час відповідачка повторно в суд не з`явилася, представника не направила. Ці обставини спростовують доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що вона не отримувала судову кореспонденцію, не була обізнана зі змістом позову та не могла заперечувати проти нього і надавати докази на обґрунтування своїх заперечень. Усні пояснення представника відповідачки адвоката Чуприни С. П. про те, що судова кореспонденція фактично вручена не ОСОБА_2 , а іншій невідомій особі є голослівним. Дізнавшись про судове рішення, відповідачка мала можливість особисто ознайомитися з матеріалами справи, зокрема, з доказами вручення їй судових повісток та копій документів і у разі заперечення проти них звернутися до відповідного оператора поштового зв`язку із офіційною скаргою для об`єктивного з`ясування цих обставини. Проте, таких дій відповідачка не вчинила. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дотримався принципів відкритості, гласності, змагальності та диспозитивності судового процесу, створив відповідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав і виконання відповідних обов`язків, а отже доводи апеляційної скарги про наявність об`єктивних перешкод у наданні відповідачкою доказів до суду першої інстанції є безпідставними. Наявність або відсутність фактів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи, суд встановлює на підставі доказів, поданих учасниками справи. Згідно із частинами 3 - 4, 8 ст. 83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Враховуючи, що неподання відповідачкою доказів у визначений ч. 3 ст. 83 ЦПК України строк не було обумовлено об`єктивними причинами, суд апеляційної інстанції не прийняв до розгляду наданий відповідачкою інший примірник оригіналу її розписки від 15 травня 2015 року та повернув його представнику відповідачки - адвокату Чуприні С. П. Відтак наявність обставин, якими відповідачка обґрунтовувала свою апеляційну скаргу, не підтверджена доказами. Крім того, відповідачка посилається на те, що ОСОБА_1 звернулася до неї з проханням написати повторно розписку від 15 травня 2015 року у зв`язку з втратою оригіналу і вона це прохання виконала. Проте, відповідно до ч. 2 ст. 545 ЦК України, у разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Отже, у випадку втрати оригіналу боргового документа (наприклад, розписки) закон не зобов`язує боржника видавати новий або повторно складати первісний борговий документ, натомість на кредитора покладається обов`язок видати боржнику розписку про прийняття виконання та неможливість повернення боргового документа. Таким чином, за обставини, описаних в апеляційній скарзі, відповідачка на підтвердження відсутності боргу через виконання нею зобов`язання мала б надати суду розписку ОСОБА_1 про отримання коштів від ОСОБА_2 у повному обсязі (2200,00 доларів США) та неможливість повернення їй розписки від 15 травня 2015 року. Зі змісту апеляційної скарги також вбачається, що відповідачка фактично звинувачує позивачку у недобросовісності, яка має певні ознаки кримінального діяння, а тому ці обставини, а також винуватість особи можуть бути встановленні в порядку кримінально судочинства. Апеляційний суд дійшов висновку, що аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, а також правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Оскільки суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, то обґрунтовано поклав на відповідачку витрати по судовому збору та наданню професійної правничої допомоги. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги У зв`язку з тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Залишити вимоги апеляційних скарг ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2019 року та додаткове рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 грудня 2019 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 липня 2020 року. Головуючий О. Л. Карпенко Судді А. М. Головань С. М. Єгорова