Постанова 4816 № 592/5305/20

Справа №592/5305/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Хитров Б. В. Номер провадження 33/816/290/20 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ГОРЛАЧА С. Л. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 08.05.2020, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , захисника адвоката Неговської І. В., В С Т А Н О В И В: В поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 адвокат ГОРЛАЧ С. Л. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення, оскільки т/з він не керував і вимога поліцейського пройти огляд була незаконною. Крім того, від керування т/з він відсторонений не був, а на відеозаписі відсутні свідки. Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 08.05.2020 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн, з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 420,40 грн. Відповідно до постанови, 24.04.2020 в 01:34 в м. Суми на вул. Реміснича в районі будинку 31 водій ОСОБА_3 керував т/з Geely JL7162 н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору Alcotest 6820 Drager та в закладі охорони здоров`я відмовився в присутності 2-х свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Неговської І. В., які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 540564 від 24.04.2020, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 керував т/з із явними ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об`єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема: - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого такий огляд не проводився; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно яких ОСОБА_3 в їх присутності відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі; - відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, згідно якого ОСОБА_3 , перебуваючи на місці водія автомобіля, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, мотивуючи свою відмову тим, що він відкотився на т/з, не заводячи його; - показаннями допитаних апеляційним судом в якості свідків працівників поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які кожен окремо пояснили, що помітили рух автомобіля, який рухався з увімкненими приладами зовнішнього освітлення та зупинився внаслідок наїзду на бордюр. На місці водія цього автомобіля перебував ОСОБА_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, який в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки т/з, так і в закладі охорони здоров`я, мотивуючи це тим, що він не заводив двигун. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час апеляційного розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на предмет їх достовірності і допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як докази вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, будучи повідомленими в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ними раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Зокрема, письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. Сам ОСОБА_3 в апеляційному суді також не заперечив наявності двох свідків при його спілкуванні з працівниками поліції, що також убачається з відеозапису подій, де зафіксовано його звернення до свідків, а тому доводи апеляційної скарги його захисника з цього приводу є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Відповідно роз`яснень ВСУ, викладених у абз. 3 і 4 п. 27 постанови Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа т/з, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія. Водій повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку. Водію т/з необхідно уникати будь-яких дій, не пов`язаних з водінням. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не керував т/з не заслуговують на увагу та задоволенню не підлягають, оскільки останній знаходився у т/з під час його руху на місці водія. При цьому, на переконання апеляційного суду, ураховуючи положення національного законодавства України про адміністративні правопорушення та норм міжнародного права, для встановлення факту керування т/з певною особою не має значення, чи рухався т/з безпосередньо за допомогою двигуна, чи своїм ходом без нього, оскільки, як зазначалося вище, кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, незважаючи на час, протягом якого здійснюється рух т/з, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02). Доводи сторони захисту про допущення поліцейським порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення є необґрунтованими і не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки спростовуються фактичними обставинами справи, а також не відповідають вимогам процесуальних норм КУпАП. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; прізвища, адреси свідків, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до відповідальності; при наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами. При складенні протоколу особі, яка притягається до відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі (ст. 256 КУпАП). При цьому адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім іншого, настає за відмову особи, яка керує т/з, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, а тому і поліцейським спочатку, і суддею суду першої інстанції у подальшому цілком вірно установлені як факт керування т/з особою із ознаками сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці), так і факт відмови цієї особи від проходження огляду щодо стану алкогольного сп`яніння в присутності 2-х свідків. Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, то у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. У свою чергу порядок проходження огляду на стан сп`яніння, про який йдеться мова, закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в МЮ 10.11.2015 № 1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в МЮ 11.11.2015 за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМ 17.12.2008 № 1103, з послідуючими змінами) і являє собою процедуру направлення водіїв т/з для проведення огляду з метою виявлення зазначеного стану і безпосередньо проведення такого огляду. Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан алкогольного сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, у присутності 2-х свідків; 2) у відповідному закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Таким чином, ОСОБА_3 , щодо якого були об`єктивні підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, незалежно від причин, унаслідок яких т/з безпосередньо зупинився, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Відсутність у справі направлення водія на огляд для виявлення стану алкогольного сп`яніння до закладу охорони здоров`я лише свідчить про небажання водія пройти такий огляд, оскільки відповідне направлення видається працівником поліції уповноваженій особі закладу охорони здоров`я, де це направлення і залишається, а не особі, яка керувала т/з із ознаками сп`яніння, тому доводи апеляційної скарги у цій частині також є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Що стосується доводів апеляційної скарги про невиконання працівниками поліції вимог закону про відсторонення водія, то апеляційний суд не може прийняти їх до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а сам ОСОБА_3 заперечив керування т/з. При цьому у ситуації, що сталася, і яка є предметом апеляційного розгляду, факт не відсторонення від керування т/з (якщо б він і був доведений) не надає водію можливості керувати т/з в усякому разі, оскільки останній знаходився у стані алкогольного сп`яніння, про що вказав в судовому засіданні. Допитані в якості свідків працівники поліції також зазначили, що т/з після складання протоколу залишився на місці зупинки, т. я. не заважав проїзду інших т/з. Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином вмотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 08.05.2020 відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуРунов В. Ю.