Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/1111/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1111/20 Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В. Суддя-доповідач: Курко О. П. 02 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року позов задоволено частково, а саме: визнано незаконним та скасовано рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 26.12.2019 №44127/03 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру"; зобов`язано Головне управління ПФУ в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 04.12.2019 на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, із врахуванням довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області за №18-844 вих.19 від 03.12.2019 про заробітну плату та її складові (з додатком) та обчислити її розмір відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону від 05.10.1995 №358/95-ВР та від 12.07.2001 №2663-ІІІ) з 21.09.2016, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ПФУ України в Хмельницькій області від 14.02.2020 №412-306/Щ-04/8-2200/20 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії з 22.12.2017; зобов`язано Головне управління ПФУ в Хмельницькій з 22.12.2017 здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахуванням проведених виплат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, відповідач зазначає, що позивач звернувся до відповідача з заявою щодо переходу на пенсію за вислугою років згідно із Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII. Проте, вказаний закон не передбачає переведення (перерахунок) призначеної пенсії з одного виду на інший. Разом з тим, на даний час відсутні нормативні акти Кабінету Міністрів України, які визначають умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Відповідач звернув увагу на те, що відповідно до постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №635/903/17, відсутність визначених КМУ умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, не може вважатись доказом протиправності дій ПФУ і покладати на нього обов`язки, не передбачені законодавством. Щодо позовної вимоги виплачувати пенсію без обмеження її граничного розміру, відповідач зазначив, що згідно з абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, який не визнавався неконституційним, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 по теперішній час проходить службу в органах прокуратури з 21.10.1997. З 20.12.2013 позивачу призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З 22.12.2017 року ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності згідно частини 9 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області із заявою щодо переведення його на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1697-VІІ. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.12.2019 за №44127/03 у такому переведені йому було відмовлено у зв`язку з тим, що на даний час відсутня постанова Кабінету Міністрів України про перерахунок призначених пенсій. Відповідачем зазначено, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності згідно Закону №1697-VIІ, підстави для переведення на пенсію за вислугу років згідно цього ж Закону з урахуванням довідки Прокуратури Хмельницької області від 03.12.2019 №18-844 про заробітну плату станом на 01.12.2019 року відсутні. Також вказано, що відповідно до частини 1 статті 86 Закону №1697-VIІ прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення, зокрема з 01.10.2019 по 30.09.2020 вислуги років не менше 24 років 06 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 06 місяців. Посади стажиста, помічника і старшого помічника прокурора статтею 15 Закону №1697-VIІ не передбачені. Враховуючи те, що згідно матеріалів пенсійної справи станом на 04.12.2019 загальна вислуга становить 24 роки 06 місяців 12 днів, стаж роботи на посадах, віднесених до статті 15 Закону №1697-VIІ, складає 14 років 01 місяць 15 днів, заява задоволенню не підлягає. Разом з тим, 17.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області щодо виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії. За результатом розгляду поданої заяви, відповідач рішенням за №412-306/Щ-04/8-2200/20 відмовив у задоволенні заяви у зв`язку з тим, що чинним законодавством, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (10740,00 грн.), тому підстави для проведення виплати пенсії з 01.01.2016 без обмеження максимальним розміром відсутні. Позивач, вважаючи порушеними його права на пенсійне забезпечення, звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що під час прийняття оскаржуваних рішень, він діяв на підставі та у спосіб, визначений нормами закону. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції частково помилковими, які прийняті без врахування всіх обставин справи та належної оцінки норм чинного законодавства, з огляду на наступне. Згідно з вимогами ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Питання призначення пенсії працівникам органів прокуратури за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" неодноразово перебувало на розгляді Верховного Суду. Так, постановою Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №212/6157/16-а вказано, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст.86 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 14.10.2014 року і вказана норма є діючою. Отже, до правовідносин щодо призначення та виплати пенсії працівникам органів прокуратури підлягають застосуванню норми Закону України від 14.10.2014 №1697-VIІ "Про прокуратуру". Таким чином, працівники прокуратури за наявності на день звернення до органів Пенсійного фонду відповідної вислуги років та відповідного стажу роботи на посадах прокурорів мають право на пенсійне забезпечення у відповідності до чинної ст.86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VIІ "Про прокуратуру". Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №318/2830/15-а та від 23.07.2018 у справі №607/7403/16-а. Згідно ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2019 по 30.09.2020 - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (ч.2 ст.86 Закону України "Про прокуратуру"). Прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором (ч.11 ст.86 Закону України "Про прокуратуру"). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем обрано вид пенсії за вислугою років у відповідності до норм ст.86 Закону України "Про прокуратуру". Згідно ч.1 ст. 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подачі заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсій на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивач має право на перехід з одного виду пенсії призначеної, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", на інший, оскільки набув права на обидва види пенсії. Дії відповідача щодо відмови у переведенні особи на пенсію за її вибором істотно знижують рівень соціального забезпечення та фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених ст.46 Конституції України, а отже є незаконними та такими, що порушують принципи справедливості та рівності громадян перед Законом. Також судова колегія не погоджується з посиланням апелянта на те, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців, з огляду на наступне. Так, згідно ч. 6 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася. Отже, посади на яких працював ОСОБА_1 з 21.10.1997 р. по теперішній час належать до зарахування до прокурорського стажу. А тому, станом на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії його загальний і спеціальний стаж був достатнім. Одночасно посилання відповідача у спірному рішенні на частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 є протиправним, оскільки вказана норма була визнана неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019. Відтак, передбачене нею положення про те, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, не могло покладатись в основу рішення про відмову. Враховуючи обставини справи та норми закону, суд приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття спірного рішення, оскільки немає встановлених законом перешкод для призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII. Крім того, як вже зазначалось вище, позивач має право на вибір виду пенсії. Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області обчислити пенсію відповідно до положень ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ з 21.09.2016, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, то судова колегія зазначає наступне. Так, на час виникнення спірних правовідносин, положення Закону № 1789-ХІІ втратили чинність, а відносини щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури регулює стаття 86 Закону № 1697-VІІ відповідно до якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Отже, зобов`язання суду першої інстанції про проведення обчислення пенсії в розмірі, встановленому ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року є необґрунтованими та такими, що суперечить чинному законодавству. Суд першої інстанції не дав належної оцінки вищезазначеним нормам та прийшов до помилкового висновку щодо обчислення пенсії в розмірі 90% від суми місячного заробітку, за останні 60 календарних місяців. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо визнання незаконним та скасування рішення Головного управління Пенсійноно фонду України в Хмельницькій області від 26.12.2019 №44127/03 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 04.12.2019 на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, із врахуванням довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області за №18-844 вих.19 від 03.12.2019 про заробітну плату та її складові (з додатком), та обчислити її розмір відповідно до статті ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII з 21.09.2016, виходячи із розрахунку 60% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи. Під час призначення пенсії позивачу відповідач повинен врахувати зміст наданої позивачем довідки про заробітну плату №18-844 від 03.12.2019, яка подавалась органу для призначення пенсії. Таким чином, відповідачем не доведено, що під час прийняття оскаржуваного рішення він діяв на підставі та у спосіб, визначений нормами закону. Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.02.2020 №412-306/Щ-04/8-2200/20 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії з 22.12.2017 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій з 22.12.2017 здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахування проведених виплат, то судова колегія вважає, що вони підлягають задоволенню, враховуючи наступне. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Вказана редакція абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" викладена внаслідок внесення змін згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2016. При цьому, згідно з пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 введено в дію нову норму, якою встановлено, що максимальний розмір пенсії, зокрема, призначеної на підставі Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказана норма набула чинності 01.10.2011. Разом з тим, відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону №3668-VI від 08.07.2011 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Отже, передбачені вищенаведеними нормами законів №1697-VII та №3668-VI обмеження пенсій максимальним розміром застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016, в той же час як встановив суд, пенсія позивачу вперше призначена ще у 2013 році. Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 15.04.2019 у справі №127/4270/17, від 15.05.2019 у справі № 554/4191/17 та від 30.10.2019 у справі №826/17744/17. Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року - скасувати. Прийняти нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.12.2019 №44127/03 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру". Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 04.12.2019 на пенсію за вислугою років на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, із врахуванням довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області за №18-844 вих.19 від 03.12.2019 про заробітну плату та її складові (з додатком), та обчислити її розмір відповідно до статті ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII з 21.09.2016, виходячи із розрахунку 60% від суми місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.02.2020 №412-306/Щ-04/8-2200/20 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмежень максимальним розміром пенсії з 22.12.2017. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 22.12.2017 здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру пенсій з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 02 липня 2020 року. Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.