Постанова Одеський апеляційний суд № 496/570/20

Номер провадження: 33/813/792/20 Номер справи місцевого суду: 496/570/20 Головуючий у першій інстанції Галич О. П. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: судді - Комлевої О.С., за участю: секретаря судового засідання Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 28 лютого 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- встановив: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Постановою суду першої інстанції від 28 лютого 2020 року, ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Стягнуто 420 грн. 40 коп. судового збору на користь держави. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. Не погоджуючись із вказаною постановою Біляївського районного суду Одеської області від 28 лютого 2020 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просив поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, а провадження по справі закрити. Зокрема, апелянт посилається на те, що постанова судом винесена без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, оскільки: - судом першої інстанції було проігноровано та не забезпечено фундаментальне право особи на захист прав та законних інтересів. Справа розглядалась за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, без належного та своєчасного сповіщення; - відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на вчинення дій, зазначених у ч.1 ст. 164 КУпАП. - в протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, а саме не вказано якою саме господарською діяльністю займався ОСОБА_1 та яку норму спеціального Закону було порушено, не вилучені грошові кошти, одержані внаслідок вчинення адміністративного правопорушення. - в матеріалах справ відсутні відомості, щодо реєстрації ОСОБА_1 або її відсутності в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що нівелює будь-які твердження про законність або незаконність зайняття будь-якою діяльністю, передбаченою диспозицією ст. 164 КУпАП. Одночасно ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне провадження, з тих підстав, що він не був присутнім під час розгляду справи, не сповіщався належним чином про місце і час розгляду справи, оскільки у постанові суду першої інстанції неправильно вказано адресу реєстрації (назва населеного пункту), а також зазначена адреса не співпадає з реальним місцем проживання. Про існування постанови апелянт дізнався лише після виклику до Біляївського РВ ВДВС ГТУЮ в Одеській області, де і отримав копію постанови суду, у зв`язку з цим вважає, що має законні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце проведення якого був сповіщений належним чином (а.с. 23-24). Клопотання про відкладення розгляду справи від апелянта не надходило. Відповідно до ст. 268 КУпАП, справу було розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Щодо поновлення строків на звернення з апеляційною скаргою. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7та частиною першою статті 287цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не отримував копію постанови суду. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апелянт був позбавлений можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції. Отже, зазначені причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги можуть бути визнані поважними, тому строк підлягає поновленню. Оцінка суду. Вивчивши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У відповідності до вимог ч.1 ст.9 КУпАПадміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідності до ст. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015р. №222, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб`єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення. Так, ч.1 ст.164 КУпАПпередбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Отже, диспозиція ч.1 ст.164 КУпАПпередбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб`єктом відповідальності в даному випадку є суб`єкт господарювання. Під господарською діяльністю в ст.3 ГК Українирозуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; Разом з тим, відповідно до положень п.14.1.36 Податкового Кодексу України, ст.14 Господарського Кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Більше того, до загальних ознак господарської діяльність закон відносить в тому числі систематичність. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП№0002512 від 23.12.2019 року, ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу «Mercedes-Benz» 207D д.н. НОМЕР_1 . У своїх поясненнях, ОСОБА_1 погодився з протоколом про адміністративне правопорушення і зазначив, що не маючи відповідних документів він здійснив перевезення 20 осіб з смт. Біляївка до м. Одеса, вартість проїзду становила 40 гривень. Таким чином ним було здійснено три рейси ( а.с. 2, 6). Доводи апеляційної скарги про те, що судом ОСОБА_1 сповіщено не було, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 зазначив своє місце проживання с-ще Повстанське на території Майорської с/ради, саме за цією адресою, судом було направлене сповіщення, яке було вручено адресату особисто, що підтверджується скріншотом поштового відправлення (а.с. 9). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він заперечував факт зайняття незаконною підприємницькою діяльностю, апеляційний суд вважає неогрунтованими з тих підстав, що відсутність в матеріалах справи відомостей щодо реєстрації апелянта або її відсутності в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що нівелює будь-які твердження про законність або незаконність зайняття будь-якою діяльністю, передбаченою диспозицією ст. 164 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, а саме не вказано якою саме господарською діяльністю займався ОСОБА_1 та яку норму спеціального Закону було порушено, не вилучені грошові кошти, одержані внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення №0002512 від 23.12.2019 року, де в описовій частині протоколу про адміністративне правопорушення зазначено фактичні обставини правопорушення, вказано яким чином правопорушник здійснював господарську діяльність, на якому маршруті надавав послуги по перевезенню пасажирів, кому надавав такі послуги, і регулярність надання таких послуг, а також їх вартість (а.с. 2). Більш того при складанні протоколу ОСОБА_1 повністю погодився з протоколом зазначивши, що здійснював перевезення пасажирів без відповідної ліцензії. Інших правових доводів, які б спростовували висновки суду першої та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено. При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст.33 КУпАП на накладено стягнення у межах санкції ч.1 ст.164 КУпАП. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає. У відповідності до ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову. Керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - постановив: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Строк на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 28 лютого 2020 року поновити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 28 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева