Ухвала КЦС ВС № 398/3635/17

Ухвала 01 липня 2020 року м. Київ справа № 398/3635/17 провадження № 61-7523ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 поданої в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 , третя особа - Державна нотаріальна контора Олександрійського міського нотаріального округу, про встановлення факту, ВСТАНОВИВ: У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 . Її матір - ОСОБА_7 перебувала з батьком у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_3 є її рідною тіткою та рідною сестрою її батька. ОСОБА_4 - друга дружина її покійного батька ОСОБА_6 ОСОБА_5 - її рідна сестра по батьковій лінії й донька ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається з трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . На момент оформлення спадщини ОСОБА_1 була неповнолітньою, тому її інтереси представляла матір ОСОБА_7 . Після розірвання шлюбу між батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 її батько - ОСОБА_6 почав проживати зі своїм батьком ОСОБА_8 , тобто дідусем заявника, за адресою: АДРЕСА_2 , до його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті батька ОСОБА_8 батько заявника ОСОБА_6 привів до квартири свою співмешканку ОСОБА_9 , з якою одружився ІНФОРМАЦІЯ_4 й проживав до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі слів її матері ОСОБА_1 відомо, що її батько ОСОБА_6 27 серпня 2007 року виписався з гуртожитку по АДРЕСА_3 . Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 березня 2012 року спадкоємцями ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_4 , його дві дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Вважає, факт того, що її батько за життя мав право власності тільки на 1/3 частину квартири, є таким, що не відповідає дійсності. Оскільки баба заявника - ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Дід заявника ОСОБА_8 після смерті дружини ОСОБА_10 , за відсутності заяв інших спадкоємців успадкував її частку. Отже, загальна частка ОСОБА_8 за його життя становила 2/3 частини квартири. Враховуючи, що батько позивача ОСОБА_6 на момент смерті свого батька ОСОБА_8 проживав разом з ним, скаржник вважає, що не тільки її тітка ОСОБА_3 успадкувала частку ОСОБА_8 , а й її батько ОСОБА_6 . Зазначала, що частка її батька ОСОБА_6 у квартирі має становити 2/3 частини, які складаються з 1/3 частини, яка належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», та 1/3 частини, яку ОСОБА_6 фактично прийняв як спадщину після смерті свого батька ОСОБА_8 . За відсутності реєстрації ОСОБА_6 на момент смерті його батька ОСОБА_8 за адресою місця проживання останнього, нотаріус визначив частку ОСОБА_1 у спадщині, що залишилась після смерті її батька ОСОБА_6 , в 1/3 частину від 1/3 частини, яка належала спадкодавцеві згідно з свідоцтвом про право власності відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», що на думку позивача, не відповідає дійсності. Отже вважала, що факт проживання її батька ОСОБА_6 разом із спадкодавцем ОСОБА_8 на момент смерті останнього підтверджується наданими нею доказами. Враховуючи викладене, просила суд встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_6 - батько ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав з 27 серпня 2007 року як член сім`ї та вів спільне господарство зі своїм батьком ОСОБА_8 , до його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 у квартирі АДРЕСА_1 . Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 27 квітня 2020 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подала касаційну скаргу, що надійшла 30 квітня 2020 року, в якій заявник просить рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 березня 2020 року скасувати, й передати справу на новий судовий розгляд. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2020 року касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишено без руху та запропоновано надати суду, а саме: документи, що підтверджують повноваження представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка підписала касаційну скаргу; документи, що підтверджують сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати згідно з законом; відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України, зазначити конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 1 частини першої цієї статті. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання. На усунення недоліків касаційної скарги заявник направив до суду матеріали, що зазначені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2020 року, а саме: документи, що підтверджують повноваження представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та квитанцію про сплату судового збору, помилково вважаючи, що вимоги зазначеної ухвали Верховного Суду виконано. Судом встановлено, що вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2020 року заявником не виконано, оскільки, у порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, ним не надано до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням конкретних обов`язкових підстав, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав). Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення конкретних випадків, наведених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень. Отже, вивчивши касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами, Верховний Суд дійшов висновку, що подана касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що заявник не виконав процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 поданої в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 , третя особа - Державна нотаріальна контора Олександрійського міського нотаріального округу, про встановлення факту вважати неподаною та повернути заявнику. Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Осіян