Постанова Вінницький апеляційний суд № 126/103/19

Справа № 126/103/19 Провадження № 22-ц/801/955/2020 Категорія: 68 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуцол В. І. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 рокуСправа № 126/103/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Голоти Л. О., Сала Т. Б. Секретар: Кузьменко Б. І. За участю: позивача ОСОБА_1 ; представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Дудіна Л. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору органу опіки і піклування Бершадської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, Рішення ухвалив суддя Гуцол В. І. Рішення ухвалено о 12 год 34 хв у м. Бершадь Вінницької області Дата складання повного тексту рішення не відома, Встановив: У січні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Бершадської районної державної адміністрації в особі Служби у справах дітей, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні і спілкуванні з дитиною, мотивуючи свої вимоги тим, що з 21 серпня 2014 року до 29 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 , який після розлучення проживає разом із відповідачем, а позивач ОСОБА_1 сплачує аліменти на його утримання. Відповідач перешкоджає позивачам батькові та бабі дитини у спілкуванні із ним, робить неможливими будь-які побачення та спілкування по телефону, не дає змоги брати участь у вихованні дитини. Позивач ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей Бершадської районної державної адміністрації, яка розпорядженням № 504 від 28 листопада 2018 року визначила спосіб участі батька ОСОБА_1 щодо виховання дитини ОСОБА_6 та спілкування із ним у вигляді побачень щосуботи та щонеділі місяця з 10.00 год до 18.00 год та в інші дні й години за попередньою домовленістю із матір`ю дитини ОСОБА_7 , проте відповідач це рішення не виконує та не дає можливості позивачу ОСОБА_1 , а також діду ОСОБА_8 та бабі ОСОБА_3 бачитись із дитиною. Позивач ОСОБА_1 зазначив, що бажає разом із своїми батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_8 брати участь у інших, крім аліментів, витратах на дитину, спілкуватись із сином, сприяти його повноцінному вихованню та розвитку, оскільки дитина має рости під опікою обох батьків, діда та баби, що забезпечить її виховання у атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. У зв`язку з цим позивачі просили зобов`язати відповідача усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини шляхом надання їм способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_5 , а саме: побачення кожної суботи та неділі місяця з 10.00 год до 18.00 год з можливістю перебування за місцем проживання батька та бабки по АДРЕСА_1 та необмежені спілкування дитини з батьком та бабою засобами телефонного зв`язку. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2020 року позов задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_6 , встановивши спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина шляхом надання систематичних побачень з дитиною кожної суботи і неділі місяці з 10.00 год до 18.00 год, а також у будь-який інший час за наявності домовленості з матір`ю дитини ОСОБА_2 . В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить змінити резолютивну частину рішення суду, виклавши її в наступній редакції: «усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_6 , встановивши спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина шляхом надання систематичних побачень з дитиною кожної другої суботи чи неділі кожного місяця з 14.00 год до 18.00 год, а також у будь-який інший час за наявності домовленості та в присутності матері ОСОБА_2 ». Зазначила, що з рішенням суду вона частково не погоджується в частині встановлення способу участі позивача ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина, оскільки при ухваленні рішення суд першої інстанції допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, що відповідно до ст. 374, 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване рішення в частині визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні сина ухвалено без врахування інтересів дитини, яка досягла лише п`ятирічного віку, постійно проживає з матір`ю, звикла до неї, а тому в інтересах дитини, враховуючи її вік, необхідно обумовити побачення позивача з сином лише у присутності матері. Крім того, встановлені судом побачення батька з сином кожної суботи та неділі з 10.00 год до 18.00 год не відповідають її інтересам та інтересам сина, оскільки таким чином дитина буде позбавлена можливості відпочивати, прогулюватися, відвідувати будь-які місця у вихідні дні разом з нею, а тому доцільно встановити такий режим участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, щоб у один вихідний день вона також мала можливість проводити час з дитиною, враховуючи те, що у робочі дні вона працює. Інші учасники справи рішення суду не оскаржили. Позивачі та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не надали. В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 із вимогами апеляційної скарги погодився частково. Не заперечує проти зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення днів побачень із сином, поділивши порівну вихідні дні із відповідачем, проте години побачень з 10:00 год до 18:00 год просить залишити як визначено рішенням суду першої інстанції, а також визначити побачення із сином без присутності матері ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася. Представник органу опіки і піклування Бершадської районної державної адміністрації, будучи належним повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Позивач ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо її участі у вихованні та спілкуванні із внуком не оскаржила, а тому суд апеляційної скарги переглядає рішення суду лише в оскаржуваній відповідачем ОСОБА_2 частині. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15 травня 2014 року (а. с. 5). Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 29 січня 2018 року, яке набрало законної сили 01 березня 2018 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (а. с. 10-11). Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_5 проживає разом з матір`ю відповідачем ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 сплачує аліменти на сина. Згідно довідки Бершадського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 10 січня 2019 року № 250 станом на 10 січня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів на сина ОСОБА_10 за виконавчим листом № 126/3484/17 від 19 квітня 2018 року, виданого Бершадським районним судом, відсутня (а. с. 7). У зв`язку з наявністю спору між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_9 щодо участі батька у вихованні та спілкування з дитиною, розпорядженням Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області від 28 листопада 2018 року № 504 визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 щодо його участі у вихованні дитини ОСОБА_6 та спілкуванні з ним у вигляді побачень кожної суботи та неділі місяця з 10.00 год до 18.00 год та в інші дні та години за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_7 (а. с. 6). Відповідно до частити третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Статтею 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до статті 15 цього Закону дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів (ч. 1). Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2). Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. За змістом статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1). Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч. 2). Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. 3). Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного із батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного із батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. По справі встановлено, що розпорядженням Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області від 28 листопада 2018 року № 504 визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 щодо його участі у вихованні дитини ОСОБА_6 та спілкуванні з ним у вигляді побачень кожної суботи та неділі місяця з 10.00 год до 18.00 год та в інші дні та години за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_7 . Проте відповідач таке розпорядження органу опіки та піклування не виконувала належним чином, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Зважаючи на те, що мати малолітнього ОСОБА_6 , з якою він проживає, чинить позивачеві перешкоди у спілкуванні з сином, ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, яким визначено способи участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність усунення перешкод позивачеві у спілкуванні та вихованні сина шляхом надання систематичних побачень з дитиною. Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частиною першою статті 3 цієї Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно з частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. За правилами статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 4, 5). Відповідно до частини шостої цієї статті суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. По справі встановлено, що Бершадською районною державною адміністрацією 28 листопада 2018 року видано розпорядження № 504, згідно з яким визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 щодо його участі у вихованні дитини ОСОБА_6 та спілкуванні з ним у вигляді побачень кожної суботи та неділі місяця з 10.00 год до 18.00 год та в інші дні та години за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_7 (а. с. 6). Проте такий висновок органу опіки та піклування (розпорядження) не містить належного обґрунтування, у зв`язку з чим суд оцінює його критично та не погоджується із ним. Суд першої інстанції, поклавши в основу свого рішення зазначене розпорядження Бершадської районної державної адміністрації від 28 листопада 2018 року № 504 та встановивши спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина шляхом надання систематичних побачень з дитиною кожної суботи і неділі місяці з 10.00 год до 18.00 год, не врахував, що у разі побачень малолітнього ОСОБА_10 із батьком у визначені судом дні та час щонеділі та щосуботи з 10.00 год до 18.00 год, дитина буде позбавлена можливості проведення часу та спілкування в усі вихідні дні (кожну суботу та кожну неділю) із матір`ю. З урахуванням положень Конвенції про права дитини, Закону України «Про охорону дитинства» та статті 7 СК України способи участі батька у спілкуванні з дитиною мають визначатися передусім з урахуванням інтересів дитини, яка має рівне право на спілкування як із матір`ю, так і з батьком, в тому числі на проведення із кожним із них вихідних днів, враховуючи, що у будні дні дитина відвідуватиме дитячий садочок, в подальшому школу, а мати дитини відповідач по справі перебуватиме на роботі, у зв`язку з чим дитина буде позбавлена достатнього спілкування з матір`ю, в тому числі у вихідні дні, які згідно з оскаржуваним рішенням суду дитини повинна проводити лише з батьком. Щодо рішення суду в частині надання позивачеві ОСОБА_1 побачень з сином в будь-який інший час за наявності домовленості з матір`ю дитини ОСОБА_2 , то в цій частині рішення суду виходить за межі позовних вимог, оскільки позивачі такої вимоги не заявляли. За таких обставин, з`ясувавши обставини справи, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про визначення способу його участі у спілкуванні та вихованні сина, а тому в цій частині доводи апеляційної скарги відповідача підлягають до задоволення. Водночас апеляційний суд не погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача щодо необхідності надання позивачу ОСОБА_1 систематичних побачень з дитиною кожної другої суботи чи неділі кожного місяця з 14.00 год до 18.00 год, оскільки таким чином дитина буде бачитись із батьком лише один день на місяць протягом чотирьох годин, що не буде відповідати інтересам дитини та батька на безперешкодне спілкування між ними, достатнє для підтримання належних родинних відносин, для того, щоб дитина відчувала присутність та участь батька у її житті. Також є безпідставними доводи апеляційної скарги про необхідність побачень позивача із сином у присутності матері з огляду на таке. На час ухвалення рішення судом першої інстанції сину сторін було 5 років, на час розгляду справи апеляційним судом дитині виповнилося 6 років. У матеріалах справи відсутні дані щодо негативного впливу батька позивача ОСОБА_1 на розвиток сина ОСОБА_10 , наявність такого впливу не підтверджено відповідними доказами. Такі письмові докази як постанова про закриття кримінального провадження від 11 червня 2018 року та думка фахівця № 55/ДФ-9, свідчать про «гарячий норов» позивача позивач прийшов на подвір`я бувшого тестя, де ініціював скандал і бійку із людиною, яка йому годиться у батьки, нанісши йому удари по тілу та спричинивши тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин лівої щоки, синців на лівій щоці та на лівій вушній раковині, боковій поверхні грудей, а також у вигляді саден на лівій щоці та на кляпці лівого вуха, які могли утворитися внаслідок неодноразової дії тупих твердих предметів та за ступенем важкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров`я (а. с. 72, 73). Зі змісту постанови про закриття кримінального провадження слідує, що кримінальне провадження закрито у зв`язку із надходженням заяви ОСОБА_11 про припинення розгляду його заяви про повідомлення по факту нанесення тілесних ушкоджень та про відмову від проходження судово-медичної експертизи, оскільки він не має жодних претензій до ОСОБА_1 . Позивач не надав доказів того, що він не може бачитися із сином в інші дні, крім вихідних днів, чи працює він, де проживає фактично, оскільки із пояснень нової дружини позивача ОСОБА_12 вбачається, що позивач проживає у м. Вінниці. Відповідач у заперечення позовних вимог надала письмовий доказ: висновок практичного психолога Комунальної установи «Бершадський інклюзивно-ресурсний центр» Сенькіної Н. Л., яку суд першої інстанції допитав як свідка, із якого слідує, що за наслідком здійснених заходів та діагностичних методик щодо визначення стану емоційно-вольової сфери вихованця Бершадського ДНЗ «Малятко» ОСОБА_6 дитина була свідком конфліктних подій, які спричинили розлучення батьків, що негативно відобразилося на його емоційно-вольовій сфері (тривожність, імпульсивність, недовірливість, болісне розставання з мамою); рекомендовано створити спокійну атмосферу у сім`ї, уникати конфліктних розмов та подій, мінімізувати негативні прояви дорослих по відношенню до дитини та дорослих між собою (а. с. 98-100). Отже із матеріалів справи вбачається наявність непорозуміння сторін (батька та матері дитини) щодо участі у вихованні сина; установлено, що між батьками дитини склалися неприязні стосунки, а тому побачення (спілкування) дитини із батьком у присутності матері не призведе до відновлення теплих батьківських стосунків між батьком та сином, а також не забезпечить дитині нормального психологічного стану під час їхніх зустрічей. Конфлікти, які виникають між батьками на ґрунті неприязних стосунків, мимовільним свідком чого є малолітня дитина, негативно впливає на його психоемоційний стан та його розвиток. Таким чином уникнути впливу на дитину зазначених психотравмуючих факторів можливо шляхом установлення побачень з батьком без присутності матері. Вік ОСОБА_10 6 років свідчить про досягнення ним певного ступеня розвитку, який дозволяє йому перебувати окремо від матері, під наглядом дорослої людини батька, певний проміжок часу, що не може завдати дитині шкоди. Матеріали справи не містять доказів необхідності для дитини особливого харчування, особливого режиму догляду згідно з його розвитком чи станом здоров`я тощо, який йому може забезпечувати лише мати, а тому апеляційний суд не вбачає обов`язкової присутності матері малолітнього ОСОБА_10 під час його побачень із батьком. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що визначений судом порядок участі батька у спілкуванні та вихованні сина не відповідає інтересам дитини, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні. Апеляційний суд вважає, що спосіб участі батька позивача ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_10 слід визначити шляхом надання йому систематичних побачень з дитиною у кожну першу суботу і неділю та кожну третю суботу і неділю місяця з 10.00 год до 18.00 год. Такий спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини буде таким, що відповідає віковим потребам малолітньої дитини, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини. Після того, як дитина подорослішає, вказаний порядок спілкування батька з сином може бути змінений за домовленістю батьків або за рішенням органу опіки та піклування чи суду. На підставі викладеного і керуючись ст. 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2020 року в частині визначення способу участі батька у вихованні дитини змінити. Визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання систематичних побачень з дитиною у кожну першу суботу і неділю та кожну третю суботу і неділю місяця з 10:00 год до 18:00 год. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЛ. О. Голота Т. Б. Сало Повний текст судового рішення складено 03 липня 2020 року