Ухвала КАС ВС № 420/3625/19

УХВАЛА 03 липня 2020 року м. Київ справа №420/3625/19 адміністративне провадження №К/9901/15824/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Блажівської Н.Є., суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник Головного управління ДФС в Одеській області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання утриматися від вчинення дій, УСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області щодо подвійного нарахування та сплати позивачем єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем та як самозайнятою особою та зобов`язати утриматись від цих дій. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, позов задоволено. Вирішуючи спір між сторонами, судами встановлено, що з 10 травня 2008 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено відомості за №25520000000006053, та з 12 травня 2008 року перебуває на податкову обліку в Головному управлінні ДФС в Одеській області, Чорноморське управління, Білгород-Дністровська державна податкова інспекція. Видами діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: діяльність у сфері права (Код КВЕД 69.10 (основний)) та консультування з питань комерційної діяльності й керування (Код КВЕД 70.22). 28 квітня 2009 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за №1775. У травні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся із запитом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просив надати інформацію: з якого часу нараховується єдиний соціальний внесок як особі яка проводить незалежну професійну діяльність; на підставі чого позивачу нараховується єдиний соціальний внесок як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність; в якому розмірі було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок, як особою яка проводить незалежну професійну діяльність Також, у вказаному запиті позивач зазначив, що він є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованим у передбаченому законом порядку з 10 травня 2008 року, з 12 травня 2008 року перебуває на обліку у органах податкової служби. На даний час він є платником єдиного податку другої групи та платником єдиного соціального внеску. Позивач зазначив, що йому випадково стало відомо про те, що єдиний соціальний внесок йому фактично нараховується два рази як для фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, та для особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. У червні 2019 року податковим органом надано лист-відповідь за №11658/Ш/15-32-53-07-05, в якому повідомлено про те, що 28 серпня 2018 року платнику встановлено ознаку незалежності професійної діяльності в інформаційній системі «Податковий блок». У зв`язку із чим, в автоматичному режимі в інформаційній системі «Податковий блок» йому було проведено нарахування єдиного внеску, як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, тому податковим органом безпідставно внесено зміни до облікової картки платника єдиного внеску позивача шляхом внесення «ознаки незалежної професійної діяльності» та нараховано на цій підставі єдиний внесок. 30 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник Головного управління ДФС в Одеській області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у виключний випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Підставою касаційного оскарження у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. В обґрунтування вказаної підстави скаржник вказує, що в постанові Пятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Дослідивши наведені скаржником обґрунтування, суд вважає, що доводи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах спростовуються таким. 2 вересня 2019 року Верховним Судом ухвалено постанову у зразковій справі №520/3939/19 (адміністративне провадження Пз/9901/10/19), у якій виходячи з аналізу Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Постанови Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, якою затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування судом зроблено висновок, що у контролюючого органу відсутні повноваженння за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Крім того, в оскаржуваних рішеннях судами на виконання частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України застосовані висновки Верховного Суду у справі №520/3939/19 з відповідним посиланням в мотивувальній частині рішення. Отже, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, правильно застосували норми права, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду у справі №520/3939/19 від 2 вересня 2019 року. Необхідність відступлення від цієї правової позиції скаржником не наведено, а судом не встановлено. Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Суд вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі. Висновки судів попередніх інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і суд не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження належить відмовити. Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області (правонаступник Головного управління ДФС в Одеській області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання утриматися від вчинення дій. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська Судді: О.В. Білоус І.Л. Желтобрюх