Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/1085/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2020 р.Справа № 440/1085/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., представника позивача Звади Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного банку України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року (головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/1085/20 за позовом Національного банку України до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій незаконними та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Національний банк України (далі - позивач, НБУ) звернувся до суду з позовною заявою (з урахуванням уточненої позовної заяви від 17.03.2020) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі - відповідач, УЗПВР у Полтавській області Північно-східного МУМЮ (м.Суми)) про: - визнання незаконними дій Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області з винесення постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження № 31293975 від 29.10.2019; - скасування постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження №31293975 від 29.10.2019. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження №31293975 від 29.10.2019 є неправомірною та підлягає скасуванню, адже у начальника відділу державної виконавчої служби відсутні повноваження щодо скасування заявки на реалізацію арештованого майна від 30.10.2017 за вих.№7176, що направлена відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області до Державного підприємства "СЕТАМ". Подання заявки на реалізацію арештованого майна є лише підготовчим етапом з реалізації майна на торгах, а тому при виявленні порушень при організації та проведенні торгів скасуванню підлягає результат самих торгів, а не окремого їх етапу. Дії відповідача щодо скасування заявки на реалізацію арештованого майна від 30 жовтня 2017 року за вих.№7176 спрямовані на створення перешкод для отримання позивачем акта про реалізацію нерухомого майна боржника та подальшого оформлення права власності на таке майно, чим завдається державі в особі НБУ матеріальна шкода у великих розмірах. Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційною інстанцією, що 17.02.2012 старшим державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Братчуном О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №31293975 з примусового виконання виконавчого напису № 181, вчиненого 27.01.2012 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О.Е. про звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме: - будівлі, розміщені за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1235,8 м2 , реєстраційний номер 21994641, в складі: цеха № 1 по металообробці та складанню металоконструкцій, літери А, А1,а, а1, а2 за планом земельної ділянки, загальною площею 248,4 м2; цеха № 2 по зварюванню, різки та гібки металу з адміністративною прибудовою, склад, літери за планом земельної ділянки Г, г, г1, загальною площею 397,5 м2; склада, літера за планом земельної ділянки Д, загальною площею 9,3м2; зварювального цеха № 3, цех № 4 обробки металу, склади, літери за планом земельної ділянки Ж, Ж1, Ж2, Ж3,загальною площею 580,6 м2; - земельну ділянку площею 0,1000 га (1000м2), кадастровий номер 5310436100:04:002:0159, цільове призначення якої: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівельні споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; земельну ділянку площею 0,1000 га (1000м2), кадастровий номер 5310436100:04:002:0072, цільове призначення якої: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівельні споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 97-98, 104-105). 30.10.2017 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області сформовано та подано до Державного підприємства "СЕТАМ" заявку на реалізацію арештованого майна за вих.№ 7176, а саме: нежитлових будівель загальною площею 1235,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з протоколами про проведення електронних торгів №300200 від 30.11.2017, № 310970 від 15.01.2018, № 318371 від 26.02.2018 (а.с.20-22) електронні торги з реалізації майна - предмета іпотеки: нежитлових будівель загальною площею 1235,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, не відбулись у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів. 29.10.2019 начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Усатим С.М. винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження № 31293975 (а.с.131-135 т.1), якою визнано дії державного виконавця такими, що вчинені з недотриманням вимог ст. 48, 50, 51 Закону України "Про виконавче провадження" в частині направлення заявки від 30.10.2017 за вих. № 7176 до Державного підприємства "СЕТАМ" щодо реалізації майна боржника, яке на момент реалізації йому не належало; скасовано заявку від 30.10.2017 за вих. № 7176, що направлена відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області до Державного підприємства "СЕТАМ"; зобов`язано державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Лукмасла М.М. привести виконавче провадження № 31293975 у відповідність до вимог чинного законодавства. Не погодившись із діями відповідача щодо винесення постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 29.10.2019 ВП №31293975 та з самою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження від 29.10.2019 винесена відповідачем у межах повноважень та у порядку, встановлених статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" та розділом XII Інструкції з організації примусового виконання рішень. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VІІІ (у відповідних редакціях, діючих на дати складання та направлення заявки на реалізацію арештованого майна від 30.10.2017 за вих. № 7176 та винесення постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 29.10.2019 ВП № 31293975). Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Статтею 10 Закону № 1404-VІІІ визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, державний виконавець в межах своїх повноважень приймає рішення, в тому числі шляхом подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів. Отже запити, заяви, повідомлення є в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" процесуальними документами та наведений у ній перелік процесуальних документів не є вичерпним. А тому, подана державним виконавцем до ДП "СЕТАМ" заявка на реалізацію арештованого майна від 30.10.2017 за вих. № 7176 також є процесуальним документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження". Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Згідно з п. 1 розділу XII "Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1302/29432) (далі - Інструкція № 512/5 (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови)) перевірити законність виконавчого провадження мають право: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділах примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби, відділах державної виконавчої служби; начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник управління державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані; начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі; начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі. Пунктом 2 вказаного розділу Інструкції № 512/5 встановлено, що посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Відповідно до п. 7 цього розділу про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначаються: підстави перевірки виконавчого провадження; строки проведення перевірки; у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону; у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій, визначаються особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови; строк виконання постанови; коло осіб, яким надсилаються копії постанови; інша необхідна інформація. Якщо посадовою особою, зазначеною в абзацах третьому, п`ятому та шостому пункту 1 цього розділу, прийнято рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні в резолютивній частині постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження, зазначається постанова або документ, який скасовується (частина, яка скасовується). Таким чином, начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби наділений повноваженням перевіряти законність виконавчого провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі, з власної ініціативи. Про результати перевірки законності виконавчого провадження начальник виносить постанову, в резолютивній частині якої викладає висновок щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, а у разі прийняття рішення про скасування постанови або іншого процесуального документа (або їх частини), винесених у виконавчому провадженні, - зазначає постанову або документ, який скасовується (частину, яка скасовується). В ході апеляційного розгляду встановлено, що начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Усатим С.М. з власної ініціативи 29.10.2019 проведено перевірку виконавчого провадження ВП №31293975 та за її наслідками винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, якою визнано дії державного виконавця такими, що вчинені з недотриманням вимог статей 48, 50, 51 Закону України "Про виконавче провадження" в частині направлення заявки від 30.10.2017 за вих. № 7176 до Державного підприємства "СЕТАМ" щодо реалізації майна боржника, яке на момент реалізації йому не належало; скасовано заявку від 30.10.2017 за вих. № 7176, яку направлено відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області до Державного підприємства "СЕТАМ". Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом спору в даній справі є постанова від 29.10.2019 про перевірку виконавчого провадження № 31293975, якою скасовано заявку від 30.10.2017 за вих. № 7176, що направлено відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області до Державного підприємства «СЕТАМ» та зобов`язано зобов`язано державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Лукмасла М.М. привести виконавче провадження № 31293975 у відповідність до вимог чинного законодавства, тобто оскаржувана постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження від 29.10.2019 винесена відповідачем у межах повноважень та у порядку, встановлених ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" та розділом XII Інструкції з організації примусового виконання рішень. Щодо доводів апеляційної скарги про визнання дій державного виконавця такими, що вчинені з порушенням норм законодавства, а також для скасування заявки від 30.10.2017 за вих. № 7176, направленої відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області до Державного підприємства "СЕТАМ", колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 48 Закону № 1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Згідно з частиною сьомою статті 51 Закону № 1404-VІІІ примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку". Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а частиною першою статті 41 цього Закону - що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Відповідно до п. 2 розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 /далі - Порядок № 2831/5 (у редакції, чинній на час складання та направлення заявки)/ реалізація майна здійснюється шляхом проведення електронних торгів або торгів за фіксованою ціною. Згідно з п. 2 розділу II вказаного Порядку організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані: повне найменування відділу державної виконавчої служби або прізвище ім`я, по батькові (за наявності) приватного виконавця, виконавчий округ, номер посвідчення приватного виконавця; номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчих проваджень; повні найменування боржника та стягувача, їх адреси, код за ЄДРПОУ - для юридичних осіб; форма реалізації арештованого майна (електронні торги чи торги за фіксованою ціною); вид майна (зазначається відповідно до категорій, які використовуються на Веб-сайті); найменування майна, включаючи назву моделі, модифікації та інші складові найменування, які зазначаються згідно з реєстраційною, технічною та іншою документацією або наявними позначками на самому майні; відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, обмежену функціональність (додатково зазначається інформація, визначена пунктами 6 - 10 розділу III цього Порядку); місцезнаходження майна (для нерухомого майна - точна поштова адреса, для рухомого - адреса зберігача); відомості про зберігача майна (найменування, фактична та юридична адреси, телефон, електронна адреса); відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек); вартість майна, що передається на реалізацію, визначена відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження"; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця для перерахування коштів; адреса офіційної електронної пошти відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця; фото- та/або відеоматеріали; електронний цифровий або власноручний (у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу I цього Порядку) підпис начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. В разі якщо заявку на реалізацію арештованого майна подав приватний виконавець, він підписує її самостійно із дотриманням умов, вказаних у цьому пункті. Пунктом 3 цього розділу встановлено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" - копія акта опису та арешту майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження"); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна. Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що примусовому зверненню підлягає майно боржника та державний виконавець зобов`язаний проводити перевірку майнового стану боржника. Реалізація майна, яке є предметом іпотеки та яке звертається до стягнення за виконавчим написом нотаріуса, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах за заявкою державного виконавця. У заявці на реалізацію арештованого майна повинні міститися відомості про майно згідно з реєстраційною, технічною та іншою інформацією та відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек). Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. Згідно із ч.ч. 1,2,4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Отже, право власності на нерухоме майно виникає з моменту реєстрації цього права та відомості про набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та є публічними. З матеріалів справи встановлено, що постановою Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 2-2455/11 (а.с.143-146) встановлено обставини, які в силу положень частини четвертої статті 78 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, а саме: рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18.01.2008 позов ОСОБА_1 задоволено: визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - самовільно переобладнану будівлю депо для ремонту тепловозів під цех № 1 з металообробки та складання металоконструкцій літера "А, а, а1" площею 148,8 кв. м, літера "А1" - 49,6 кв. м, літера "a2" - 49,2 кв. м, літера "Г, г, г1" - 397,5 кв. м, літера "Д" - 9,3 кв. м, літера "Ж, Ж1, Ж2, ж3" - 580,6 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1. Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 січня 2008 року в апеляційному порядку не оскаржувалося. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17606920 від 04 лютого 2008 року, сформованого та виданого Комунальним підприємством "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" (а.с. 92), будівлі за адресою: АДРЕСА_1, належать на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 січня 2008 року, про що зроблено відповідний запис №166 в книзі ОН-1. Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05.05.2011 у справі №8-20/2011 (а.с.112-113) заяву Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18.01.2008 задоволено: рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18.01.2008 скасовано, присвоєно справі № 2-2455/2011 та призначено до розгляду в загальному порядку. Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16.06.2011 у справі №2-2455/2011 (а.с.115) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради м.Кременчука про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: будівлю депо для ремонту тепловозів під цех № 1 з металообробки та складання металоконструкцій літера "А, а, а1" площею 148,8 кв. м, літера "А1" - 49,6 кв. м, літера "a2" - 49,2 кв. м, літера "Г, г, г1" - 397,5 кв. м, літера "Д" - 9,3 кв. м, літера "Ж, Ж1, Ж2, ж3" - 580,6 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1. Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 05.02.2018 у справі №2-2455/2011 (а.с.136-142) рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16.06.2011 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 2-2455/11 (а.с.143-146) ухвалу Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 05.05.2011, рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16.06.2011 та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 05.02.2018 у справі № 2-2455/11 скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином, рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18.01.2008 було для ОСОБА_1 правовстановлюючим документом на будівлю депо для ремонту тепловозів під цех № 1 з металообробки та складання металоконструкцій літера "А, а, а1" площею 148,8 кв. м, літера "А1" - 49,6 кв. м, літера "a2" - 49,2 кв. м, літера "Г, г, г1" - 397,5 кв. м, літера "Д" - 9,3 кв. м, літера "Ж, Ж1, Ж2, ж3" - 580,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 лише у період з 04.02.2008 по 04.05.2011 та у період з 10 .04.2019. В період з 05.05.2011 по 09.04.2019 рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18.01.2008 вважалось скасованим, а відтак майно, що зазначено в рішенні Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18.01.2008, не могло належати ОСОБА_1 на підставі такого рішення. Заявка на реалізацію арештованого майна за вих. № 7176 складена державним виконавцем 30.10.2017, тобто у період, коли майно, вказане у заявці та рішенні Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18.01.2008, не належало на праві власності ОСОБА_1 . Відсутність запису про право власності ОСОБА_1 на будівлі за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №103420011, сформованою 31.10.2017 (а.с.175-179). Отже, станом на 30.10.2017 (дату формування та направлення заявки на реалізацію арештованого майна від 30.10.2017 за вих. №7176) ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні ВП 31293975, не був у встановленому законодавством порядку власником майна, щодо якого державним виконавцем подано заявку від 30.10.2017 за вих. №7176 на реалізацію майна, а отже, висновки начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Усатого С.М., викладені в оскаржуваній постанові, про невідповідність вимогам законодавства дій державного виконавця щодо направлення заявки від 30.10.2017 за вих. №7176 та наявні підстави для її скасування відповідно до положень ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження". З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Також, відхиляючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що зумовлює, згідно приписів ст.316 КАС України, залишення вимог апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Національного банку України - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року по справі № 440/1085/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич