Постанова КЦС ВС № 431/5519/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 березня 2020 року м. Київ справа № 431/5519/16-ц провадження № 61-43796св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Карпенко С. О. (судді-доповідача), суддів: Антоненко Н. О., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним - Кредитна спілка «Імперіал ЛТД», відповідач за первісним позовом і позивач за зустрічним - ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Луганської області від 27 липня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Авалян Н. М., Лозко Ю. П., Стахової Н. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2016 року Кредитна спілка «Імперіал ЛТД» (далі - КС «Імперіал ЛТД») звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 8 лютого 2014 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 4209, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит на 60 місяців у розмірі 11 000 грн зі сплатою 12% річних. Порушивши умови кредитного договору, ОСОБА_1 зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим станом на 21 листопада 2016 року утворилась заборгованість у сумі 413,86 грн. З урахуванням уточнених у лютому 2017 року позовних вимог КС «Імперіал ЛТД» просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 653,64 грн. У лютому 2017 року КС «Імперіал ЛТД» звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4209, яка на 23 лютого 2017 року становить 653,64 грн. У квітні 2017 року КС «Імперіал ЛТД» звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4209, що на 21 квітня 2017 року становить 377,13 грн. У червні 2017 року КС «Імперіал ЛТД» звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4209, яка на 14 червня 2017 року становить 363,66 грн. За кожним із поданих позовів відкриті окремі провадження, об`єднані у подальшому в одне. Посилаючись на викладене, КС «Імперіал ЛТД» просила про задоволення позову. ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до КС «Імперіал ЛТД», у якому просив визнати дії КС «Імперіал ЛТД» щодо односторонньої зміни процентної ставки неправомірними та зобов`язати КС «Імперіал ЛТД» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором № 4209 від 8 лютого 2014 року з урахуванням процентної ставки, яка діяла на час укладення цього кредитного договору. Посилався на те, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою. Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що відносини, які склалися між ним і КС «Імперіал ЛТД», регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». ОСОБА_1 вказував, що 8 лютого 2014 року між ним і КС «Імперіал ЛТД» укладений договір кредитної лінії № 4209, відповідно до пункту 3.1 якого процентна ставка за користування кредитом становить 12% річних від суми неповерненого кредиту. Зазначав, що після звернення КС «Імперіал ЛТД» до суду з відповідним позовом він дізнався про збільшення удвічі суми процентів за користування кредитом. У зв`язку із цим він неодноразово звертався до кредитної спілки з вимогами повідомити йому підстави для такого збільшення, але тільки під час судового засідання у серпні 2017 року кредитна спілка надала витяг з протоколу № 247 засідання кредитного комітету КС «Імперіал ЛТД» від 1 вересня 2016 року, відповідно до якого процентна ставка за кредитом збільшена до 24% річних. Посилався, що ані про проведення кредитного комітету, ані про сам факт збільшення процентної ставки та про виникнення у нього обов`язку зі сплати процентів за користування кредитом саме в цій сумі, його ніхто не повідомляв. Так як кредитна спілка завчасно не повідомила його про майбутню зміну розміру платежів, а самостійно, всупереч чинному законодавству, змінила його обов`язок зі сплати процентів за користування кредитом, ОСОБА_1 просив про задоволення позову, оскільки заборгованість за кредитним договором утворилась унаслідок неправомірного підвищення кредитною спілкою в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом. Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2017 року, ухваленим у складі судді Озерова В. О., у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії КС «Імперіал ЛТД» щодо односторонньої зміни процентної ставки неправомірними та зобов`язано КС «Імперіал ЛТД» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором № 4209 від 8 лютого 2014 року з урахуванням процентної ставки, яка діяла на час укладення цього договору. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», якщо договором про споживчий кредит передбачена змінювана процентна ставка, кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити споживача, поручителя та інших зобов`язаних за цим договором осіб про зміну такої ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Таке повідомлення має містити підставу зміни розміру процентної ставки, нову процентну ставку та зазначення дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Частиною шостою передбачено, що в разі невиконання кредитодавцем вимог, передбачених частиною четвертою цієї статті, при підвищенні процентної ставки кредитодавець не має права вимагати від споживача сплати платежів згідно з новим графіком платежів, розрахованим на підставі підвищеної процентної ставки. До дати виконання вимог, передбачених частиною четвертою цієї статті, зазначеної у відповідному повідомленні, направленому споживачу в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, платежі, що залишаються до сплати, розраховуються за процентною ставкою, що діяла до дати підвищення. Суд першої інстанції вважав, що оскільки матеріали справи не містять відомостей про отримання ОСОБА_1 повідомлення про збільшення процентної ставки з 30 вересня 2016 року, зокрема, з 12% річних до 24% річних за кредитним договором від 8 лютого 2014 року, дійшов висновку про порушення процедури зміни процентної ставки і, як наслідок, визнав дії КС «Імперіал ЛТД» щодо односторонньої зміни процентної ставки неправомірними і зобов`язав здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором № 4209 від 8 лютого 2014 року з урахуванням ставки, яка діяла на час укладення цього договору. Отже, встановивши, що кредитодавець не дотримався процедури збільшення процентної ставки та належним чином не повідомив позичальника про зміну процентної ставки, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову і наявність правових підстав для задоволення зустрічного. Постановою апеляційного суду Луганської області від 27 липня 2018 року рішення Старобільського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове, яким первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь КС «Імперіал ЛТД» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 808,29 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення первісного позову та відмовляючи у задоволенні зустрічного, апеляційний суд виходив з того, що кредитним договором сторони передбачили, що в разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з першого дня прострочення цей кредит може за рішенням кредитного комітету визначатись кредитом з підвищеним ризиком (пункт 3.7 договору). Апеляційний суд установив, що позичальник прострочив сплату платежу, і 1 вересня 2016 року на засіданні кредитного комітету КС «Імперіал ЛТД» прийнято рішення про визнання наданого ОСОБА_1 кредиту кредитом з підвищеним ризиком; також встановлено, що проценти за користування кредитом нараховувались позичальнику виходячи з 12% річних, а з 30 вересня 2016 року - виходячи з 24% річних. Встановивши зазначені обставини, апеляційний суд вважав, що сторони кредитного договору досягли згоди щодо умов договору, а відтак, позичальник погодився на те, що процентна ставка може бути збільшена вдвічі у разі несвоєчасного надходження планового платежу. За таких обставин апеляційний суд вважав, що підвищена процентна ставка не може вважатись підвищеною позивачем в односторонньому порядку, оскільки розмір підвищеної ставки та підстави для її збільшення погоджені під час укладення договору. Апеляційний суд також вказував на те, що в договорі сторони не передбачили попередньої процедури повідомлення позичальника про збільшення процентної ставки. Стягуючи заборгованість за кредитним договором, апеляційний суд виходив з того, що позичальник не виконав умов кредитного договору, що є підставою для стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив постанову апеляційного суду Луганської області від 27 липня 2018 року скасувати і залишити в силі рішення Старобільського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2017 року. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Зазначає, що відповідно до статті 1056-1 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка. Крім того, частиною четвертою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що, якщо договором про споживчий кредит передбачена змінювана процентна ставка, кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити споживача, поручителя та інших зобов`язаних за цим договором осіб про зміну такої ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Таке повідомлення має містити підставу зміни розміру процентної ставки, нову процентну ставку та зазначення дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Таким чином, підставою для змінення процентної ставки за кредитним договором є завчасне повідомлення позичальника про майбутнє змінення процентної ставки. Вирішуючи справу та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначеного не врахував, що на думку заявника, призвело до неправильного вирішення справи. Посилаючись на викладене, заявник просив постанову апеляційного суду Луганської області від 27 липня 2018 року скасувати та залишити в силі рішення Старобільського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2017 року як законне і обґрунтоване. Позиція інших учасників справи У вересні 2019 року КС «Імперіал ЛТД» подала заперечення на касаційну скаргу, у яких послалась на безпідставність її доводів. Зазначала, що при укладенні кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, в тому числі і про умови зміни процентної ставки, тому доводи щодо неповідомлення позичальника про зміну процентної ставки за кредитним договором є безпідставними. Також зазначала, що внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань утворилась заборгованість, яку кредитна спілка вправі вимагати від позичальника. КС «Імперіал ЛТД» вважає, що рішення апеляційного суду є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи, тому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Провадження у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою і ухвалою цього ж суду від 25 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду. Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 8 лютого 2014 року КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 4209, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит на 60 місяців у розмірі 11 000 грн зі сплатою 12% річних. Відповідно до пунктів 3.7, 3.8 кредитного договору кредитна спілка у разі прострочення обов`язкового платежу може надати вказаному кредиту статус кредиту з підвищеним ризиком та збільшити проценту ставку за користування кредитом до 24% річних. 1 вересня 2016 року на засіданні кредитного комітету КС «Імперіал ЛТД» прийнято рішення, оформлене протоколом № 247, згідно з яким отриманий ОСОБА_1 кредит визнано кредитом з підвищеним ризиком. З 30 вересня 2016 року проценти за користування кредитом від 8 лютого 2014 року № 4209 нараховуються позичальнику, виходячи з 24% річних. Також суди попередніх інстанцій встановили, що КС «Імперіал ЛТД» у період з 23 листопада 2016 року до 15 червня 2017 року подала до суду чотири позовні заяви про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором №4209 від 8 лютого 2014 року, яка виникла, зокрема: станом на 21 листопада 2016 року - у сумі 413,86 грн; станом на 23 лютого 2017 року - у сумі 653,64 грн; станом на 21 квітня 2017 року - у сумі 377,13 грн; станом на 14 червня 2017 року - у сумі 363,66 грн, провадження за якими об`єднані у подальшому в одне.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу). Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків. Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною третьою статті 653 ЦК України передбачено, що в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У статті 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд встановив і це не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 на підставі договору кредитної лінії від 8 лютого 2014 року отримав кредитні кошти, а саме: 8 лютого 2014 року - 8 743,51 грн, 22 лютого 2014 року - 200 грн, 4 березня 2014 року - 2 000 грн, 11 березня 2014 року - 1 000 грн; вказане відображено у розрахунку заборгованості за кредитом. За умовами кредитного договору кредит виданий строком на 60 місяців, тобто до 8 лютого 2019 року. Пунктом 3.1 кредитного договору визначено, що позичальник зобов`язався сплачувати за користування кредитом щомісяця 12% річних від загальної суми щоденного залишку кредиту. Сторони домовились, що погашення кредиту та процентів здійснюється згідно з графіком, який є додатком до договору (пункт 3.4 кредитного договору). Також сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов`язався 25-го числа кожного місяця сплачувати тіло кредиту рівними платежами по 143,34 грн, а також нараховані проценти. Умовами договору також передбачена черговість зарахування: в першу чергу - проценти за користування кредитом, у другу чергу - погашення кредиту за відсутності заборгованості за процентами (п.3.6 договору). Відповідно до пункту 3.7 кредитного договору у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково з першого дня прострочення цей кредит може за рішенням кредитного комітету визнаватись кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процента ставка за ним встановлюється у розмірі 24% річних від суми залишку кредиту (пункт 3.8 договору). 1 вересня 2016 року на засіданні кредитного комітету КС «Імперіал ЛТД» прийнято рішення, оформлене протоколом № 247, про визнання отриманого ОСОБА_1 кредиту кредитом з підвищеним ризиком. Проценти за користування кредитом нараховувались відповідачу, виходячи з 12% річних, а з 30 вересня 2016 року - виходячи з 24% річних, про що свідчать розрахунки заборгованості. З дати виконання позичальником своїх поточних зобов`язань у повному обсязі, включаючи сплату процентів за ставкою, визначеною пунктом 3.8 цього договору, такий кредит вважатиметься кредитом з нормальним режимом сплати і плата за користування ним справлятиметься за процентною ставкою, встановленою у пункті 3.1 цього договору (пункт 3.9 договору). Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 мав прострочену заборгованість за кредитним договором, що підтверджується матеріалами справи та визнається ним, а тому кредитна спілка мала право за умовами договору збільшити процентну ставку. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що в договорі сторони не передбачили попередньої процедури повідомлення позичальника про збільшення процентної ставки. Скасовуючи рішення суду першої інстанції і стягуючи з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 8 лютого 2014 року у загальному розмірі 1 808,29 грн, апеляційний суд виходив з того, що позичальник погодився з умовами договору, зокрема, зі збільшенням процентної ставки вдвічі в разі несвоєчасного здійснення планового платежу повністю або частково, з першого дня прострочення. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання дій кредитної спілки щодо підвищення процентної ставки неправомірними, оскільки розмір підвищеної ставки та підстави для її застосування погоджені сторонами під час укладення кредитного договору. Суд апеляційної інстанції також вказував на те, що факт порушення позичальником взятих на себе договірних зобов`язань достовірно встановлений, заборгованість не погашена, тому підлягає стягненню з позичальника на користь кредитної спілки у зазначеному розмірі. З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується і касаційний суд. Доводи касаційної скарги про невстановлення апеляційним судом фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, та неврахування положень статті 1056-1 ЦК України, а також помилковість висновку про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного касаційний суд відхиляє, оскільки встановлені апеляційним судом обставин, мотиви задоволення первісного позову і відмови в задоволенні зустрічного та результати оцінки доказів апеляційний суд відобразив у судовому рішенні. Водночас касаційний суд вважає за необхідне зазначити про помилковість застосування судами першої та апеляційної інстанції Закону України «Про споживче кредитування». Закон України «Про споживче кредитування» прийнятий 15 листопада 2016 року і визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом. Суди встановили, що кредитний договір № 4209 укладений між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_1 8 лютого 2014 року. За таких обставин дія Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки кредитний договір укладений до набрання чинності цим Законом. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо судових витрат Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статями 400, 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову апеляційного суду Луганської області від 27 липня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийС. О. Карпенко Судді: Н. О. Антоненко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов