Постанова 4813 № 497/494/2020

Номер провадження: 33/813/703/20 Номер справи місцевого суду: 497/494/2020 Головуючий у першій інстанції Кодінцева С. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.06.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 497/494/2020 Номер провадження: 33/813/703/20 Одеській апеляційний суд у складі: - головуючого судді - Заїкіна А.П., - за участі секретаря судового засідання Бикова К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Болградського районного суду Одеської області від 27 квітня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Вищезазначеною постановою суду притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі - 10 200 грн. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.. Відповідно до змісту постанови суду першої інстанції, 16 квітня 2020 року о 00:05 годині, громадянин ОСОБА_1 в м. Болград по вул. Перемоги керував автомобілем Hyundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків. На підставі викладених обставин, співробітником поліції складено протокол про адміністративне порушення серії ОБ № 095422 від 16.04.2020 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено матеріали справи. Посилається на те, що він безпідставно був зупинений працівниками поліції. Після прохання пояснити причину зупинки, поліцейський звинуватив ОСОБА_1 у тому, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння і наполягав на проходженні перевірки на стан алкогольного сп`яніння із використанням технічних засобів. ОСОБА_1 погодився на проходження перевірки. Однак під час огляду з використанням спеціальних технічних засобів не було залучено свідків та не складено відповідний протокол, що вбачається із відеозапису. Після того як технічний засіб тричі не показав стан алкогольного сп`яніння, поліцейський направив ОСОБА_1 до медичного закладу. Однак поліцейськими не було складено жодних процесуальних документів направляння ОСОБА_1 на медичний огляд. Після прибуття до медичного закладу у ОСОБА_1 з`явилась підозра в упередженому ставленні працівників медичного закладу. Тому на підставі даних обставин просив надати йому адвоката, в чому йому було відмовлено. Суд першої інстанції не звернув уваги на порушення вимог Інструкції щодо порядку проведення огляду при оформленні матеріалів адміністративного правопорушення. В постанові судом не наведено будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували вину ОСОБА_1 .. Також в матеріалах справи відсутній акт огляду на стан алкогольного сп`яніння в момент зупинки. Крім того, ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, що свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів. У протоколі свідками зазначені медичні працівники, відносно яких у ОСОБА_1 є сумніви, щодо їх неупередженості. На підставі вищевказаного вважає, що невідповідними діями поліцейського було порушено процедуру оформлення матеріалів справи. Посилаючись на такі доводи ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі. У судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, сповіщений належним чином. 04.06.2020 року від захисника ОСОБА_1 адвоката Білоус І.І. надійшла заява про відкладення розгляду справи та заява про приєднання документів до матеріалів справи. Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення вимог вказаних у попередньому абзаці заяв, з огляду на наступне. Частинами першою - третьою статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. 14.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 9901/43/19, зазначила, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного документу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним. Матеріалами справи, зокрема відомостями вищевказаних заяв, не підтверджується наявність електронного цифрового підпису у цих заявах. Крім того відміткою на цих заявах підтверджується відсутність електронного цифрового підпису зазначеного електронного документу. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків. Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Мотивуючи винуватість, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Матеріалами справи, дослідженими судом першої інстанції та перевіреними під час апеляційного розгляду, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 винен у вчиненні адміністративного правопорушення та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, що підтверджується письмовими матеріалами справи, а саме: відомостями, які містяться протоколі ОБ № 095422 від 16.04.2020 року про адміністративне правопорушення (а. с. 2); висновком щодо результатів медичного огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «БЦРБ» від 16.04.2020 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду (а. с. 3); витягом з бази даних (а. с. 4); довідкою Болградського відділення поліції про те, що ОСОБА_1 на протязі року до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався, та посвідчення водія для тимчасового зберігання поліцейському відмовився давати (а. с. 5); відеозаписом наявним в матеріалах справи (а. с. 6). Надавши об`єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким, у суду апеляційної інстанції підстав немає. Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння так і за відмову від огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до приписів п. 2.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Об`єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним. Відповідно до п. п. 6, 7, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на виявлення стану сп`яніння визначена в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція). Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, відповідно до ст. 266 КУпАП. Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння і складено протокол про адміністративне правопорушення з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №095422 від 16.04.2020 року (а. с. 2), та висновком щодо результатів медичного огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «БЦРБ» від 16.04.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду та проходження алкотестеру (а. с. 3). В протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №095422 від 16.04.2020 року зазначені два свідки відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому даний протокол є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що невідповідними дій поліцейського було порушено процедуру оформлення матеріалів справи є безпідставними з урахуванням вищевказаних письмових доказів, якими підтверджується зазначена винуватість апелянта та оскільки зазначений протокол відповідає вищевикладеним вимогам Інструкції. Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними встановленими судом фактами, а тому є також безпідставними. Виходячи з вищевказаного, доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню не підлягають задоволенню. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПУкраїни. Підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст. ст. 8, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 252, 280, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Одеський апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Болградського районного суду Одеської області від 27 квітня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду: А.П. Заїкін