Постанова 4857 № 300/2503/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2503/19 пров. № А/857/4259/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Курильця А.Р. Мікули О.І. за участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року, прийняте суддею Грицюк П.П. в м.Івано-Франківську, у справі № 300/2503/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № Ф-138810-55 від 11.11.2019. В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що хоч і має право на зайняття адвокатською діяльністю, однак з 2001 по даний час працює за трудовим договором на посаді юрисконсульта у ПАТ Добробут ІФ. Протягом 2019 його роботодавець повністю сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з одержаних позивачем доходів, тому вважає, що контролюючим органом безпідставно, всупереч вимогам законодавства винесено оскаржену вимогу. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року, позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач знаходиться на обліку в податкових органах як самозайнята особа з 15.05.2017 року. Основним видом діяльності є «Діяльність адвоката». Позивач самостійно визначав суму сплати ЄСВ та подавав звіти про отримані доходи протягом 2017 2018 років. В той же час, протягом 2019 року звіти позивачем не подавались. Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичною особою-підприємцем та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність та одночасно є найманими працівниками (застрахованими особами). Виключенням є тільки ФОП за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України № 1058 та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Єдиний соціальний внесок не сплачується лише у період зупинення адвокатської діяльності. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає вимоги та доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також, просить справу слухати у його відсутності. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, представників відповідача, які просять задоволити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на здійснення адвокатської діяльність на підставі Свідоцтва № 596 від 02.03.2007 виданого Івано-Франківською обласною КДКА (а.с. 57, 58). Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 28.02.1999, ОСОБА_1 з 04.07.2001 прийнятий на роботу у Відкрите акціонерне товариство Добробут на посаду юрисконсульта. З 10.05.2011 ВАТ Добробут переіменовано у Публічне акціонерне товариство Добробут, а з 08.04.2017 змінило найменування на Приватне акціонерне товариство Добробут ІФ, де по даний час позивач перебуває на посаді головного юрисконсульта (а.с. 16 - 18). Згідно із довідкою Приватного акціонерного товариства Добробут № 8 від 18.12.2019 ОСОБА_1 з 04.07.2001 по даний час працює в товаристві, відповідно за період з 01.01.2019 по 30.11.2019 за ОСОБА_1 сплачено єдиний соціальний внесок в повному обсязі (не менше законодавчо встановленого мінімального розміру) (а.с. 19). Вказане також підтверджено відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам ПАТ Добробут ІФ від нарахованої заробітної плати (доходу) за період з 01.01.2019 по 01.11.2019 в тому числі і ОСОБА_1 (січень 2019 - 918,06 грн, лютий 2019 - 918,06 грн, березень 2019 - 918,06 грн, квітень 2019 - 918,06 грн, травень - 249,80 грн, червень 2019 - 94,53 грн, липень 2019 - 918,06 грн, серпень 2019 - 680,21 грн, вересень 2019 - 22,64 грн, жовтень 2019 - 931,75 грн, листопад 2019 - 931,75 грн) (а.с. 20-37). Крім того, відповідно до витягу з облікової картки платника податків - ОСОБА_1 для ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадить незалежну професійну діяльність сплачують єдиний внесок на рахунок за технологічним кодом 71040000 позивачем сплачено з 11.01.2019 по 31.10.2019 в загальній сумі 43257,06 грн (а.с. 48). На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів контролюючий орган сформував та надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138810-55 від 11.11.2019, відповідно до якої позивачу слід сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 5508,36 грн (а.с. 13). Вважаючи вказану податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскарженої податкової вимоги, скасувавши її, виходячи з наступного. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп.пп. 14.1.195, 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб; працівник це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно з п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Колегія суддів зазначає, що зазначеними вище нормами чітко не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює. Системний аналіз наведених норм, на думку колегії суддів, свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. А за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. При цьому, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Враховуючи наведе вище правове регулювання, колегія суддів вважає, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб для досягнення вказаної вище мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Відповідно, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, якщо вона не є найманим працівником. А у випадку, якщо така особа є найманим працівником, вона є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. В свою чергу, інше тлумачення наведених вище норм Закону № 2464-VI, яке надає відповідач, а саме, що адвокат зобов`язаний сплачувати до державного бюджету зобов`язання зі сплати єдиного внеску, навіть якщо не отримує дохід (прибуток) від адвокатської діяльності у звітному періоді, а також незважаючи на перебування у трудових відносинах і сплату за нього як за найманого працівника єдиного внеску роботодавцем, колегія суддів вважає помилковим, оскільки це спричиняло б подвійну сплату єдиного внеску (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Судом встановлено, що позивач з 2001 року по даний час перебуває у трудових відносинах з ПАТ Добробут ІФ. Тобто, своє право на заняття адвокатською діяльністю, в період виникнення спірних правовідносин, реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник. Роботодавець позивача сплатив ЄСВ з доходу ОСОБА_1 : січень 2019 - 918,06 грн, лютий 2019 - 918,06 грн, березень 2019 - 918,06 грн, квітень 2019 - 918,06 грн, травень - 249,80 грн, червень 2019 - 94,53 грн, липень 2019 - 918,06 грн, серпень 2019 - 680,21 грн, вересень 2019 - 22,64 грн, жовтень 2019 - 931,75 грн, листопад 2019 - 931,75 грн. Відповідачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції, не надано доказів наявності у позивача доходу, як самозайнятої особи. Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що наявність у ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише надає йому право на здійснення такої діяльності, однак саме по собі не є доказом безпосереднього здійснення адвокатської діяльності та отримання від неї доходу. В контексті спірних правовідносин колегія суддів враховує, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 своє право на заняття адвокатською діяльністю у спірному періоді реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник ПАТ Добробут ІФ. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з нормами процесуальних кодексів у всіх видах судочинства у більшості категорій справ представниками юридичних осіб в суді (крім законних представників) можуть бути лише адвокати. Не змінює зазначеного вище правового регулювання спірних правовідносин і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору. Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 27.11.2019 року у справі № 160/3114/19, від 05.03.2020 у справі №824/509/19-а. Також, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, з якої слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» та «Щокін проти України»). З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 300/2503/19, - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 06.07.20