Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.006461

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006461 пров. № А/857/3732/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Носа С.П., Обрізка І.М. з участю секретаря судового засідання: Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Мричко Н.І., час ухвалення судового рішення 15 год 36 хв у м. Львові, час складання повного тексту судового рішення 11 лютого 2020 року) за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Табакко Груп» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, в с т а н о в и в : У грудні 2019 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Табакко Груп» (далі - ТзОВ «Вест Табакко Груп», відповідач). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду про припинення адміністративного арешту майна у зв`язку із спливом строку, протягом якого суд може підтвердити його обґрунтованість, є передчасним, оскільки судом не встановлено коли мала місце подія не допуску працівників податкового органу до перевірки платником податків, коли наступає граничний строк подання заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платників податків, коли така заява подана податковим органом. Також, судом першої інстанції не враховано положення ч.5 ст.283 КАС України щодо права заявника на звернення з тими самими вимогами до суду в загальному порядку. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ТзОВ «ВЕСТ ТАБАККО ГРУП» зареєстроване як юридична особа 29.06.2017, код ЄДРПОУ 41424926. Місцезнаходження : вул. Луганська, 3, м. Львів, 79034. 07.11.2019 в.о.начальника ГУ ДПС у Львівській області Кресяком В. було видано наказ №1867 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Вест Табакко Груп», відповідно до якого призначено проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з 20.11.2019 тривалістю 20 робочих днів. З метою проведення перевірки контролюючим органом виписано 07.11.2019 направлення №3637, №3638, №3639, №3641, №3642 та №3643. Посадовими особами податкового органу 20.11.2019 при виході за адресою товариства для здійснення перевірки було складено акт №499/65-01-05-09/41424926 про відмову в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Вест Табакко Груп», копію якого вручено керівнику підприємства. 21.11.2019 в.о.начальника ГУ ДПС у Львівській області Кресяком В. було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №11998/10/05.9, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТзОВ «Вест Табакко Груп». Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). При цьому, на час звернення ГУ ДПС у Львівській області з позовною заявою, адміністративний арешт майна платника податків ТзОВ «Вест Табакко Груп», застосований рішенням від 21.11.2019, в контексті положень п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України є припиненим. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Згідно п.94.4 ст.94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним (п.94.5 ст.94 ПК України). Пунктом 94.6 статті 94 ПК України передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. За змістом п.94.10 ст.94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). Відповідно до п.94.19.1 ст.94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється, зокрема, у зв`язку із відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим. У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (п.94.21 ст.94 ПК України). З вищевикладеного вбачається, що за наявності відповідних умов, визначених у п.94.2 ст.94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав. Отже, вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не підлягають задоволенню, адже у цьому випадку відсутні відповідні обставини, з якими положення статті 94 ПК України пов`язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 по справі №820/2040/17, від 24.04.2020 по справі №805/4974/18-а. Колегія суддів звертає увагу, що рішення про застосування адміністративного арешту майна відносно ТзОВ «Вест Табакко Груп» прийнято 21.11.2019, а відтак, станом на дату нового розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, встановлений п.94.10 статті 94 ПК України 96-годинний строк, протягом якого судом мала бути перевірена обґрунтованість цього рішення, сплинув. З огляду на неприйняття судом рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна протягом 96 годин після його застосування, в силу положень п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України, умовний адміністративний арешт майна ТзОВ «Вест Табакко Груп», накладений рішенням позивача від 21.11.2019, вважається припиненим. Таким чином, наразі відсутні правові наслідки у вигляді адміністративного арешту майна, за підтвердженням обґрунтованості якого позивач звернувся до суду з даним позовом, тому його обґрунтованість не може бути підтверджена судом. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.05.2018 по справі №820/2040/17, від 04.12.2019 по справі №820/5121/18. Доводи позивача про те, що 96-годинний строк застосовується лише в разі звернення контролюючого органу до суду із заявою в порядку ст.283 КАС України, а не в загальному порядку позовного провадження, є помилковими, оскільки спосіб, у який контролюючий орган звернувся до суду (із заявою в порядку ст.283 КАС України чи в загальному порядку), не змінює єдиного встановленого законом порядку застосування адміністративного арешту майна, дотримання якого є передумовою для забезпечення виконання платником податків його обов`язків. Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, застосованого на підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №11998/10/05.9. Доводи апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом першої інстанції норм п.94.10, п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України спростовуються викладеним вище, а тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування обґрунтованого та законного судового рішення відсутні. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року по справі №1.380.2019.006461 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 03.07.2020.