Постанова 4857 № 500/2027/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2027/19 пров. № А/857/678/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Кушнерика М.П. суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І. за участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, прийняте суддею Шульгач М.П. в місті Тернополі о 10 годині 51 хвилині, повний текст складено 14 листопада 2019 року, у справі № 500/2027/19 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС, треті особи ФОП ОСОБА_2 , судовий експерт Мазур Михайло Степанович про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Тернопільської митниці ДФС, треті особи ФОП ОСОБА_2 , Судовий експерт Мазур Михайло Степанович про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 403000/2019/001417/2 від 12.08.2019. В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що 08.07.2019 року він придбав автомобіль марки Volkswagen, модель PASSAT, номер кузова НОМЕР_1 , вартість 10400 euro, згідно договору купівлі - продажу від 08.07.2019 року вартість даного автомобіля 10400 євро. Представником позивача декларантом ФОП ОСОБА_2 для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу відповідачу подано пакет документів необхідних для здійснення митного оформлення. Відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів за № 403000/2019/001417/2 від 12.08.2019 яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 13600 євро. Зазначає, у відповідача були відсутні правові підстави визначати митну вартість товару за резервним методом, оскільки митну вартість товару автомобіля марки Volkswagen, модель PASSAT, номер кузова НОМЕР_1 було обґрунтовано зазначено за фактично сплаченою ціною, визначеною фактурою та договором купівлі - продажу, тобто за основним методом. Позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості товару незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, оскільки останнім надані документи, що повністю підтверджують заявлену вартість 10400 євро. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 500/2027/19, в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права. Крім цього, зазначає, відповідно до наданих до митного оформлення рахунку - фактуру та договору купівлі-продажу сума за товар отримана готівкою продавцем від покупця у розмірі 10 400 євро. Вважає, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунка - фактури (інвойс) від 08.07.2019. Також, митним органом не надано суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури, договору купівлі - продажу чи його достовірність, в тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Німеччини інформації про не відчуження позивачу автомобіля продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за вказаний автомобіль. Крім цього, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, оскільки в документах містяться відомості про продавця, його адреса, телефон. В підсумку вказує на незаконність посилання суду першої інстанції та митного органу на відсутність документів, що підтверджують оплату товару, як підставу виникнення сумнівів щодо митної вартості товару, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Таким чином, сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Представником Галицької митниці Держмитслужби подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. Крім цього, Галицькою митницею Держмитслужби заявлено клопотання про заміну відповідача по справі, яке з урахуванням положень статті 52 КАС України, суд апеляційної інстанції ухвалою судового засідання від 27 травня 2020 року задоволив, та замінив Тернопільську митницю ДФС на її правонаступника - Галицьку митницю Держмитслужби. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача, який просить задоволити апеляційну скаргу, представника відповідача, який просить залишити без змін рішення суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що позивач 08.07.2019 придбав автомобіль марки Volkswagen, модель PASSAT, номер кузова НОМЕР_1 , вартість 10400 євро, згідно договору купівлі - продажу від 08.07.2019 вартість даного автомобіля 10400 євро. 31 липня 2019 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_2 , було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UА403010/2019/011336 (надалі - МД), у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар «автомобіль легковий, бувший у використанні; марка: Volkswagen; модель: PASSAT; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; робочий об`єм: 1968 см3; потужність 110 кВт; тип двигуна: дизельний; номер двигуна: не визначено; календарний рік виготовлення: 2014; модельний рік виготовлення: 2015; введений в експлуатацію: 28.01.2015; колісна формула: 4x2; колір: чорний; загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія:

5. Торговельна марка: Volkswagen. Виробник: Volkswagen АG - Німеччина/DE». Одержувач вантажу - ОСОБА_1 (гр. 8 МД). Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) № 2019-223 від 08.07.2019; декларація про походження товару № НОМЕР_4 від 28.01.2015; митна декларація, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 431 - № б/н від 20.07.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2019/232069 від 20.07.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 28.01.2015; договір про надання послуг митного брокера № 2793 від 17.07.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_5 від 23.06.2007; фінансова гарантія у вигляді грошової застави ІШ 314648 від 17.07.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.005.031743-19 від 24.07.2019; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_6 від 25.10.2017. Відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації UA403010/2019/011336 від 31.07.2019 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв`язку з неподанням повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів за № UA 403010/2019/00528. У зв`язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів за №UA403000/2019/001417/2 від 12.08.2019р., яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним 6 методом у розмірі 13600 євро При цьому вказавши в Рішенні, що «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо зійснювалось) - страхових документів. Не надано інформації про рух коштів від покупця до продавця. Не підтверджено операції з експорту, не подано копії митної декларації країни відправлення. Вартість транспортного засобу перевищує 10000 євро, декларантом не надано інформації про переміщення готівкових коштів через державний кордон України. Висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією не може бути прийнятий до уваги, оскільки обрахунок вартості КТЗ здійснюється від мінімальної ціни, хоча Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (із змінами та доповненнями) встановлено, що вартість КТЗ та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах (п. 7.53 Методики). У митного органу виникли обгрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах вартість даного товару є вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно АСАУР "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1, валюта- EUR вартість- 13600,00". ». Не погоджуючись з прийнятим Тернопільською митницею ДФС рішенням про коригування митної вартості товарів № UA 403000/2019/001417/2 від 12.08.2019 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування. Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції мотивував це тим, що відповідно до переліку поданих документів для митного оформлення позивачем не надано будь-якого підтвердження про те, що він сплатив вказані кошти в сумі 10400,00 євро продавцеві, а лише надано договір купівлі-продажу від 08.07.2019р., що ставить під сумнів визначення вартості позивачем даного автомобіля. Відтак, Тернопільською митницею ДФС правомірно, та в межах чинного законодавства, було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 403000/2019/001417/2 12.08.2019 року та визначено вартість в сумі 13600 євро. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини 1 та 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно із частиною четвертою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. За правилами статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Отже, передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені цим кодексом, а саме ч.3 ст.53 МК України надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. А саме, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме по собі спрацювання автоматизованої системи аналізу і управління ризиками не є безумовною підставою витребувати додаткові документи. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Слід зазначити, що з декларації видно, що до неї було подано додатки в яких були наявні всі обов`язкові документи передбачені ч. 1, 2 ст.53 МК України і даних документів було цілком достатньо для підтвердження митної вартості і відповідно завершення митного оформлення. Необхідно також вказати, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). Таким чином, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти. Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. За наслідками процедури консультації з декларантом митним органом, уповноваженій особі декларанта направлено електронний лист, у якому зазначено, що у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, запропоновано відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч 3 ст. 53 МК України запропоновано надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Позивачем на вимогу митного органу було надано висновок №337/19 експертного автотоварознавчого дослідження від 22 липня 2019 року (а. с. 23-24), відповідно до якого вартість КТЗ, ввезеного на митну територію України, VOLKSWAGEN, модель PASSAT Variant 2.0 TDI DSG, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 становить 9823, 00 EUR. Відповідно до наявно у матеріалах справи спірного рішення про коригування митної вартості товарів від 12.08.2019 додаткові документи були витребувані відповідачем від декларанта у зв`язку з тим, що начебто документи, які були подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN - кодами: НОМЕР_2, валюта - EUR, вартість - 13600,00». При цьому, відповідачем обґрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості, з врахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, не доведена. Також слід зазначити, що особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами передбачено Розділом XII Митного кодексу України. У відповідності до ч 1 ст. 364 МК України цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. Згідно з митної декларації одержувачем товару є фізична особа. Враховуючи, що товар, який переміщувався через митний кордон України для особистих потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, відповідно до вказаних правовідносин підлягає застосуванню Розділом XII Митного кодексу України. Відповідно до ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу. Положення ст. 368 МК України надає право митному органу визначити вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари лише у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів. Однак, жодних доказів недостовірності заявленої митної вартості митний орган у своєму рішення про коригування митної вартості товару не навів. Крім того, положення ст. 368 МК України наділяє правом митний орган самостійно визначити митну вартість товару лише на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Як встановлено з матеріалів справи, в підтвердженням оплати товару було надано відповідачу рахунок - фактура (інвойс) від 08.07.2019 № 2019-223, яка завірена підписами сторін. Згідно вказаної фактури вартість товару становить 10400 євро; особливості домовленостей: 10400 євро отримано готівкою 08.07.2019. Зазначений документ підтверджує ціну, яку позивач дійсно сплатив за придбаний товар (а.с. 67 - 73). Відтак, сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях. Поряд з цим, у своїй постанові від 29.05.2019 у справі №818/6493/13-а Верховний Суд зазначає, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містить. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18). Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (Ь) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (Ь) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з наявними сумнівами у правильності визначення митної вартості автомобіля декларантом, оскільки заявлена вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості цього транспортного засобу, яка згенерована АСАУР. Однак, слід зазначити, що спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою митною вартістю товару. Законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості. Поряд з цим, відповідно до норм статей 51-58 МК України, самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Також, слід зазначити, що імпортований позивачем автомобіль має свої особливості, як і кожен транспортний засіб в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Разом з тим, митний орган зазначає, що АСАУР ДФС визначена вартість на підставі середньої ціни, за яку транспортний засіб такої ж марки, моделі та комплектації пропонується до продажу в умовах повної конкуренції при звичайному ході торгівлі. Відтак, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість. Аналогічні висновки з цих питань викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/18, від 21.12.2018 за №815/1670/17, від 07.08.2018 за №808/1619/16. Крім цього, в підтвердження своєї позиції відносно визначеної вартості транспортного засобу, митним органом не надано жодного доказу, який би спростував зміст рахунку - фактури (інвойс) від 08.07.2019 № 2019-223, в якому вказано узгоджену вартість автомобіля в сумі 10 400 Євро готівкою, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів країни експорту інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу транспортного засобу марки: Volkswagen, модель: Passat, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1968 см3, рік виготовлення: 2014; та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 10 400 Євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а). Враховуючи те, що суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення, а подані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження заявленої вартості спірного транспортного засобу, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 403000/2019/001417/2 від 12.08.2019 є протиправним, а відтак підлягає безумовному скасуванню. За пунктами 3, 4 ч.1 ст.317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. В підсумку, такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позову з наведених вище підстав. Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги, згідно квитанції №66585 від 11.12.2019 (а.с. 99) та квитанції №0.0.1621238697.1 від 18.02.2020 (а.с. 125) сплатив судовий збір у розмірі 1 336,09 грн. Враховуючи вимоги ст.139 КАС України, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби судовий збір в зазначеному розмірі. Керуючись ч.3 ст. 243, ст.ст.139, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 500/2027/19 - скасувати та прийняти постанову, якою позов задоволити. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/001417/2 від 12.08.2019. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (79000, місто Львів, вулиця Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43348711) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1336 (одна тисяча триста тридцять шість) гривень 09 копійок сплаченого судового збору. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з врахуванням ч.3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 06.07.20