Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/3015/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3015/19 Суддя (судді) першої інстанції: М.А. Білоноженко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі-відповідач), в якій просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення (протокол №233050001237 від 02 травня 2019 р.) відділу з питань призначення та перерахування пенсій №17 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Черкаській області про відмову в призначенні мені пенсії за вислугу років; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 05 лютого 2019 р., зареєстровану за № 553, щодо призначення позивачу пенсії за вислугою років, з врахуванням часу роботи позивача на посаді лаборанта відділення анестезіології КНП «Уманська міська лікарня» з 29.10.2003 року по 01.10.2018 року в подвійному розмірі. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 відповідно до наказу №130-кл від 16.10.2003р. (а.с. 12), зарахована 29.10.2003р. на посаду лаборанта реанімації (а.с.11). 12.07.2012р. в зв`язку з реорганізацією Уманська міська лікарня переіменовано в Комунальне підприємство Уманська міська лікарня. 01.10.2018р., в зв`язку зі зміною штатного розпису, позивача відповідно до наказу №273-пл від 01.10.2018р. переведено на посаду лаборанта відділу досліджень екстреної допомоги клініко-діагностичної лабораторії. 05.02.2019р. позивач звернулась до відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №17 ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років. Листом від 07.05.2019р. № 42618/03-18 відповідач повідомив позивача, що за її зверненням, прийнято рішення (протокол №233050001237 від 02.05.2019р.) відповідно до якого, у призначенні пенсії за вислугу років позивачу відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу. Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів. Згідно п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: - з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; - з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; - з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року. Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, у якій має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Перелік таких посад і закладів затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.1993), зокрема, робота в лікарняних закладах незалежно від найменування посад. Судом першої інстанції встановлено, що на запит Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, КНП Уманська міська лікарня надано довідку №12 від 05.02.2019р. у відповідності до якої позивач працювала на посаді лаборанта відділення анестезіології (згідно штатного розпису за 2003 рік та наказу №130-кл від 16.10.2003р.). Відповідно до довідки КНП Уманська міська лікарня №25 від 22.01.2019р., станом на 01.01.1986р. у штатному розписі Уманської міської лікарні, створено відділення анестезіології та реанімації (з кількістю 6 ліжок). Станом на 01.04.1999р., згідно затвердженого штатного розпису - відділення анестезіології (з кількістю 6 ліжок); станом на 01.01.2005р., згідно затвердженого штатного розпису відділення інтенсивної терапії та анестезіології (з кількістю 6 ліжок); станом на 01.09.2017р., згідно затвердженого штатного розпису відділення анестезіології та інтенсивної терапії (наказ №69 від 07.08.2017р.) Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» № 303 від 08.10.1997р. (далі - МОЗ України) проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії. Крім того, згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 10.09.2002 №10.03.67/100, від 28.05.2002 №10.02.2011/450 і від 21.06.2002 №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це визначено статтею 60 Закону № 1788-XI. Також у відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров`я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров`я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 № 605 «Про поліпшення анестезіолого реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії. В роз`ясненні МОЗ України на адресу Пенсійного фонду України від 8.12.2006р. №10.01.09/2209 зазначено, шо відповідно до наказу МОЗ України від 8.10.1997р. №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» проведено реорганізацію анестезіологічної служби, у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я повинні створюватися відділення анестезіологічного відділення або відділення анестезіології організовуються у лікувально-профілактичних закладах, в яких за штатними нормативами передбачено більше 4 посад лікарів - анестезіологів з відповідною кількістю посад медичних сестер - анестезистів. Крім того, у листі Міністерства охорони здоров`я України від 30.05.2006р. №10.03.68/936 зазначено, що періоди роботи на посадах медичних працівників у відділеннях анестезіології, у тому числі у палатах інтенсивної терапії, повинні зараховуватись до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Судом першої інстанції вірно враховано, що в структурі Уманської міської лікарні яку в подальшому реорганізовано в КНП Уманська міська лікарня за спірний період штатним розписом не передбачено реанімаційних відділень, натомість існували: з 01.04.1999р. - відділення анестезіології, з 01.01.2005р. - відділення інтенсивної терапії та анестезіології, з 01.09.2017р. - відділення анестезіології та інтенсивної терапії, які надавали анестезіолого-реанімаційну допомогу та інтенсивну терапію пацієнтам, у зв`язку з чим, суд вважає помилковим твердження відповідача про відсутність підтвердженого факту роботи позивача в період з 29.10.2003р. по 01.10.2018р. на посадах, які дають право на пільгове обчислення страхового стажу в кратному розмірі. Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів підтримує висновок окружного суду про наявність у позивача права позивача на зарахування часу роботи на посаді лаборанта відділення анестезіології КНП «Уманська міська лікарня» з 29.10.2003 року по 01.10.2018 року в подвійному розмірі, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: