Постанова КЦС ВС № 588/1274/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 року м. Київ справа № 588/1274/16-ц провадження № 61-5977cв18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - судді Кузнєцова В. О., суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Маяк», відповідачі: ОСОБА_1 , Тростянецька районна державна нотаріальна контора Сумської області, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 7 квітня 2017 року, ухвалене у складі судді Щербаченко М. В., та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 22 серпня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю «Маяк» (далі - ТДВ «Маяк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 і Тростянецької районної державної нотаріальної контори Сумської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом. В обґрунтування позову зазначило, що ТДВ «Маяк» створено у 2011 році шляхом реорганізації Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Маяк» (далі - СЗАТ «Маяк»). У 2014 році до товариства звернувся ОСОБА_1 із заявою про прийняття його у члени товариства, посилаючись на те, що згідно з виданим Тростянецькою районною державною нотаріальною конторою Сумської області свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 березня 2014 року йому належать 270 простих іменних акцій ТДВ «Маяк» номінальною вартістю 10 гривень кожна і сумарною номінальною вартістю 2 700 гривень, що складає 0,1403% у статутному капіталі. Вказані акції він успадкував після батька ОСОБА_2 , який об`єднався із іншими акціонерами СЗАТ «Маяк» для спільної господарської діяльності та передав належну йому земельну ділянку (пай) товариству для використання у діяльності. ТДВ «Маяк» вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 березня 2014 року видане ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства, так як в ньому зазначено про успадкування акцій ТДВ «Маяк», у той час як емітентом акцій може бути лише юридична особа в організаційно-правовій формі акціонерного товариства. За таких обставин просило визнати недійсним видане ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 березня 2014 року. Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 7 квітня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_1 20 березня 2014 року державним нотаріусом Тростянецької районної державної нотаріальної контори Сумської області Гребіником О. Д., яке посвідчує успадкування 270 простих іменних акцій ТДВ «Маяк» номінальною вартістю 10 гривень кожна і сумарною номінальною вартістю 2 700 гривень, що складає 0,1403% у статутному капіталі. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на час видачі оспорюваного свідоцтва у державного нотаріуса Тростянецької районної державної нотаріальної контори Сумської області Гребіника О. Д. не було документів на підтвердження віднесення 270 простих іменних акцій ТДВ «Маяк» номінальною вартістю 10 гривень кожна і сумарною номінальною вартістю 2 700 гривень, що складає 0,1403% у статутному капіталі, до складу спадщини після ОСОБА_2 . Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 7 квітня 2017 року залишено без змін. Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про недійсність свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 березня 2014 року, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просив рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 7 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 22 серпня 2017 року скасувати і передати справу на новий розгляд. Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що ТДВ «Маяк», незважаючи на обізнаність про те, що він є спадкоємцем засновника і акціонера СЗАТ «Маяк» ОСОБА_2 , не повідомило його про належність батьку простих іменних акцій і ці акції не передало. Вказує, що суди безпідставно відхилили подану як доказ виписку з реєстру власників цінних іменних паперів про стан особового рахунку ОСОБА_2 , яка видана ТДВ «Маяк» і підтверджує належність його батьку 270 простих іменних акцій ТДВ «Маяк» номінальною вартістю 10 гривень кожна і сумарною номінальною вартістю 2 700 гривень. На думку заявника, після реорганізації СЗАТ «Маяк» і створення ТДВ «Маяк» належні його батьку акції підлягали обміну на частку у статутному капіталі товариства і саме право на таку частку він успадкував. Провадження у суді касаційної інстанції Касаційна скарга ОСОБА_1 подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України). Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У 2018 році касаційну скаргу передано до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього суду від 27 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Встановлені судами першої і апеляційної інстанції фактичні обставини справи Суди встановили, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 5 серпня 2004 року державний нотаріус Тростянецької районної державної нотаріальної контори Гребіник О. Д. за заявою ОСОБА_1 завів спадкову справу щодо майна ОСОБА_2 і того ж дня видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) розміром 4,45 умовних кадастрових гектарів без визначення меж частки, яка перебуває у колективній власності Сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу «Маяк», а також на грошовий вклад з належними процентами, що знаходиться в Ощадбанку № 3237/01 на рахунку № 8360, що належав ОСОБА_2 на підставі ощадної книжки від 5 лютого 1985 року. 20 березня 2014 року ОСОБА_1 подав державному нотаріусу Тростянецької районної державної нотаріальної контори Гребінику О. Д. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на прості іменні акції ТДВ «Маяк» в кількості 270 штук номінальною вартістю 10 гривень кожна і сумарною номінальною вартістю 2 700 гривень, що становить 0,1403 % у статутному капіталі, належність яких спадкодавцю підтверджується випискою № 102 від 27 грудня 2013 року з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку ОСОБА_2 станом на 27 грудня 2013 року. Того ж дня державним нотаріусом Тростянецької районної державної нотаріальної контори Гребіником О. Д. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 270 простих іменних акцій ТДВ «Маяк» номінальною вартістю 10 гривень кожна і сумарною номінальною вартістю 2 700 гривень, що складає 0,1403% у статутному капіталі. Підставою видачі свідоцтва зазначено виписку № 102 від 27 грудня 2013 року з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку ОСОБА_2 станом на 27 грудня 2013 року, яка видана ТДВ «Маяк». Оцінивши копії матеріалів спадкової справи щодо майна ОСОБА_2 , суди встановили, що будь-які правовстановлюючі документи на 270 простих іменних акцій ТДВ «Маяк» номінальною вартістю 10 гривень кожна і сумарною номінальною вартістю 2 700 гривень, зокрема і виписка № 102 від 27 грудня 2013 року, в спадковій справі відсутні. З виданої Національним депозитарієм України виписки з реєстру кодів цінних паперів від 4 травня 2006 року суди встановили, що емітентом простих іменних акцій номінальною вартістю 10 гривень кожна і загальною кількістю 203 093 акцій є СЗАТ Маяк»; форма випуску цінних паперів - документарна; свідоцтво про реєстрацію випуску цінних паперів № 96/18/1/98 видано Сумським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 6 липня 1998 року. Таким чином емітентом цінних паперів є СЗАТ «Маяк», а не ТДВ «Маяк», а реєстрація випуску акцій відбулася після смерті ОСОБА_2 . Також суди встановили, що депозитарною установою, яка здійснює зберігання і облік цінних паперів, емітентом яких є СЗАТ Маяк», є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (стаття 400 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII). Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків. За змістом розділу VIIЦК Української РСР спадкуванням є перехід майна (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); статті 1216, 1218 ЦК України перехід прав та обов`язків спадкодавця до спадкоємців називають спадкуванням. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем її відкриття - його останнє постійне місце проживання (статті 525, 526 ЦК Української РСР). Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України). Згідно зі статтями 66, 67 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час видачі оспорюваного свідоцтва, на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна (стаття 68 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час видачі оспорюваного свідоцтва). Пунктом 4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 у редакції, чинній на час видачі оспорюваного свідоцтва, також визначено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. У пункті 4.3 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 року, вказано, що самостійним об`єктом спадкування можуть бути - акції акціонерних товариств як цінні папери. При спадкуванні цінних паперів нотаріус повинен надіслати письмовий запит реєстратору про надання виписки з реєстру власників іменних цінних паперів, виписки з рахунку у цінних паперах. Стаття 8 Закону України «Про депозитарну систему України» у редакції, чинній на час видачі оспорюваного свідоцтва, закріпила, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус зобов`язаний перевірити склад спадкового майна і у разі, якщо до складу спадщини входять права на цінні папери, перевірити їх дійсну належність спадкодавцю на день відкриття спадщини шляхом отримання відповідної виписки від депозитарної установи з рахунка емітента в цінних паперах. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про депозитарну систему України» у редакції, чинній на час видачі оспорюваного свідоцтва, депозитарною установою є юридична особа, що утворюється та функціонує у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю і яка в установленому порядку отримала ліцензію на провадження депозитарної діяльності депозитарної установи. За змістом статті 5 вказаного Закону у тій же редакції правовідносини між депозитарною установою і емітентом цінних паперів врегульовуються укладеним між ними договором про обслуговування рахунка в цінних паперах, відповідно до якого депозитарна установа веде облік цінних паперів, що належать власникові, а також облік прав на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що при видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на прості іменні акції державному нотаріусу Тростянецької районної державної нотаріальної контори Гребінику О. Д. виписка з рахунка СЗАТ «Маяк» у цінних паперах, видана депозитарною установою, не подавалася. Крім того, судами встановлено, що державна реєстрація СЗАТ «Маяк» здійснена в 1998 році, тобто після смерті ОСОБА_2 , і у тому ж році емітувало прості іменні акції. Встановивши такі обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що державний нотаріус у встановленому законодавством порядку не перевірив віднесення 270 простих іменних акцій до складу спадщини після ОСОБА_2 і не мав достатніх правових підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину на це майно, тому правильно визнав відповідне свідоцтво недійсним. Крім того, як за змістом статті 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», чинного на час випуску СЗАТ «Маяк» простих іменних акцій, так і за змістом статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», чинного на час видачі оспорюваного свідоцтва, емітентом акції як цінного паперу є юридична особа у формі акціонерного товариства. Оскільки при видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину державний нотаріус зазначив про успадкування позивачем 270 простих іменних акцій ТДВ «Маяк», яке не може бути емітентом таких цінних паперів, суди правильно вказали на видачу свідоцтва з порушенням законодавства. Доводи заявника про те, що ТДВ «Маяк», незважаючи на обізнаність про його права на спадкування після засновника і акціонера СЗАТ «Маяк» ОСОБА_2 , не повідомило його про належність батьку простих іменних акцій і ці акції не передало, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову, які обґрунтовані недоведеністю віднесення 270 простих іменних акцій до складу спадщини, що повинно підтверджуватися випискою від депозитарної установи з рахунка емітента в цінних паперах. Твердження заявника про те, що суди безпідставно відхилили подану як доказ виписку з реєстру власників цінних іменних паперів про стан особового рахунку ОСОБА_2 , видану ТДВ «Маяк», яка підтверджує належність його батьку 270 простих іменних акцій, касаційний суд відхиляє. Відповідно до пункту 1 розділу І чинного на час видачі оспорюваного свідоцтва Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року № 1000, реєстр власників іменних цінних паперів - це перелік станом на певну дату власників та номінальних утримувачів іменних цінних паперів, інформація про які обліковується на їх особових рахунках, що є складовою частиною системи реєстру та дає змогу ідентифікувати цих власників/співвласників, кількість, номінальну вартість та вид належних їм іменних цінних паперів. Під діяльністю з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів вказане Положення розуміє професійну діяльність на фондовому ринку цінних паперів, яка передбачає отримання ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та включає збирання, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних, які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів та власників, а також виконання інших функцій, визначених цим Положенням. Рєстроутримувачем у розумінні Положення є емітент, що має ліцензію на ведення реєстру власників випущених ним іменних цінних паперів, або реєстратор, зберігач активів інституту спільного інвестування або компанія з управління активами корпоративного інвестиційного фонду відкритого типу. ТДВ «Маяк» не є депозитарною установою і не має ліцензії на ведення реєстру іменних цінних паперів, тому видана цим товариством виписка з реєстру власників цінних іменних паперів не може підтверджувати належність ОСОБА_2 270 простих іменних акцій. Фактично доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII не відноситься до повноважень касаційного суду при касаційному перегляді справи, який не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Посилання заявника на те, що після реорганізації СЗАТ «Маяк» і створення ТДВ «Маяк» належні його батьку акції підлягали обміну на частку у статутному капіталі товариства і він має право спадкувати саме таку частку, касаційний суд відхиляє. Так, згідно з чинним на час реорганізації СЗАТ «Маяк» Положенням про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року № 221, під час реорганізації акціонерного товариства здійснюється обмін акцій товариства, що реорганізовується, на частки у статутному капіталі товариства, що створюється. Відповідне рішення про умови обміну приймається вищим органом товариства, яке реорганізовується (пункти 1.8, 6.2 Положення). Позивач жодних доказів здійснення обміну 270 простих іменних акцій на частку у статутному капіталі на умовах, визначених вищим органом товариства, не надав і при зверненні із заявою до державного нотаріуса Тростянецької районної державної нотаріальної контори Гребіника О. Д. просив видати йому свідоцтво на спадщину саме на прості іменні акції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості. За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди першої і апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції і ухвали апеляційного суду без змін. Щодо судових витрат Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтею 409 ЦПК України, статтею 410 ЦПК у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII та статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 7 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 22 серпня 2017 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов