Постанова 4824 № 756/2760/18

Єдиний унікальний номер справи 756/2760/18 Провадження №22-ц/824/4745/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Тімуш Д.І., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, В С Т А Н О В И В: В березні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, який мотивувала наступним: 08 жовтня 2010 року вона уклала шлюб із відповідачем. Від шлюбу сторони дітей не мають, починаючи з березня 2018 року подружжя проживає окремо, спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Оскільки сім`я розпалася і її збереження неможливе, просила суд шлюб розірвати. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року позов задоволений, шлюб між сторонами розірваний. Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, оскаржуване рішення вважає незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Посилається на те, що суд не застосував та не виконав вимоги ст. 111 СК України та не врахував роз`яснення п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України. На підставі наведених доводів просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні. У відповідності до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Наведене положення міститься й в ст. 24 СК України. Згідно ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність. У відповідності до положень ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбні стосунки. При цьому подальше збереження шлюбу суперечить інтересам одного з подружжя, оскільки позивачка категорично наполягала на розірванні шлюбу та не вбачала жодної можливості для збереження сім`ї й примирення з відповідачем. За таких умов суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову. З наведеними висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач вказував на безпідставне неврахування судом можливості відновлення сімейних стосунків. В той же час на підтвердження таких посилань апелянтом ні до суду першої інстанції, ні в ході апеляційного розгляду справи жодного доказу вчинення ним дій, направлених на примирення та збереження сім`ї представлено не було. Не було надано доказів вчинення таких дій (або принаймні зміни її категоричної позиції) й з боку позивача. За таких умов наведена позиція відповідача залишилася недоведеною та не може бути прийнятою судом. В своїй скарзі апелянт також зазначав й те, що суд в порушення вимог закону не надав подружжю строк для примирення, як це передбачено ст. 111 СК України. Колегія суддів критично відноситься до таких доводів апелянта, оскільки судом було розглянуте таке клопотання, за результатами чого він прийшов до висновку про те, що між сторонами відсутні дійсні відносини, притаманні подружжю. При цьомуст. 111 СК України не містить чіткого алгоритму дій, зокрема обов`язковості надання строку на примирення, відтак дане питання вирішується кожного разу окремо відповідно до обставин справи. Суд даному питанню давав належну оцінку, звернув увагу на те, що зважаючи на терміни, які фактично минули від подачі позову до вирішення справи по суті, а також на невчинення сторонами жодних дій на примирення та стійке небажання позивача примиритися, прийшов до висновку про неможливість збереження сім`ї в даному випадку. Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з наведеною позицією суду першої інстанції. Позов про розірвання шлюбу був поданий ще в березні 2018 року, відтак з часу подачі такого позову до часу ухвалення судом першої інстанції рішення по справі пройшло більш ніж півтора роки, на протязі яких сторони так і не прийшли до згоди зберегти шлюб. Фактично у зв`язку з відкладанням розгляду справи у відповідача був час для вирішення питання про збереження сім`ї, чого, однак, не відбулося. Не відбулося відновлення сімейних відносин й за час апеляційного розгляду справи. За таких умов посилання апелянта з цього приводу не можуть бути прийняті апеляційним судом. Окремо колегія суддів апеляційного суду зважає й на те, що хоча законом й встановлено, що суд має сприяти примиренню сторін, в той же час примушування особи у разі недосягнення примирення між сторонами перебувати в шлюбі поза її волею було б порушенням її конституційних прав. За таких умов колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними. На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов до правильного висновку про задоволення позову. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько