Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.003011

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003011 пров. № А/857/4074/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Онишкевича Т.В., Іщук Л.П., за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., за участю представника відповідача Білика А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги Головного територіального управління юстиції у Київській області, Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, прийняте суддею Гавдик З.В. о 12 годині 53 хвилині у місті Львові, повний текст складений 27.01.2020 року у справі за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення та припису,- встановив: Арбітражний керуючий Онушканич Ярослав Васильович (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення від 16.05.2019 року та визнання протиправним та скасування припису про недопущення повторних порушень від 10.06.2019 року №05/19 виданий ГТУЮ у Київській області. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачі у спірних правовідносинах ретельно не перевірили той факт, що позивача було призначено розпорядником майна ТОВ «Львівська гарнізонна база» з 05.11.2015 року, а до того була ОСОБА_2 якою виконувались функції розпорядника майном. Звіт про оцінку майна на який покликається відповідач втратив свою чинність по строках, тому братись до уваги не мав. Отже, відповідачем не встановленні обставини, які мають значення по справі, чи присутня була вина в діях позивача які інкримінують останньому, чи підтвердженні шкідливі наслідки для боржника чи його кредиторів, позаяк подібного судом не встановлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачами подано апеляційні скарги, в яких вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просять його скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги сторона відповідача (ГТУЮ у Київській області) покликається на те, що судом не враховано, що рішення скасоване, носить рекомендаційний характер, а фактичне стягнення накладено Міністерством юстиції України згідно наказу №2360/5 від 21.06.2019 р., який не оскаржувався (ухвала Вищого адміністративного суду України від 13.09.2017 справа №К/800/26880/15). Судом також абсолютно проігноровано доводи відповідача, позаяк позивач не довів що оскарженими рішеннями порушено його права та інтереси, зокрема приписом. Щодо суті порушень, то як встановлено за наслідками перевірки, позивачем як розпорядником майна надано комітету кредиторів інформацію, що станом на 31.12.2017 року кредиторська заборгованість ТОВ «Львівська гарнізонна база» становить 16 551 237,98 грн., що слугувало підставою для початку процедури банкрутства ТОВ. З приводу поданого аналізу фінансово господарської діяльності ТОВ, то такий не може бути прийнятий як підтвердження правомірності дій позивача за період з 05.11.2015 року по 20.02.2018 року, оскільки наданий на розгляд комітету кредиторів боржника він був 15.08.2018р. Крім того, відома позивачу вартість майна ТОВ не зазначена ні в інформації арбітражного керуючого про фінансово-майновий стан ТОВ станом на 12.04.2017 року, ні в інформації про фінансово-майновий стан ТОВ станом на 01.01.2018 року, а при засіданні комітету кредиторів ТОВ, вказано балансову вартість майна останнього в розмірі 1 402 137,02 грн. В обґрунтування апеляційної скарги сторона відповідача (Міністерство юстиції України) покликається на те, що судом помилково зроблено висновок, що Дисциплінарна комісія є суб`єктом владних повноважень і може бути відповідачем у справі. Не досліджено зміст постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 року в якій чітко зазначено ненадання позивачем фінансових звітів. Не враховано вимог Методичних рекомендацій та не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача і наслідками порушення прав та законних інтересів боржника і кредиторів у господарській справі. Не з`ясовано чи є належний спосіб захисту позивача у заявлених ним позовних вимогах. Залишено поза увагою доводи про законність рішення і припису. У відзиві на обидві апеляційні скарги представник позивача наводить обґрунтування подібні мотивам судового рішення. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено, що листом Міністерства юстиції України від 12.03.2019 року №274/8059-0-19/9.3.1 було зобов`язано ГТУЮ у Київській області провести позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого Онушканича Я.В. під час виконання ним повноважень у справі № 5015/7368/11 про банкрутство ТОВ «Львівська гарнізонна база» з питань, викладених у скарзі представника за довіреністю AT «Укрсоцбанк» Шилова К.Р. від 07.03.2019 б\н. 21.03.2019 року ГТУЮ у Київській області було видано доручення №12-19 на проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Онушканича Я.В. з 03.04.2019 року по 05.04.2019 року. ГТУЮ у Київській області було видано посвідчення на проведення позапланової перевірки від 21.03.2019 року №12/5/19 та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки від 21.03.2019 року №12/19, які разом з скаргою представника за довіреністю AT «Укрсоцбанк» Шилова К.Р. від 07.03.2019 року б\н були направлені рекомендованим листом на адресу офісу арбітражного керуючого та електронною поштою. Арбітражним керуючим 02.04.2019 року Онушканичем Я.В., на виконання повідомлення про проведення невиїзної перевірки від 21.03.2019 року №12/19, було надані пояснення від 27.03.2019 року № 1 до ГТУЮ у Київській області з копіями, щодо належного виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справі №5015/7368/11 про банкрутство ТОВ «Львівська гарнізонна база». 05.04.2019 складено Довідку про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 05.04.2019 №08/19. Для підписання Довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого від 05.04.2019 №08/19 позивач не з`явився, у зв`язку з чим дану довідку було направлено позивачу листом на адресу місцезнаходження офісу та електронною поштою. Арбітражним керуючим для спростування висновків комісії, викладених у Довідці від 05.04.2019 № 08/19, 11.04.2019 на електронну пошту відділу з питань банкрутства ГТУЮ у Київській області було надано письмові заперечення до довідки про результати позапланової невиїзної позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 05.04.2019 № 08/19, від 10.04.2019 № 1 з долученням копій документів. 16.04.2019 року складено Акт позапланової невиїзної позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 16.04.2019 № 12/19, яким встановлено, що:

1. Під час виконання повноважень розпорядника майна у справі № 5015/7368/11 про банкрутство ТОВ «Львівська гарнізонна база» арбітражний керуючий Онушканич Я.В. не скористався наданим законодавством правом подати заперечення щодо безпідставно заявленої заяви ОСОБА_3 з грошовими вимогами до ТОВ «Львівська гарнізонна база», що є грубим порушенням абз. 1 ч. 10 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом» в редакції № 784-ХІV від 30.06.1999 року;

2. Під час виконання повноважень розпорядника майна у справі № 5015/7368/11 про банкрутство ТОВ «Львівська гарнізонна база» у період з 05.11.2015 по 20.02.2018 арбітражним керуючим Онушканичем Я.В. не проведено аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, його становища на товарних ринках, що є грубим порушенням абз. 6 ч. 9, абз. 1 ч. 10 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом» в редакції № 784-ХІV від 30.06.1999 року;

3. Під час виконання повноважень розпорядника майна у справі № 5015/7368/11 про банкрутство ТОВ «Львівська гарнізонна база» у період з 05.11.2015 по 20.02.2018 арбітражним керуючим Онушканичем Я.В. не надано господарському суду та комітету кредиторів відомостей про фінансове становище боржника, пропозицій щодо можливості відновлення платоспроможності боржника, що є грубим порушенням абз. 10 ч. 9, абз. 1 ч. 10 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом» в редакції № 784-ХІV від 30.06.1999 року. Враховуючи, що за результатами перевірки виявлено порушення у діяльності арбітражного керуючого, які є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, органом контролю направлено до Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України пропозицію щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого Онушканича Я.В. дисциплінарного стягнення від 18.04.2019 № 1037-5-1/5. 16.05.2019 року, згідно з повідомлення Міністерства юстиції України, за результатами заслуховування пояснень арбітражного керуючого та вивчення матеріалів перевірки Комісією прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 В ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на підставі подання від 02.05.2019 року за №1268. 10.06.2019 року відповідачем винесено припис про недопущення повторних порушень за № 05/19, яким за результатами планової невиїзної перевірки діяльності позивача, вирішено винести арбітражному керуючому ОСОБА_1 припис щодо недопущення арбітражним керуючим у подальшій діяльності аналогічних порушень. Статтею 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2343-XII) визначено, що арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом (ч. 2). Відповідно до норм статті 106 Закону №2343-XII, контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюється у формі планових та позапланових перевірок. Згідно зі статтею 105 Закону №2343-XII, дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). У разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства в роботі арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарній комісії для накладення на порушника дисциплінарних стягнень (стаття 106 Закону №2343-XII). Так, відповідно до частини 3 статті 107 Закону №2343-XII, державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення. Згідно з статтею 109 Закону №2343-XII, дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, є попередження (ч. 1). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення (ч. 2). Відповідно до пункту 2.3 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 липня 2013 року за № 1113/23645 (далі - Порядок № 1284/5), здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів: проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого; надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень; складення акту перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень. Оформлення результатів заходів контролю встановлюється актом перевірки діяльності арбітражного керуючого, зразок якого наведений у додатку 6 до Порядку № 1284/5. Згідно з підпунктом 6.6.3 пункту 6.6 Порядку № 1284/5, у резолютивній частині акту перевірки комісією, з урахуванням довідки та пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, або усунених порушень, а також висновку (у разі якщо орган контролю було зобов`язано надіслати довідку до Мін`юсту для проведення її аналізу) робиться висновок щодо наявності (відсутності) порушень законодавства з питань банкрутства в діяльності арбітражного керуючого. За приписами пункту 6.13 Порядку № 1284/5, у разі виявлення за результатами перевірки порушень, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, орган контролю обов`язково зазначає про це в акті перевірки. У такому випадку припис та (або) розпорядження не складаються до моменту прийняття Дисциплінарною комісією рішення за результатом розгляду подання. У цьому випадку орган контролю протягом трьох робочих днів з дня підписання акта перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін`юсту, який забезпечує організацію роботи Дисциплінарної комісії, щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. Протягом п`яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом від органу контролю пропозиції структурний підрозділ готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома. Відповідно до пункту 7.1 Порядку № 1284/5, підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є, серед іншого, грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута). Подання повинно містити висновок структурного підрозділу щодо відповідності висновків акту перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками (пункт 7.2 Порядку № 1284/5). Аналіз зазначеного вказує на те, що дисциплінарним проступком арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути винне невиконання або неналежне виконання покладених на нього законодавством обов`язків, що характеризується протиправністю дій або бездіяльністю суб`єкта дисциплінарного проступку, причинно-наслідковим зв`язком між шкідливими наслідками та невиконанням покладених на нього обов`язків. Відносно висновку Акту перевірки про те, що під час виконання повноважень розпорядника майна у справі № 5015/7368/11 про банкрутство ТзОВ «Львівська гарнізонна база» арбітражний керуючий Онушканич Я.В. не скористався наданим законодавством правом подати заперечення щодо безпідставно заявленої заяви ОСОБА_3 з грошовими вимогами до ТОВ «Львівська гарнізонна база» у справі №5015/7368/11, що є порушенням абз.1 ч.10 ст.13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції № 784-XIV від 30.06.1999 року, слід зазначити, що жодним законодавчими нормами не передбачено відповідальності за нескористання особою наданим їй правом, а також Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не зобов`язує розпорядника майна на такі дії. Окрім того, позивачем неодноразово надавались до суду пояснення щодо заявлених грошових вимог ОСОБА_3 , зокрема: 15.12.2011р. було порушено справу № 5015/7368/11 про банкрутство ТзОВ «Львівська гарнізонна база», введено мораторій та призначено підготовче засідання на 22.12.2011 року. 22.12.2011р. введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна ОСОБА_2 . Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство, у встановлений законом термін надійшла заява з кредиторськими вимогам до ТОВ «Львівська гарнізонна база» Петренко Л.З.. Дана заява не була безпідставна, як зазначено комісією, оскільки вимоги ОСОБА_3 були підтверджені рішенням господарського суду Львівської області від 04.08.2011 року у справі № 5015/2276/11, яке набрало законної сили. Розпорядник майна ТОВ «Львівська гарнізонна база» Івасько С.М. розглянув разом з боржником вимоги ОСОБА_3 , визнав такі вимоги, включив їх в реєстр кредиторів та повідомив про це заявника. 05.11.2015 року ухвалою господарського суду у справі № 5015/7368/11 ОСОБА_2 було звільнено на підставі поданої ним заяви від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ «Львівська гарнізонна база» та призначено розпорядником майна ТОВ «Львівська гарнізонна база» Онушканича Я.В. Необхідно вказати, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає, що у випадку зміни розпорядника майна, він повинен повторно розглядати вимоги кредиторів та давати на них пояснення, заперечення, вживати дії, які вже були вжиті попереднім розпорядником майна. Згодом, 14.11.2016 року (коли вже позивач виконував повноваження розпорядника майна ТОВ «Львівська гарнізонна база») постановою Львівського апеляційного господарського суду задоволено заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 року у справі №5015/2276/11 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2012 року у справі №5015/2276/11 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Враховуючи вищенаведене, судом у справі №5015/7368/11 про банкрутство ТОВ «Львівська гарнізонна база» не затверджувався реєстр кредиторів ТОВ «Львівська гарнізонна база», хоча такий реєстр був поданий розпорядником майна ОСОБА_5 , суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи за клопотанням учасників, зупиняв провадження, надсилав матеріали справи судам вищих інстанцій (зокрема про це зазначено в ухвалі Господарського суду Львівської області по справі №5015/7368/11 від 04.09.2018р., якою було введено процедуру санації ТОВ «Львівська гарнізонна база» і яка була надана для перевірки) до остаточного вирішення справи № 5015/2276/11. Позивач після призначення його розпорядником майна та у зв`язку із наявністю судових справ за позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до ТОВ «Львівська гарнізонна база» щодо стягнення майна та коштів, ним надавались до суду пояснення щодо результатів розгляду судами цих позовів, а не повідомлення про розгляд кредиторських вимог, що було зроблено попереднім розпорядником майна ОСОБА_2 , в тому числі і про те, що у справі №5015/2276/11 суд в кінцевому відмовив у позові ОСОБА_3 (повідомлення № 1/29 від 29.06.16р., № 2/29 від 29.06.16, № 2/28 від 28.11.16, № 2/12 від 02.12.16, як зазначив позивач їх копії були надані комісії при перевірці). Отже, оскільки позивача призначено розпорядником майна після ОСОБА_2 , а тому спори у судах вже існували та процесуальні можливості вже були використанні останнім. Таким чином, дані обставини в сукупності вказують на те, що позивач добросовісно, у відповідності до вимог закону, виконував повноваження розпорядника майна, надавав суду пояснення щодо результатів розгляду судами справи № 5015/2276/11. У зв`язку з перебування справи у вищих інстанціях суд першої інстанції не міг прийняти рішення про перехід до інших процедур, і це свідчить про те, що розпорядник майна жодним чином не затягував процедуру розпорядження майном. Щодо висновку Акту перевірки про те, що під час виконання повноважень розпорядника майна у справі № 5015/7368/11 про банкрутство ТОВ «Львівська гарнізонна база» у період з 05.11.2015 року по 20.02.2018 року, арбітражним керуючим Онушканичем Я.В. не проведено аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, його становища на товарних ринках, не надано суду та комітету кредиторів відомостей про фінансове становище боржника, що є порушенням абз. 10 ч.9, абз.6 ч.9, абз.1 ч.10 ст.13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції №784-XIV від 30.06.1999 року, слід зазначити наступне. Попередній розпорядник майна ОСОБА_2 склав та подав до суду Звіт по результатах проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Львівська гарнізонна база» (за період 2009-2011р.). Висновок був складений С. Івасько 27 лютого 2012 року. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ухвала суду від 05.11.2015 року у справі № 5015/7368/11, якою позивача було призначено розпорядником майна, не встановлено жодних вимог щодо вчинення повторно дій, які виконувались попереднім розпорядником майна ОСОБА_2 , в тому числі і по наданню звіту про фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника. Законодавець не передбачив конкретних форм, змістів та періодів надання відомостей про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника. Але можна зробити висновок що такі дані можна надати комітету кредиторів тільки після того, як буде сформований комітет кредиторів. В справі про банкрутство ТОВ «Львівська гарнізонна база» лише 28.03.2017 року суд першої інстанції розглянув і визнав вимоги кредиторів, затвердив реєстр вимог кредиторів ТОВ «Львівська гарнізонна база». Львівський апеляційний господарський суд постановою від 17.07.2017 року змінив цю ухвалу в частині суми вимог кредитора ОСОБА_3 Вищий господарський суд України постановою від 22.11.2017 року скасував постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року та пункти 1., 4.1., 4.4. ухвали господарського суду Львівської області від 28.03.2017 року в частині визнання грошових вимог ОСОБА_3 і включення їх до реєстру вимог кредиторів; відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника. Відповідно розпорядник майна фактично тільки в 2018 році після обрання комітету кредиторів ТОВ «Львівська гарнізонна база» міг надати комітету кредиторів відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника. Станом на 20.02.2018 року (день винесення постанови про визнання ТзОВ «Львівська гарнізонна база» банкрутом) позивач не надавав комітету кредиторів пропозицій щодо введення процедури санації чи ліквідаційної процедури, оскільки ним було погоджено договір позики, укладений 16.02.2018 року між боржником та засновником боржника, який передбачав погашення кредиторських вимог в повному обсязі ще в процедурі розпорядження майном. Однак, 20.02.2018 року Господарський суд Львівської області виніс постанову, якою визнав ТОВ «Львівська гарнізонна база» банкрутом та ввів ліквідаційну процедуру. Постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №5015/7368/11 від 25 квітня 2018 року вказана постанова була скасована. В Постанові Львівського апеляційного господарського суду зазначено, що у матеріалах справи відсутній висновок про фінансове становище боржника та пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника та суд першої інстанції не дав оцінки обставинам, що є істотними для справи, а обмежився висновком про неспроможність ТОВ «Львівська гарнізонна база» виконати свої грошові зобов`язання та про достатність цієї підстави для визнання ТзОВ «Львівська гарнізонна база» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Однією із можливостей відновлення платоспроможності боржника на стадії розпорядження майном боржника є погашення визнаних судом вимог кредиторів. Однак суд першої інстанції не розглянув подане 20 лютого 2018 року клопотання боржника відкласти на 10 днів розгляд справи для погашення заборгованості кредиторам за рахунок коштів, які будуть отримані боржником на підставі договору позики, укладеного 16 лютого 2018 року боржником з ОСОБА_7 який є власником товариства. Договір погоджено розпорядником майна боржника. Суд у своїй постанові зазначив, що така є передчасною, але жодним чином не вказав, на порушення розпорядника майна. В подальшому 15.08.2018 року розпорядником майна ОСОБА_1 було скликано комітет кредиторів ТОВ «Львівська гарнізонна база». На комітет кредиторів був поданий розпорядником майна ОСОБА_1 аналіз фінансової господарської діяльності ТОВ «Львівська гарнізонна база» за період 2016 - 1 квартал 2018р. Цей аналіз містить в собі інформацію про фінансову господарську, інвестиційну діяльність і рекомендації щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, зокрема зазначено що відновлення можливе через застосування процедури санації, навіть без наявності інвестора, шляхом вжиття заходів по поверненню дебіторської заборгованості, а також реалізувавши частину майна банкрута. Відповідно, враховуючи цей аналіз 15.08.2018 року на засіданні комітету кредиторів було прийнято комітетом кредиторів рішення про введення процедури санації, та судом в подальшому ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 року у справі №5015/7368/11 введено процедуру санації та призначено ОСОБА_1 керуючим санації, що свідчить також про належне виконання ним повноважень розпорядника майна (фінансовий аналіз, Протокол №7 зборів комітету кредиторів та ухвала суду від 04.09.2018р. у справі №5015/7368/11, як зазначив позивач були надані до перевірки). Перевірка проводилась з 03.04.2019р. по 05.04.2019р. і на день проведення перевірки інформація про фінансовий стан боржника і пропозиції комітету кредиторів та суду щодо відновлення платоспроможності боржника були надані. Відтак, позивачем не було вчинено жодних порушень, він діяв у відповідності до положень закону, тому жодних порушень прав та інтересів боржника чи кредиторів не було. Покликання на судове рішення в господарській справі є безпідставним так як згідно з частиною 7 статті 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Також, в акті перевірки комісія посилається на те, що згідно Довідки ТОВ «Львівська гарнізонна база» № 91 від 03.08.2011 року вартість майна товариства станом на 16.06.2011 року становить 13440800 грн. Згідно Довідки ТОВ «Львівська гарнізонна база» вартість частини майна товариства, яка підлягає виплаті позивачу станом на 31.10.2010 року становить 14096,3 тис. грн. Вказані вартості підтверджуються довідками про вартість об`єктів нерухомого майна, наданими оцінювачем СПД-ФО Питуляк Н ОСОБА_4 С.. Відтак, звернено увагу на те, що арбітражному керуючому ОСОБА_1 було достеменно відомо про вартість майна ТОВ «Львівська гарнізонна база» згідно довідок про вартість об`єктів нерухомого майна, наданими оцінювачем СПД-ФО ОСОБА_8 , проте не відображено таку вартість у його звітах станом на 12.04.2017 року, 01.01.2018 року. Натомість при проведенні 24.01.2018 року засідання комітету кредиторів ТОВ «Львівська гарнізонна база» арбітражним керуючим Онушканичем Я.В. не враховано вищевказану вартість майна, а вказано балансову вартість майна боржника, що становить 1402137,02 грн., що, на думку комісії, не відповідає реальній вартості активів боржника та свідчить про неналежне виконання арбітражним керуючим обов`язків. Відносно цих обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що термін дії Звіту про оцінку майна становить 6 місяців, звіти складені СПД-ФО ОСОБА_8 станом на 2010 та 2011 роки, та відповідно не могли братись позивачем до уваги при складанні аналізу фінансово-майнового стану боржника у 2018 році. Також, законодавство не передбачає обов`язку при складанні звіту про фінансово-майновий стан боржника проводити незалежну оцінку майна боржника. Попереднім арбітражним керуючим розпорядником майна ОСОБА_2 при складанні фінансового звіту 27 лютого 2012 року про наявність експертних висновків чи довідок, які б вказували на встановлення іншої вартості майна боржника, окрім тієї яка була відображена у фінансових звітах боржника у висновках не було. Про довідки та експертні оцінки (2010-2011 років), на які покладалася комісія не замовлялися ТОВ «Львівська гарнізонна база» і відповідно їх не було у ТОВ. Довідка та експертна оцінка була надана ОСОБА_3 (особа яка вийшла з Товариства) у іншій судовій справі № 5015/2276/11 (позов про стягнення коштів з ТОВ «Львівська гарнізонна база»). Відносно покликань апелянтів на те, що рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих Міністерства юстиції України не може бути предметом розгляду судом, то подібне суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року справа №806/2421/16, в якій прийнято рішення по суті. Поряд з цим, порядок утворення при Міністерстві юстиції України як державному органі з питань банкрутства Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), її завдання, функції та порядок діяльності визначається Положенням про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом МЮУ №81/5 від 11.01.2013. Основними завданнями Комісії є здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірка організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого. Відповідно до пункту 25 Положення № 81/5, за результатами розгляду питання порядку денного Комісія приймає рішення про: застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого; відхилення подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого; ініціювання проведення структурним підрозділом позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого, якщо із заяви або скарги вбачається необхідність проведення додаткового контролю; ініціювання проведення саморегулівною організацією арбітражних керуючих перевірки діяльності арбітражного керуючого, членом якої він є, якщо із заяви або скарги вбачається порушення правил професійної етики арбітражного керуючого цієї саморегулівної організації арбітражних керуючих; відмову в задоволенні заяви або скарги щодо діяльності арбітражного керуючого, організації його роботи, дотримання ним вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого; перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражного керуючого, або ініціювання проведення такої перевірки органом, до компетенції якого належить вирішення таких питань; вжиття заходів щодо спростування оприлюднених фактів, які принижують честь і гідність арбітражних керуючих; схвалення консультацій і рекомендацій, а також методичних розробок з питань професійної етики арбітражних керуючих та застосування прогресивних практик у сфері відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом для подальшого їх розміщення на офіційному веб-сайті Мін`юсту у мережі Інтернет. Отже, що до повноважень Дисциплінарної комісії віднесено розгляд заяв, скарг за прийняття за наслідком їх розгляду певних рішень, які можуть бути оскаржені. Виключно результат реалізації повноваження контролюючого органу (саме - рішення Дисциплінарної комісії) є об`єктом судового оскарження, а наслідком розв`язання публічно-правового спору по суті є захист порушеного суб`єктивного права позивача. Покликання апелянтів на те, що рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Міністерства юстиції України не порушує права позивача, є такими, що не відповідають дійсності, враховуючи наступне. Так, комісією було прийнято рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення з порушенням законодавчо встановлених строків давності, оскільки в Акті перевірки від 16.04.2019 року зроблено висновок про нібито вчинені ОСОБА_1 порушення під час виконання повноважень розпорядника майна у період з 05.11.2015 року по 20.02.2018 рік, а дисциплінарне стягнення накладено рішенням Комісії лише 16.05.2019 року. Однак, відповідно до норм п. 7.5. Порядку № 1284/5, рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Також, Дисциплінарною комісією не враховано чи застосовувалися до позивача дисциплінарні стягнення в минулому та не зазначено жодних доводів та обставин, з яких виходила Дисциплінарна комісія при обранні виду дисциплінарного стягнення. Дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), чого у даному випадку апеляційним судом при розгляді даної справи не встановлено. Відтак, комісія своїм рішенням дискредитує позивача, який тривалий час здійснює діяльність арбітражного керуючого. Таким чином, за наслідками системного аналізу матеріалів перевірки, відповідачами не підтверджено факту вчинення арбітражним керуючим Онушканичем Я.В. грубого порушення законодавства про банкрутство, як і не підтверджено факту існування очевидної небезпеки подальшого порушення позивачем прав та інтересів боржника чи кредиторів, передбачених законодавством у зв`язку з виконанням ним повноважень арбітражного керуючого. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційні скарги Головного територіального управління юстиції у Київській області, Міністерства юстиції України залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі №1.380.2019.003011 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Т. В. Онишкевич Л. П. Іщук Повне судове рішення складено 03.07.2020 року.