Постанова КЦС ВС № 683/560/16-ц

Постанова Іменем України 16 червня 2020 року м. Київ справа № 683/560/16-ц провадження № 61-35708св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця», третя особа - Старокостянтинівська міська рада, Відділ по управлінню та приватизації комунального майна виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 10 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - ДТГО «Південно-Західна залізниця») в особі відокремленого підрозділу Старокостянтинівська дистанція колії, правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця»), треті особи: Старокостянтинівська міська рада, Відділ по управлінню та приватизації комунального майна виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, про зобов`язання вчинити дії щодо надання дозволу на приватизацію житлового приміщення. На обгрунтування позовних вимог зазначали, що вони проживають у будинку АДРЕСА_1 , зокрема АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 з членами сім`ї: донькою ОСОБА_4 та онукою ОСОБА_5 ; у квартирі АДРЕСА_1 - ОСОБА_6 з членами сім'ї: дружиною ОСОБА_7 , донькою ОСОБА_8 , онуком ОСОБА_9 ; у квартирі АДРЕСА_3 - ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_10 . Право на зайняття зазначених жилих приміщень вони набули у 1991 році на підставі спільного рішення профкому та адміністрації 20 дистанції колії від 19 грудня 1990 року (оформленим протоколом № 23), затвердженим рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради народних депутатів Хмельницької обласної ради від 27 березня 1991 року № 50, на підставі якого виконавчими комітетом Старокостянтинівської міської ради народних депутатів Хмельницької обласної ради їм видано ордери на зазначені жилі приміщення, з того часу вони постійно проживають та зареєстровані за зазначеною адресою. У жовтні 2015 року вони звернулися до Відділу по управлінню та приватизації комунального майна виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради з приводу приватизації займаних ними квартир, однак отримали відмову з посиланням на відсутність дозволу відокремленого підрозділу Старокостянтинівської дистанція колії ДТГО «Південно-Західна залізниця», на балансі якого знаходиться зазначене житло. Відокремлений підрозділ Старокостянтинівської дистанція колії ДТГО «Південно-Західна залізниця» повідомленням від 20 листопада 2015 року № 1399, відмовив у наданні їм дозволу на приватизацію квартир за адресою: АДРЕСА_1 , з посиланням на те, що вони розміщені у адміністративно-побутовому корпусі і не належать до житлового фонду та, що відповідно до Статуту ДТГО «Південно-Західна залізниця» виробничі приміщення приватизації не підлягають. Посилаючись на те, що займані ними квартири не входять до об`єктів нерухомого майна, які не підлягають приватизації, а відмова відповідача у наданні дозволу на приватизацію займаних ними жилих приміщень порушує їх право на приватизацію житла, позивачі просили зобов`язати АТ «Укрзалізниця» надати дозвіл на приватизацію займаного житла у будинку АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_3 - квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 - квартири АДРЕСА_3 . Короткий зміст рішення суду першої інстанцій Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року позов ОСОБА_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , задоволено. Зобов`язано АТ «Укрзалізниця» надати ОСОБА_3 дозвіл на приватизацію займаного нею житла у будинку АДРЕСА_4 . Зобов`язано АТ «Укрзалізниця» надати ОСОБА_2 дозвіл на приватизацію займаного нею житла у будинку АДРЕСА_5 . Зобов`язано АТ «Укрзалізниця» надати ОСОБА_1 дозвіл на приватизацію займаного нею житла у будинку АДРЕСА_6 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартири АДРЕСА_7 , належать до об`єктів приватизації відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відмова АТ «Українська залізниця» у наданні дозволу на приватизацію житлових приміщень є невмотивованою та порушує права позивачів на приватизацію житла, оскільки вони протягом тридцяти років на законних підставах постійно користуються та володіють зазначеними квартирами, щодо яких наявна технічна документація, які підключені до газопостачання, водопостачання, електропостачання, відповідач не оспорює їх право на користування та володіння зазначеними приміщеннями, не ставить питання про їх виселення, а тому права позивачів підлягають захисту у обраний ними спосіб, шляхом зобов`язання відповідача надати дозвіл на приватизацію займаного ними житла. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задоволено, рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 1, 2, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та дійшов помилкового висновку, що приміщення, які бажають приватизувати позивачі, можуть бути об`єктами приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки такі приміщення не відносяться до житлового фонду Старокостянтинівської міської ради, розміщені у нежитловому будинку, а саме виробничо-побутовому корпусі, який знаходиться у господарському віданні ДТГО «Південно-Західна залізниця» та є власністю держави в особі Міністерства транспорту та зв`язку України. Площа житлових приміщень, зазначена у ордерах на право зайняття жилих приміщень, виданих ОСОБА_11 , ОСОБА_1 та ОСОБА_12 значно відрізняється від площі тих приміщень, дозвіл на приватизацію яких позивачі просять зобов`язати надати відповідача. Доказів на підтвердження правомірності підстав збільшення площ спірних приміщень, матеріали справи не містять. Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , у якій вони просили скасувати постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 10 квітня 2018 року та залишити в силі рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні їх позову з тих підстав, що приміщення, які вони мають намір приватизувати розташовані у адміністративно-побутовому корпусі і не належать до житлового фонду, а тому не підлягають приватизації, не врахував, що відповідно до спільного рішення профкому та адміністрації 20 дистанції колії від 19 грудня 1990 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради народних депутатів Хмельницької обласної ради від 27 березня 1991 року № 50, та відповідно до виданих ним ордерів на право зайняття жилих приміщень, вони займають саме жилі приміщення (квартири), які надані їм в установленому законом порядку. За змістом статті 58 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) ордер є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення, а тому посилання суду апеляційної інстанції на відсутність укладених договорів найму щодо житлових приміщень, які перебувають у володінні та користуванні позивачів є безпідставним, і не спростовують правомірність зайняття ними зазначених приміщень. Апеляційний суд надав неправильну оцінку невідповідності розмірів житлової площі квартир, зазначеної у наданих позивачам ордерах, їх дійсній житловій площі на момент звернення до органу приватизації, оскільки при вселені заявниками за згодою адміністрації 20 дистанції коліїбули переобладнані нежитлові (допоміжні) приміщення квартир у житлові, що призвело до збільшення розміру житлової площі. У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від АТ «Укрзалізниця», у якому відповідач просив у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовити та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що приміщення, про надання згоди на приватизацію яких заявлено позовні вимоги, не можуть бути об`єктом приватизації, оскільки розміщені у нежитловій будівлі, а саме у виробничо-побутовому корпусі по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, наданій у постійне користування для залізничного транспорту. Крім того, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, матеріали інвентарної справи містять виправлення у площах спірних квартир позивачів, які не відповідають даним зазначеним у примірнику відповідача, доказів на підтвердження правомірності збільшення площ спірних приміщень, порівняно із площами, що були зазначені у наданих позивачам ордерах, матеріали справи не містять. Рух справи у суді касаційної інстанції Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради народних депутатів Хмельницької області від 27 березня 1991 року № 50 «Про розподіл квартир та виписку ордерів» затверджено витяги з протоколу від 19 грудня 1990 року № 23 спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації 20 дистанції колії, та вирішено видати ордери на жилі приміщення: - ОСОБА_11 з сім`єю у складі трьох осіб: ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_13 - донька, на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_8 (ордер на жиле приміщення від 30 квітня 1991 року №001309 серія ХМО); - ОСОБА_12 з сім`єю у складі чотирьох осіб: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_14 - дочка, ОСОБА_14 - син, на однокімнатну квартиру АДРЕСА_9 (ордер на жиле приміщення від 27 квітня 1991 року № 001310 серія ХМО) - ОСОБА_1 з сім`єю у складі трьох осіб: ОСОБА_10 - чоловік, ОСОБА_15 - син, на однокімнатну квартиру АДРЕСА_10 (ордер на жиле приміщення від 06 травня 1991 року № 001099 серія ХМО). ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_12 . Відповідно до довідок Комунального підприємства «Старокостянтинівський комбінат комунальних підприємств» від 17 вересня 2015 року № 7779, від 16 грудня 2015 року № 15970, від 17 грудня 2015 року № 16001, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані, відповідно: - у квартирі АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 , її донька ОСОБА_4 , онучка ОСОБА_5 ; - у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , її донька ОСОБА_8 , онук ОСОБА_16 ; - у квартирі АДРЕСА_3 - ОСОБА_17 та її чоловік ОСОБА_10 . Згідно з технічними паспортами, виготовленими Комунальним підприємством «Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації», станом на 23 листопада 2015 року за зверненням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 : - квартира АДРЕСА_2 складається з трьох кімнат , житловою площею 49,0 кв. м : 1-а кімната - 8,0 кв. м; 2-а кімната 24,5 кв. м; 3-а кімната - 16,5 кв. м; кухня - 9,6 кв . м ; вбиральня - 1,5 кв. м; ванна кімната - 2,6 кв. м; коридор - 7,4 кв. м. Загальна площа приміщень квартири - 70,1 кв. м; - квартира АДРЕСА_1 складається з трьох кімнат, житловою площею 44,2 кв. м: 1-а кімната - 10,5 кв. м; 2-а кімната - 23,6 кв. м; 3-а кімната - 10,1 кв. м; кухня - 10,5 кв. м; санвузол - 5,4 кв. м; коридор - 4,6 кв. м. Загальна площа приміщень квартири - 69,4 кв. м; - квартира АДРЕСА_3 складається з двох кімнат, житловою площею 38,6 кв. м, 1-а кімната - 11,1 кв. м; 2-а кімната - 27,5 кв. м; кухня - 9,3 кв. м; санвузол - 2,5 кв. м; коридор - 6,3 кв. м; балкон - 0,2 кв. м. Загальна площа приміщень квартири - 56,9 кв. м. Відповідно до акта обстеження житло-побутових умов від 28 вересня 2016 року, складеного депутатом Старокостянтинівської міської ради Шумовою Р. П ., будинок АДРЕСА_1 є підключеним до телефонної мережі, обладнаний водопроводом (холодне, гаряче водопостачання), газопостачанням, електропостачанням. У квартирах АДРЕСА_2 № АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 зазначеного будинку протягом тридцяти років проживають три сім'ї, які належно сплачують комунальні послуги. Квартири є жилими приміщеннями, а не конторами чи службовими приміщеннями. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13 вересня 2007 року власником нежитлової будівлі АДРЕСА_1 є держава в особі Міністерства транспорту та зв`язку України, що перебуває у повному господарському віданні ДТГО «Південно-Західна залізниця». Балансоутримувачем об`єкта нерухомості по вулиці Залічничній, 2 у місті Старокостянтинові (виробничо-побутового корпусу, 1993 року забудови) є Старокостянтинівська дистанція колії. Згідно з інвентарною справою по зазначеному об`єкту нерухомості, на другому поверсі виробничо-побутового корпусу знаходяться, у тому числі, спірні квартири, а саме: квартира АДРЕСА_2 , житлова площа 49,0 кв. м, всього по квартирі - 70,1 кв. м; квартира АДРЕСА_1 житлова 44,2 кв. м, а всього по квартирі - 69,4 кв. м; квартира АДРЕСА_3 житлова площа 38,6 кв. м, а всього по квартирі - 56,9 кв. м. Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серія 11-ХМ № 002884, виданого ДТГО «Південно-Західна залізниця», Старокостянтинівською міською радою у 1998 році, землекористувачу надано у постійне користування 34,088 га землі у межах згідно з планом землекористування Ст. Старокостянтинів і Жмеринського відділку,розташована в межах земель Старокостянтинівської міської ради. Землю надано у постійне користування для залізничного транспорту.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав. За змістом частини другої статті 4 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення у будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд. Частиною третьою статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Приватизація житла здійснюється у порядку встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідно до пунктів першого, другого статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (стаття 8 Закону). Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян визначений Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яке затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №

396. В апараті управління відповідача відсутній структурний підрозділ уповноважений здійснювати приватизацію житла відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а тому із заявами про приватизацію займаних ними квартир АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 АДРЕСА_20 , позивачі звернулися до відділу приватизації Старокостянтинівської міської ради. Обгрунтовуючи порушення їх права на приватизацію займаного житла безпідставністю відмови відповідача у наданні їм дозволу на приватизацію квартир АДРЕСА_7 , позивачі просили зобов`язати АТ «Укрзалізниця» надати їм такий дозвіл. Перевіряючи обгрунтованість відмови відповідача у наданні згоди на приватизацію, апеляційний суд правильно встановив, що спірні приміщення розміщені у нежитловому будинку, а саме виробничо-побутовому корпусі, а тому не належать до об`єктів, які підлягають приватизації, згідно з пунктом першим статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Крім того, як обгрунтовано зауважив суд апеляційної інстанції, фактична житлова площа спірних квартир, дозвіл на приватизацію яких позивачі просили зобов`язати надати відповідача, не відповідає житловій площі, зазначеній у виданих їм ордерах на їх заняття, зокрема житлова площа квартири АДРЕСА_2 , відповідно до ордеру на жиле приміщення від 30 квітня 1991 року № 001309 серія ХМО, становила 28,00 кв. м, тоді як фактично на дату звернення до суду з позовом - 49,00 кв. м; житлова площа квартири АДРЕСА_1, відповідно до ордеру на жиле приміщення від 27 квітня 1991 року № 001310 серія ХМО, становила 19,00 кв. м, тоді як фактично на дату звернення до суду з позовом - 44,2 кв. м; житлова площа квартири АДРЕСА_3, відповідно до ордеру на жиле приміщення від 30 квітня 1991 року №001309 серія ХМО, становила 18,00 кв. м, тоді як фактично на дату звернення до суду з позовом - 38,6 кв. м. Посилання заявників на те, що площа наданих їм квартир була збільшена за згодою адміністрації 20 дистанція колії не підтверджені допустимими доказами, що не може свідчити, що вони користуються ними на відповідній правовій підставі. За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Для захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, особа може використовувати вимоги про: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (абзаци 1-10 частини другої статті 16 ЦК України). Абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України у редакції, чинній на час звернення позивачів до суду з позовом та розгляду справи судом першої інстанції, передбачав, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом. Такого способу захисту як зобов'язання вчинити дії щодо надання дозволу на приватизацію житлового приміщення цивільне законодавство не передбачало. З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений не тільки договором або законом, але й судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, та призводить до їх відновлення. Очевидно, що у зазначеній справі існує спір щодо права позивачів на приватизацію квартир АДРЕСА_2 АДРЕСА_1, АДРЕСА_21 , яке не визнається відповідачем, що зумовлює і відповідний спосіб захисту їх прав - визнання права на приватизацію займаних житлових приміщень, однак з такими вимогами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до суду не зверталися. Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки, та яким була надана належна правова оцінка судом апеляційної інстанції. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржуване судове рішення є законними та обгрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення. Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 10 квітня 2018 року залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко