Ухвала КЦС ВС № 490/8025/18

Ухвала 30 червня 2020 року м. Київ справа № 490/8025/18 провадження № 61-9366ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов мотивовано тим, що 22 травня 2018 року о 09 год. 30 хв. в районі вул.68 десантників, 2 у м. Миколаєві з вини водія транспортного засобу «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «ЗАЗ 110247», державний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 . Відповідно до рахунку-фактури № СЧ-0000457 ТОВ «Автоцентр на Будівельників» від 10 липня 2018 року вартість відновлювального ремонту становила 8 186 грн. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не відшкодовано завдані збитки, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду в сумі 8 186 грн. Крім того, вказував що йому було спричинено моральну шкоду у вигляді душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням його майна, розмір якої оцінює у сумі 5 000 грн. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 6 821,67 грн, моральну шкоду в сумі 3 000 грн, а також судовий збір в сумі 704,80 грн. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 травня 2020 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2020 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди скасовано. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди. Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 422,88 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 500 грн. Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області повернути ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704,80 грн, сплачений за подання позовної заяви, за квитанцією № 0.0.1243573637.1 від 18 січня 2019 року. У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Згідно частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Ціна позову у даній справі становить 13 186 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100=210 200). Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню; Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: С. П. Штелик А. А. Калараш В. М. Сімоненко