Постанова 4857 № 460/2713/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2713/19 пров. № А/857/2924/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Марцинковської О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року (суддя Щербаков В.В., час ухвалення не вказаний, місце ухвалення м.Рівне, дата складання повного тексту 16.01.2020 року), в адміністративній справі №460/2713/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Рівненській області, про визнання протиправними і скасування податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень, встановив: У жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДФС України у Рівненській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Рівненській області), в якому просив: 1) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №2663-50 від 11.02.2019 року про визначення суми податкових зобов`язань в загальній сумі 270312,87 грн.; 2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 р.: - №0012121304 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 183936,64 грн., у тому числі 147149,31 грн. за податковими зобов`язаннями та 36787,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0012131304 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Військовий збір у розмірі 13852,34 грн., у тому числі 11081,87 грн. за податковими зобов`язаннями та 2770,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0012101304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем з податку на доходи фізичних осіб у сумі 170 грн.; - №0012111304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510 грн.. Відповідач ГУ ДФС у Львівській області позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року позовну заяву - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 26.12.2018 року №0012121304, №0012131304, №0012111304 та податкову вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області №2663-50 від 11.02.2019 року. В задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №0012101304 відмовлено. Стягнено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4855,88 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції від 16.12.2019 року не погодилося Головне управління ДПС у Рівненській області, яке є правонаступником відповідача Головного управління ДФС у Рівненській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідно до інформації отриманої від АТ «УкрСиббанк» у 3 кв. 2015 року фізичній особі ОСОБА_1 здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитним договором в сумі 739400,56 грн.. Зазначає апелянт, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення п.8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, адже відносно заборгованості по кредитному договору позивача відсутні відповідні умови, а саме: матеріали справи не містять доказів зміни валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню, за яких застосовуються вказані положення законодавства. Таким чином, перевіркою повноти сплати (перерахування) суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку самостійно, встановлено заниження оподаткованого доходу у 3 кв. 2015 р. на суму 738791,56 грн., в результаті чого контролюючим органом донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 147149,31 грн.. Крім цього, перевіркою правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету військового збору за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. встановлено порушення позивачем пп.1.2, пп.1.3, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, в результаті чого контролюючим органом донараховано військовий збір за 2015 р. в сумі 11081,87 грн.. Також, зазначає апелянт, що судом першої інстанції безпідставно спростовано обов`язок позивача подавати податкову декларацію у випадку отримання додаткового блага, оскільки обов`язкове подання податкової декларації про майновий стан і доходи передбачено пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 с.49, п.179.1 ст.179 ПК України. Крім цього, звертає увагу апелянт на те, що судом безпідставно не враховано встановленого перевіркою встановлено порушення позивачем порядку ведення Книги обліку доходів і витрат з метою визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та виконання обов`язку щодо подання податкової декларації, встановлено відсутність ведення обліку доходів та витрат за 2015 рік, чим порушено пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, абз.«а» п.176.1 ст.176 ПК України. Також судом першої інстанції не було надано належної оцінки факту ненадання контролюючому органу при проведенні позапланової невиїзної перевірки ФО ОСОБА_1 документів щодо нарахованого доходу у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) АТ «УкрСиббанк». Тому, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 16.12.2019р. в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Сторони та їх представники в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення апеляційного розгляду справи до суду не надходило. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін та їх представників. Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.09.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11209086000, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 41000 євро, що дорівнює еквіваленту 281173,90 грн. за курсом Національного банку України на день укладення цього Договору (а.с. 23-29). 28.09.2015 року листом-повідомленням №31-3-06/193 Банк повідомив позивача про прийняття рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11209086000 від 05.09.2007р., що станом на 28.09.2015р. становить 30983,73 євро, а саме: 30675,44 євро суми основного боргу, що складає 739400,56 грн. по курсу НБУ станом на 28.09.2015 р.; 308,29 євро суми процентів, що складає 7431,02 грн. по курсу НБУ станом на 28.09.2015р.. Штрафні санкції у сумі 5662,45 грн.. Зазначено, що відповідно до пп.«д» 164.2.17 п.162.2 ст.164 ПК України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, і позивачу необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу, відобразити його в річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (а.с. 30, 47-49). 22.10.2018 року ПАТ «УкрСиббанк» листом №14-2-02/62375 повідомлено ГУ ДФС у Рівненській області, зокрема, про те, що сума анульованого позивачу ОСОБА_1 боргу (кредиту) включена банком до податкового розрахунку за формою 1 ДФ в третьому кварталі 2015 року. Суми не являються різницею між основною сумою боргу та фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом НБ України (а.с. 45-46). Також встановлено, що в період з 26.11.2018р. по 30.11.2018р. відповідачем ГУ ДФС у Рівненській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності та повноти сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб в військового збору платника податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р.. За наслідками цієї перевірки складено Акт №2658/17-00-13-04/3055922498 від 07.12.2018 року, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: - пп.6.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, абз.«В» п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України, у результаті неподання Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік; - пп.6.1.2, пп.6.1.3 п.16.1 ст.16, абз.«а» п.176.1 ст.176 ПК України, у результаті чого встановлено відсутність ведення обліку доходів та витрат 2015 рік; - абз.«д» пп.164.2.17 пп.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 ПК України, а саме: не оподаткування доходу в сумі 738791,56 грн., отриманого у 3 кварталі 2015 року як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) АТ «УкрСиббанк», в результаті чого перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 147149,31грн.; - пп.1.2, пп.1.3, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме: не оподаткування доходу в сумі 738791,56грн., отриманого у 3 кварталі 2015 року як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) АТ «УкрСиббанк», в результаті чого перевіркою донараховано військовий збір за 2015 рік в сумі 11081,87 грн; - пп.44.1, пп.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України - незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів (а.с. 13-22). На підставі вказаного вище Акта перевірки від 07.12.2018 року відповідачем ГУ ДФС у Рівненській області винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 року: - №0012121304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 183936,64 грн., у тому числі 147149,31 грн. за податковими зобов`язаннями та 36787,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0012101304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем з податку на доходи фізичних осіб у сумі 170 грн.; - №0012131304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір у розмірі 13852,34 грн., у тому числі 11081,87 грн. за податковими зобов`язаннями та 2770,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0012111304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн. (а.с. 32, 33, 34, 35). Також 11.02.2019 року Головним управлінням ДФС у Рівненській області винесено відносно позивача податкову вимогу №2663-50, відповідно до якої станом на 10.02.2019р. сума податкового боргу платника податків становить 270312,87 грн., у тому числі: 250918,88 грн. податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, 18883,99 грн. військовий збір, 510 грн. адміністративні штрафи та інші санкції (а.с. 36). Як уже зазначено колегією суддів вище, вказані податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 року та податкова вимога від 11.02.2019 року являються предметом оскарження у розглядуваній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 .. Рішенням суду першої інстанції від 16.12.2019 року задоволено позові вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2018 року №0012121304, №0012131304, №0012111304 та податкової вимоги №2663-50 від 11.02.2019 року, а відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №0012101304. Суд апеляційної інстанції враховує, що рішення суду першої інстанції від 16.12.2019 року оскаржено в апеляційному порядку відповідачем в частині задоволення позовних вимог. Це рішення суду першої інстанції від 16.12.2019 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №0012101304 (на суму штрафу 170 грн.) - позивачем не оскаржено в апеляційному порядку, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції не являється предметом апеляційної перевірки. Відносно доводів апелянта (відповідача) щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 26.12.2018р. №0012121304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 183936,64 грн. та №0012131304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір у розмірі 13852,34 грн., а також правомірності податкової вимоги №2663-50 від 11.02.2019 р. в частині визначення податкового боргу за цими видами податків, то суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування цих ППР та податкової вимоги №2663-50 від 11.02.2019 р. на суму податкового боргу 269802,87 грн., з врахуванням наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України). Так, відповідно до п.162.1 ст.162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент. Платниками військового збору також є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України (підпункт 1.1 пункт 16-1 підрозділу 10 ПК України). Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1.2 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України). Пункт 164.1 статті 164 ПК України передбачає, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Абзацом «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Тобто, однією із основних умов, які дозволяють віднести суму прощеного (анульованого) боргу за кредитом до додаткового блага і відповідно до оподатковуваного доходу платника податку, являється факт прощення такого боргу до закінчення строку позовної давності. Крім цього, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом укладення із кредитором відповідного договору, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Відповідний правовий висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі № 826/16188/16. Згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. При списанні заборгованості у вигляді тіла кредиту особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів в силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Основна сума кредиту (тіло кредиту), що в подальшому анульована (прощена) банківською установою, вважається доходом платника податків у розумінні вимог податкового законодавства, який підлягає оподаткуванню на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України. З матеріалів справи, а саме зі змісту Акту перевірки від 07.12.2018 р., видно, що підставою для винесення відносно позивача податкових повідомлень-рішень від 26.12.2018р. №0012121304 та №0012131304 стали висновки відповідача про те, що ОСОБА_1 у третьому кварталі 2015 року отримав дохід від АТ «УкрСиббанк» у вигляді прощеної (анульованої) суми боргу за кредитним договором в розмірі 739400,56 грн., і не сплатив податок на доходи фізичних осіб на суму 147149,31 грн. та військовий збір на суму 11081,87 грн.. З цього приводу колегія суддів враховує, що ПАТ «УкрСиббанк» листом-повідомленням №31-3-06/193 від 28.09.2015 року повідомив позивача про прийняття рішення про анулювання кредитної заборгованості за кредитним договором №11209086000 від 05.09.2007р., а саме: 30675,44 євро суми основного боргу, що складає 739400,56 грн. по курсу НБУ станом на 28.09.2015р.; 308,29 євро суми процентів, що складає 7431,02 грн. по курсу НБУ станом на 28.09.2015р.. Штрафні санкції у сумі 5662,45 грн.. Анульована сума заборгованості відображена банком, як податковим агентом, в податковому розрахунку за формою 1ДФ за третій квартал 2015 року. Окрім цього, ОСОБА_1 повідомлено про те, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є його доходом, отриманим як додаткове благо і позивачу необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Також колегія суддів враховує, що абзацом «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України встановлено, що платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу, тобто до 01.05.2018 року. Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Згідно підпункту 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.1 статті 123 ПК України). З огляду на підтвердження в ході розгляду справи факту неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи одержані в третій квартал 2015 року суми анульованої заборгованості, безпідставності несплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 147149,31 грн. та військового збору на суму 11081,87 грн., та обґрунтованості застосування у зв`язку з цим штрафних санкцій у розмірі 36787,33 грн. та 2770,47 грн. відповідно, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень від 26.12.2018р. №0012121304 та №0012131304 і відсутність підстав для їх скасування. Суд апеляційної інстанції також враховує те, що згідно розрахунку податкової вимоги Головного управління ДФС України у Рівненській області №2663-50 від 11.02.2019р. сума боргу позивача становить : по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування 250918,88 грн., (у тому числі 147149,31 грн. основний платіж, 36957,33 грн. штрафні (фінансові) санкції, 66812,24 грн. пеня); по військовому збору 18883,99 грн. (у тому числі 11081,87 грн. основний платіж, 2770,47 грн. штрафні (фінансові) санкції, 5031,65 грн. пеня); по адміністративних штрафах та інших санкціях (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДФС) 510 грн.. Таким чином, податкова вимога Головного управління ДФС України у Рівненській області №2663-50 від 11.02.2019р. являється правомірною на суму податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб (250918,88 грн.) та по військовому збору (18883,99 грн.), тобто на загальну суму 269802,87 грн.. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на помилковість висновків суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки у розглядуваній справі ідеться про анулювання (прощення) основної суми боргу, а не суми в розмірі різниці при зміні валюти зобов`язання. Зокрема, пунктом 8 підрозділ 1 розділу XX ПК України передбачено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Колегія суддів звертає увагу на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб та військового збору, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору. Тому, колегія суддів зазначає, що пункт 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню. Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 01.10.2019 року (справа №826/4578/17) та від 23.08.2019 року (справа №825/599/17). Отже, оскільки, у матеріалах розглядуваної справи відсутні докази зміни умов договору споживчого кредиту №11209086000 від 05.09.2007 року щодо валюти зобов`язання, а відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX ПК України не може бути застосовано до спірних правовідносин. Однак, суд першої інстанції не врахував вищенаведених норм законодавства та обставини справи та прийшов помилкових висновків про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС України у Рівненській області від 26.12.2018р. №0012121304 та №0012131304, а також податкової вимоги Головного управління ДФС України у Рівненській області №2663-50 від 11.02.2019 р. на суму податкового боргу 269802,87 грн.. У зв`язку із цим являються обґрунтованими і підлягають до часткового задоволення апеляційні вимоги відповідача. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення №0012111304 від 26.12.2018 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн.. Так, з матеріалів справи та доводів апелянта видно, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0012111304 від 26.12.2018 року стали висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України, а саме не забезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів. З цього приводу судом першої інстанції вірно зазначено, що норми Податкового кодексу України не покладають на фізичних осіб обов`язок з ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх доходів, а також книги обліку доходів і витрат. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0012111304 від 26.12.2018 року. Враховуючи наведене, протиправною є також податкова вимога Головного управління ДФС України у Рівненській області №2663-50 від 11.02.2019р. на суму 510 грн. за адміністративними штрафами. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 16.12.2019 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2018р. №0012121304 та №0012131304, а також податкової вимоги №2663-50 від 11.02.2019 р. на суму податкового боргу 269802,87 грн. підлягає скасуванню, і в цій частині слід прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні відповідних позовних вимог. У решта частині позовних вимог, тобто: - щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №0012111304 (на суму штрафу 510 грн.) та податкової вимоги від 11.02.2019 року №2663-50 на суму податкового боргу 510 грн.; - щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №0012101304 (на суму штрафу 170 грн.) необхідно залишити без змін. Крім цього, відповідно до вимог статті 139 КАС України, підлягають перерозподілу судові витрати по справі. Так, зі змісту позовної заяви видно, що позивач заявив вимоги майнового характеру. Тому, відповідно до ст.139 КАС України, із врахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, - в користь позивача слід стягнути із відповідача сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 768,40 грн.. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задоволити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року в адміністративній справі №460/2713/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Рівненській області про визнання протиправними і скасування податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС України у Рівненській області від 26.12.2018 року №0012121304 та №0012131304, а також податкової вимоги №2663-50 від 11.02.2019 року на суму податкового боргу 269802,87 грн., та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 4855,88 грн. судового збору, - і в цій частині прийняти нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС України у Рівненській області від 26.12.2018 року №0012121304 та №0012131304, а також податкової вимоги Головного управління ДФС України у Рівненській області №2663-50 від 11.02.2019 року на суму податкового боргу 269802,87 грн. відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 768,40 грн. сплаченого за подання адміністративного позову. У решта частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року в адміністративній справі №460/2713/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 03.07.2020 року