Постанова 4873 № 920/1236/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 920/1236/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Дикунської С.Я. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 18.06.2020 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.02.2020 (повний текст складено та підписано 03.03.2020) про закриття провадження у справі №920/1236/19 (суддя Соп`яненко О.Ю.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" до 1.Сумської міської ради 2.Виконавчого комітету Сумської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області про стягнення 1 013 822,60 грн. В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та рух справи Приватне акціонерне товариство "Універмаг "Луцьк" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради та Виконавчого комітету Сумської міської ради, в якому просило стягнути з міського бюджету міста Суми шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області на користь позивача шкоду у розмірі 1 013 822 грн. 60 коп., завдану позивачу в наслідок прийняття Сумською міською радою 20.06.2018 рішення №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми", яким неправомірно встановлено на 2019 рік для торгових центрів, універмагів та магазинів ІІ зони розміщення, власниками яких є юридичні особи, що зареєстровані за межами міста Суми, дискримінаційну та незаконну ставку податку на нерухоме майно у розмірі 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м., а також стягнути з міського бюджету міста Суми шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області на користь позивача судові витрати за подання даного позову в розмірі 13000 грн. 00 коп. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.02.2020 (повний текст підписано 03.03.2020) провадження у справі № 920/1236/19 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір між сторонами виник у сфері публічно-правових відносин, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим провадження у цій справі має бути закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з постановленою ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Універмаг "Луцьк" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.02.2020 у справі № 920/1236/19, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Скаржник посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано тих обставин, що : - кошти, які вимагає позивач, були сплачені у вигляді податку на майно внаслідок прийняття відповідачем-1 рішення Сумської міської ради № 3577-МР від 20.06.2019 , яке має статус нормативно - правового акту, і дія якого розповсюджувалась на невизначене коло осіб, і який згодом був визнаний незаконним та скасований судом; - сплачені кошти в сумі 1 013 822,60 грн. згідно з ч. 1 ст. 255 Господарського кодексу України є шкодою, яка відповідно до ст. 1175 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 47 Господарського кодексу України повинна бути відшкодована відповідачами за рахунок бюджету міста Суми; - позивач не заявляв вимог про вирішення публічно - правового спору, оскільки публічно - правовий спір було вирішено Сумським окружним адміністративним судом у рішенні від 19.06.2019 № 480/631/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, рішення Сумської міської ради № 3577-МР від 20.06.2019 в частині встановлення ставки податку на нерухоме майно 1,5% для власників торгових площ у м.Суми, місцезнаходження яких не зареєстроване в м.Суми, визнано незаконним, дискримінаційним та таким, що порушує права позивача, а позивачем заявлено вимоги виключно в межах стягнення 1 013 822,60 грн. згідно з ч. 1 ст. 255 Господарського кодексу України, що є шкодою. Відзив Сумської міської ради на апеляційну скаргу 07.05.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 засобами електронного зв`язку у встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, прийнятий судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідач-1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач-1 посилався на те, що: - суть правовідносин, що виникли між сторонами, свідчить про їх публічно - правовий характер, що належить до юрисдикції адміністративних судів, у зв`язку з чим суд першої інстанції вірно закрив провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України; - спірна сума коштів, про стягнення яких заявлено позивачем в порядку господарського судочинства, є сумою надмірно сплаченого податку, право повернення якого підлягає захисту в порядку адміністративного судочинства згідно з ст. ст. 2, 4, 5, 19 КАС України. Відзив Виконавчого комітету Сумської міської ради на апеляційну скаргу 07.05.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 засобами електронного зв`язку у встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, прийнятий судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідач-2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач-2 посилався на те, що: - суть правовідносин, що виникли між сторонами, свідчить про їх публічно - правовий характер, що належить до юрисдикції адміністративних судів, у зв`язку з чим суд першої інстанції вірно закрив провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України; - спірна сума коштів, про стягнення яких заявлено позивачем в порядку господарського судочинства, є сумою надмірно сплаченого податку, право повернення якого підлягає захисту в порядку адміністративного судочинства згідно з ст. ст. 2, 4, 5, 19 КАС України. Заперечення Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" на відзиви 13.05.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача засобами електронного зв`язку у встановлений судом строк надійшли заперечення на відзив Сумської міської ради, які прийнятий судом апеляційної інстанції до розгляду, і в яких позивач в заперечення доводів відзиву посилався на те, що судом першої інстанції здійснено помилкове посилання на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/23482/17. Крім того, позивач також звернув увагу, що сплачені ним кошти не є надмірно або помилково сплаченим податком в розумінні ст.ст. 14, 43 Податкового кодексу України, а тому вимоги про їх повернення повинні розглядатись в порядку господарського судочинства. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.02.2020 у справі №920/1236/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Станіка С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №920/1236/19 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.02.2020, розгляд апеляційної скарги призначено у відкритому судовому засіданні на 14.05.2020, встановлено учасникам справи процесуальний строк щодо подання відзиві, заяв та клопотань. Ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження направлена учасникам спору за адресами їх місцезнаходження та вручена позивачу згідно рекомендованого повідомлення про вручення 4302521426609, відповідачу - 1: згідно рекомендованого повідомлення про вручення 14000011015225, відповідачу-2: згідно рекомендованого повідомлення про вручення 4000011015217, третій особі - згідно рекомендованого повідомлення про вручення 4002202504148. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2020 розгляд справи №920/1236/19 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.02.2020, який відбудеться 14.05.2020 о 12 год. 15 хв. , ухвалено здійснювати в режимі відеоконференції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 відхилено заяву представника Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" адвоката Хітько Василя Миколайовича без номеру від 06.05.2020 (вх. №09.1-21/838/20 від 06.05.2020) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №920/1236/19. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 розгляд справи призначено на 18.06.2020. Ухвала суду апеляційної інстанції направлена учасникам спору за адресами їх місцезнаходження та вручена позивачу згідно рекомендованого повідомлення про вручення 4302521556286, відповідачу - 1: згідно рекомендованого повідомлення про вручення4000011038721, відповідачу-2: згідно рекомендованого повідомлення про вручення 4000011038730, третій особі - згідно рекомендованого повідомлення про вручення 4002202527970. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 розгляд справи №920/1236/19 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.02.2020 ухвалено здійснювати 18.06.2020 о 11 год. 40 хв. в режимі відеоконференції. Відзиви на апеляційну скаргу від третьої особи, до суду апеляційної інстанції у встановлений ухвалою строк - не надходив. Частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що третя особа не була обмежена у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що третя особа у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подала відзиви на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання вказаним учасником спору відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Крім того, у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19. колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судовому засіданні 18.06.2020 представник скаржника (позивача) підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.02.2020 у справі № 920/1236/19, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції. Відповідач-1 в особі повноважного представника в судовому засіданні 18.06.2020 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін як таку, що постановлення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідач-2 в судове засідання 18.06.2020 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, дійшов висновку, що неявка інших представників учасників спору в судове засідання, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи, Приватне акціонерне товариство "Універмаг "Луцьк" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради та Виконавчого комітету Сумської міської ради, в якому просило стягнути з міського бюджету міста Суми шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області на користь позивача шкоду у розмірі 1 013 822 грн. 60 коп., завдану позивачу в наслідок прийняття Сумською міською радою 20.06.2018 рішення №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми", яким неправомірно встановлено на 2019 рік для торгових центрів, універмагів та магазинів ІІ зони розміщення, власниками яких є юридичні особи, що зареєстровані за межами міста Суми, дискримінаційну та незаконну ставку податку на нерухоме майно у розмірі 1,5% від розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м., а також стягнути з міського бюджету міста Суми шляхом списання з відповідного рахунку, відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області на користь позивача судові витрати за подання даного позову в розмірі 13000 грн. 00 коп. Відповідач 1 в письмовому відзиві, поданному до суду першої інстанції, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що діючим законодавством визначено порядок повернення надміру сплачених/зарахованих до бюджету податків, який позивач не застосував. Від відповідача1 до суду першої інстанції надійшло клопотання №149/20юр від 27.02.2020 (вх. №684к від 27.02.2020) про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір виник у сфері публічно-правових відносин, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.02.2020 (повний текст підписано 03.03.2020) провадження у справі № 920/1236/19 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір між сторонами виник у сфері публічно-правових відносин, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим провадження у цій справі має бути закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. В свою чергу, позивач посилався на те, що сплачені кошти в сумі 1 013 822,60 грн. згідно з ч. 1 ст. 255 Господарського кодексу України є шкодою, яка відповідно до ст. 1175 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 47 Господарського кодексу України повинна бути відшкодована відповідачами за рахунок бюджету міста Суми, а отже, спір є господарським, у зв`язку з чим він і звернувся до суду господарської юрисдикції. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Пунктом 13 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі. Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, предметом розгляду даної справи є стягнення з міського бюджету міста Суми коштів у розмірі 1 013 822 грн. 60 коп., які позивач, посилаючись на вимоги ст. 1175 ЦК України, розцінює як шкоду, завдану незаконним рішенням Сумської міської ради про визначення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Розмір шкоди позивачем розраховано як різницю між сумою податку, сплаченою за ставкою, розмір якої був визнаний судом нечинним, та ставкою податку, яка мала бути застосована до позивача за період з 01.01.2019 до 01.10.2019 (дата набрання законної сили рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі № 480/631/19 про визнання протиправним та нечинним пункту 1230.1.1. рішення Сумської міської ради від 28.06.2018 №3577-МР "Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в м. Суми"). Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Звертаючись з цим позовом, позивач визначив свої вимоги як стягнення збитків, до складу яких відніс суми, сплачені останнім як податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який по своїй суті на думку позивача, є надмірно сплаченим податком, оскільки ставка, за якою він був сплачений, визнана нечинною в судовому порядку. Відповідно до п. 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 Податкового кодексу України). В пункті 10.3. статті 10 Податкового кодексу України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (пункт 10.5 статті 10 Податкового кодексу України). Пунктом 43.1. статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Відповідно до пунктів 43.2 - 43.6 статті 43 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані. Отже, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, визначення прав та обов`язків платників податків та зборів, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України. Цим Кодексом визначаються, зокрема, функції та правові основи діяльності контролюючих органів, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, а також умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені. Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, казначейство України, зокрема веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відносини, пов`язані із справлянням податків, а також порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів з бюджету врегульовані Податковим та Бюджетним кодексами України та є такими, що засновані на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій. Згідно зі статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Положеннями статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. З урахуванням наведеного, оцінивши наявні матеріали справи та докази в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про е, що у контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин полягає у поверненні позивачу надміру сплачених ним до бюджету сум обов`язкових платежів (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), а тому відносини між сторонами є такими, що виникли із бюджетного та податкового законодавства та не можуть регулюватися нормами Цивільного та Господарського кодексів України, якими встановлено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1 цього Кодексу). Доводи скаржника про те, що ним не заявлено вимог про вирішення публічно - правового спору, оскільки публічно - правовий спір було вирішено Сумським окружним адміністративним судом у рішенні від 19.06.2019 № 480/631/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, рішення Сумської міської ради № 3577-МР від 20.06.2019 в частині встановлення ставки податку на нерухоме майно 1,5% для власників торгових площ у м.Суми, місцезнаходження яких не зареєстроване в м.Суми, визнано незаконним, дискримінаційним та таким, що порушує права позивача, а позивачем заявлено вимоги виключно в межах стягнення 1 013 822,60 грн. згідно з ч. 1 ст. 255 Господарського кодексу України, що є шкодою, - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин, як не змінює і обов`язок суду щодо дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності, що узгоджується з приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України в призмі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, оскільки спір між учасниками спору виник у сфері публічно-правових відносин, а тому такий підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим провадження у цій справі обгрунтовано закрито судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, про що постановлено відповідну ухвалу. Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/23482/17, в якій акцентовано увагу на наступному: - 6.14. За змістом статті 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані. - 6.15. Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, казначейство України, зокрема веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. - 6.16. Таким чином, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, а також порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів з бюджету врегульовані Митним, Податковим та Бюджетним кодексами України та є такими, що засновані на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій. - 6.17. Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. 6.18. Положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. 6.19. При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин. 6.20. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. 6.21. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. 6.22. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. 6.23. У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин полягає у поверненні позивачу надміру сплачених ним до бюджету сум обов`язкових платежів, а тому відносини між сторонами є такими, що виникли із бюджетного та митного законодавства та не можуть регулюватися нормами ЦК України, якими встановлено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1 цього Кодексу). Вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин. 6.24. Тобто, цей спір виник у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства. З огляду на викладене, доводи скаржника щодо помилковості посилань суду першої інстанції на правову позицію, висвітлену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/23482/17, - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на приписи ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, обумовлені ст. 277, 280 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування ухвали Господарського суду Сумської області від 27.02.2020 у справі №920/1236/19 - відсутні. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 02.03.2020 у справі №920/1236/19 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.02.2020 у справі №920/1236/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/1236/19 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного тексту постанови: 02.07.2020. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді С.Я. Дикунська О.В. Тищенко