Постанова 4820 № 676/5881/17

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 676/5881/17 Провадження № 22-ц/4820/9/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., секретар судового засідання Дубова М.В., з участю позивача, представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янець-Подільської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління надання адміністративних послуг Кам`янець-Подільської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , Кам`янець-Подільської міської ради на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Вдовичинського А.В. від 02 травня 2018 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У жовтні 2017 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом до відповідачів, посилалася на те, що вона є співвласником будинковолодіння по АДРЕСА_1 з розміром частки у житловому будинку з надвірними будівлями 1 АДРЕСА_2 , що підтверджується рішенням суду від 28.01.1998 року. На підставі рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради №1203 від 02.11.1995 року згідно з даними інвентаризації земель забудованих кварталів в м. Кам`янець-Подільському за житловим будинком закріплено 1591 кв.м землі. З того часу в установлений законом спосіб вилучення земельної ділянки, закріпленої за цим житловим будинком з надвірними будівлями не відбувалося. Відповідач ОСОБА_2 згідно з договором дарування від 05.06.1998 року набула право власності на 1/20 частину вказаного житлового будинку. Рішенням виконкому Кам`янець-Подільської міської ради №892 від 11.05.1998 року оформлено право власності ОСОБА_2 на літню кухню в будинковолодінні по АДРЕСА_1 , як на окремий об`єкт нерухомого майна. В подальшому нею самочинно було реконструйовано літню кухню у житловий будинок. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 04.10.2004 року визнано право власності ОСОБА_2 на це самочинне будівництво. Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради на підставі цього рішення суду в подальшому виніс незаконні рішення №2426 від 25.11.2004 року «Про оформлення права власності на частину домоволодіння по АДРЕСА_1 »; № 2314 від 23.11.2006 року «Про надання поштової адреси житловому будинку «Б» на присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_1 ». Рішенням міської ради від 15.11.2016 року №53/21 частина земельної ділянки, яка виділена для обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , розміром 351 кв.м передана у приватну власність відповідачу ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 », зареєстровано її право власності 22.11.2016 року. Всупереч вимогам ст. 56 Закону України «Про землеустрій» техдокументація із землеустрою не містить нотаріально посвідченої згоди інших користувачів на поділ земельної ділянки, немає обґрунтування розміру земельної ділянки, що передана із ділянки спільного користування. Крім того, між попередніми співвласниками будинку було встановлено порядок землекористування, який є обов`язковим для нових співвласників. У власність ОСОБА_2 передано частину земельної ділянки, яка була в безпосередньому користуванні позивачки. При цьому жодних дій щодо вилучення цієї частини земельної ділянки в порядку ст. 116 ч. 5 ЗК України не вчинялось. На сьогодні за відповідачкою безпідставно рахується частка 4/100 у спільній частковій власності, хоча частку 1/100 вона продала ОСОБА_6 . З цих підстав просила визнати незаконним та скасувати рішення №53/21 від 15.11.2016 року Кам`янець-Подільської міської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 351 кв.м, кадастровий номер земельної ділянки 6810400000:07:001:0079, по АДРЕСА_3 та передачу її власність ОСОБА_2 », оскільки ним порушується право позивачки як співвласника будинку по АДРЕСА_1 на користування закріпленою земельною ділянкою. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 травня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 53/21 від 15.11.2016 року двадцять першої сесії Кам`янець-Подільської міської ради» VII скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 та передачу її у власність ОСОБА_2 ». Вирішено питання про судові витрати. В апеляційній скарзі Кам`янець-Подільська міська рада вважає рішення суду необґрунтованим, незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального і матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Посилається на неповне з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи. Вважає помилковим висновок суду про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням ч.5 ст. 116 ЗК України, оскільки рада розпорядилася землями комунальної власності. Судом не враховано, що на час прийняття оскаржуваного рішення позивач жодних прав на спірну земельну ділянку як співвласниця будинку не набула, оскільки ділянка не передавалася у власність чи користування позивачу. В матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на підтвердження права землекористування попередніх власників будівель та споруд, які перейшли до позивача у власність, тому безпідставними є твердження позивача про перехід права користування на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість. В матеріалах справи відсутні докази, що земельна ділянка виділена відповідачу за рахунок земельної ділянки, на якій розташовано будинок позивача. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 також вважає рішення суду необґрунтованим та незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. На її думку, судом не враховано, що рішенням Кам`янець-Подільської міської ради №53/21 від 15.11.2016 року земельна ділянка відведена їй за рахунок земель Кам`янець-Подільської міської ради із земель житлової та громадської забудови, а отже, ділянка не перебувала у власності чи користуванні інших осіб. На момент передачі земельної ділянки ОСОБА_2 інформації про наявність речових прав на цю земельну ділянку в земельному кадастрі не було. У рішенні не зазначено правових підстав та не визначено, в чому ж полягали порушення закону міською радою при прийнятті оспорюваного рішення. Не враховано, що ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 09.11.2017 року у справі № 2-3676/04 встановлено, що згідно з актом розподілу земельної ділянки за будинковолодінням по АДРЕСА_1 було закріплено ділянку площею 1395 кв.м. Відсутні докази, що цьому будинковолодінню було додано ділянку до 1591 кв.м. Також не доведено, що спірним рішенням ОСОБА_2 виділена земельна ділянка за рахунок земельної ділянки, на які розташований будинок, частина якого належить позивачу. Вважає хибним висновок суду, що межі земельної ділянки потрібно було погоджувати із співвласниками будинку АДРЕСА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу Кам`янець-Подільської міської ради Городивська К.В. просить її відхилити як безпідставну. На її думку, судом правильно встановлено, що рішенням виконкому Кам`янець-Подільської міської ради № 1203 від 02.11.1995 року за будинковолодінням по АДРЕСА_1 закріплено ділянку площею 1591 кв.м, яка до будівництва відповідачкою будинку перебувала у користуванні всіх співвласників. При затвердженні матеріалів землеустрою та передачі земельної ділянки у власність відповідачки не обґрунтовано розмір ділянки та не отримано згоди співвласників будинку на поділ ділянки та погодження ними меж ділянки. В засіданні апеляційного суду представники апелянтів підтримали апеляційні скарги з викладених у них мотивів. Позивач та її представник просили відхилити апеляційні скарги як безпідставні. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності відповідно до рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 28 січня 1998 року належить ј частина будинковолодіння АДРЕСА_1 , яка виділена у натурі. Відповідач ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 05.05.1998 року набула право власності на 1/20 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками є треті особи у справі, а також ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . За вказаним житловим будинком (колишня адреса АДРЕСА_4 ) первісно була закріплена земельна ділянка площею 1395 кв.м. Рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради №1203 від 2.11.1995 року затверджено матеріали інвентаризації земель забудованих кварталів в м. Кам`янець-Подільському згідно з додатками зокрема, по кварталу АДРЕСА_5 , закріплено земельну ділянку по фактичних обмірах, 1591 кв.м. Рішенням Кам`янець-Подільського міськвиконкому №892 від 11.06.1998 року визнано за ОСОБА_2 право власності на збудовану нею літню кухню в будинковолодінні АДРЕСА_1 як на окремий об`єкт нерухомого майна. В подальшому ОСОБА_2 самочинно реконструювала вказану літню кухню у житловий будинок. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 04.10.2004 року у справі №2-3676/04 визнано за ОСОБА_2 право власності на сарай із цегли розмірами 4,74х3,27 м, на баню із цегли розміром 2,09х2,70 м та на двоповерховий житловий будинок, в якому знаходяться: на першому поверсі вітальня розміром 15,20 кв.м, кухня 10,90 кв.м, веранда 10,40 кв.м, санвузол 7,80 кв.м, коридор 2,10 кв.м, кладова 1,40 кв.м; на другому поверсі: дві спальні розміром 9 кв.м та 9,20 кв.м, коридор розміром 6,40 кв.м, які знаходяться в будинковолодінні АДРЕСА_1 . Рішенням виконкому Кам`янець-Подільської міської ради від 25.11.2004 року № 2426 за зверненням ОСОБА_2 , з врахуванням рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 04.10.2004 року і договору дарування від 05.05.1998 року оформлено право власності на 1/20 частину домоволодіння за ОСОБА_2 по АДРЕСА_6 » загальною площею 165,9 кв.м; житловий будинок «Б» загальною площею 68,4 кв.м. Рішенням виконкому Кам`янець-Подільської міської ради від 23.11.2006 року № 2314 на підставі звернення ОСОБА_2 , з врахуванням рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 04.10.2004 року житловому будинку «Б» АДРЕСА_7 АДРЕСА_6 надано поштову адресу - АДРЕСА_3 . Рішенням Кам`янець-Подільської міської ради від 15.11.2016 року №53/21 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 351 кв.м за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 6810400000:07:001:0079, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; вказана ділянка передана у приватну власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 . На підставі вказаного рішення зареєстровано право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і фактично не оспорюються сторонами. Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що передана оскаржуваним рішенням у власність ОСОБА_2 земельна ділянка по АДРЕСА_3 фактично була сформована за рахунок частини земельної ділянки, закріпленої за домоволодінням по АДРЕСА_6 , що перебуває у користуванні співвласників цього будинку. Рішення про вилучення закріпленої за будинком ділянки міська рада не приймала, оскаржуване рішення міської ради порушує права позивачки як співвласника будинку по АДРЕСА_6 і землекористувача. Посилання апелянтів на недоведеність факту передачі оскаржуваним рішенням у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_3 за рахунок частини земельної ділянки, закріпленої за житловий будинком по АДРЕСА_6 , та порушення права позивачки, є безпідставними. Так, суд першої інстанції правильно встановив, що за змістом викопіювання із схематичного плану кварталу №147 від 22.06.1979 року, між тодішніми співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_6 (на той час адреса АДРЕСА_4 ) було зафіксовано право користування земельною ділянкою, закріпленою за будинком, пропорційно до їхніх часток у будинку. Відповідно до ч. 4 ст. 20 ЗК Української РСР 1970 року (чинного на час закріплення земельної ділянки за будинком по АДРЕСА_6 ) право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів. За змістом ст. 90 ЗК Української РСР 1970 року на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною; при переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. За положеннями ст. 91 цього Кодексу особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов`язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок. Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в судовому порядку. Відповідно до пункту 5 Постанови Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 № 562-XII "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" (1990 року) громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав землеволодіння або землекористування. Згідно з ч.2 ст. 30 ЗК України 1990 року, в редакції, чинній на час набуття сторонами часток у будинку по АДРЕСА_1 , при переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів. Згідно з пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. На підставі наведених норм права суд першої інстанції правильно встановив, що позивач як співвласник житлового будинку по АДРЕСА_6 має право користування земельною ділянкою площею 1591 кв.м, яка закріплена за вказаним житловим будинком рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради №1203 від 2.11.1995 року. Вказана земельна ділянка дійсно перебуває у комунальній власності територіальної громади міста, проте не є вільною. Так, за змістом ч.ч.1-3 ст. 116 ЗК України 2001 року громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок у власність, зокрема, шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч.5 ст. 116 ЗК України). Оспорюваним рішенням земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 . Право власності на вказаний житловий будинок ОСОБА_2 набула на підставі рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 04.10.2004 року у справі №2-3676/04, яким фактично узаконено самочинну перебудову у житловий будинок літньої кухні, збудованої нею по АДРЕСА_1 як співвласником цього будинку. Ця обставина цілком підтверджується рішенням Кам`янець-Подільського міськвиконкому №892 від 11.06.1998 року, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на літню кухню в будинковолодінні АДРЕСА_1 як на окремий об`єкт нерухомого майна; рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 04.10.2004 року у справі №2-3676/04, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на двоповерховий житловий будинок, в будинковолодінні АДРЕСА_1 ; рішенням виконкому Кам`янець-Подільської міської ради від 25.11.2004 року № 2426, яким оформлено право власності на 1/20 частину домоволодіння за ОСОБА_2 по АДРЕСА_6 на житловий будинок АДРЕСА_6 » загальною площею 165,9 кв.м; а також житловий будинок «Б» загальною площею 68,4 кв.м. І вже рішенням виконкому Кам`янець-Подільської міської ради від 23.11.2006 року № 2314 житловому будинку «Б» по АДРЕСА_6 надано іншу поштову адресу - АДРЕСА_3 . Наведені докази цілком підтверджують той факт, що житловий будинок відповідачки по АДРЕСА_3 на земельній ділянці площею 1591 кв.м, закріпленій за житловим будинком по АДРЕСА_1 . В свою чергу передана спірним рішенням міської ради земельна ділянка ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 фактично сформована за рахунок частини земельної ділянки, закріпленої за будинком по АДРЕСА_6 , що перебуває у користуванні співвласників будинку, в тому числі й позивачки. Ця обставина цілком підтверджується й висновком судової земельно-технічної експертизи № 5817/5818/18-26 від 25.03.2020 року, згідно з якою фактична площа земельної ділянки, яка перебуває у користуванні співвласників житлового будинку по АДРЕСА_1 , складає 1242 кв.м, і не відповідає площі земельної ділянки (1591 кв.м), закріпленої за житловим будинком відповідно до рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради №1203 від 2.11.1995 року різниця складає 349 кв.м, що практично відповідає площі земельної ділянки, переданій у власність ОСОБА_2 (351 кв.м). Попри те, що експертиза не надала відповідь на питання щодо накладення земельної ділянки ОСОБА_2 (кадастровий номер 6810400000:07:001:0079) на земельну ділянку по АДРЕСА_1 за відсутності координат поворотних точок меж цієї земельної ділянки, з плану фактичного використання цих земельних ділянок ( додаток № 1 до висновку експертизи) також вбачається повне накладення земельної ділянки ОСОБА_2 (кадастровий номер 6810400000:07:001:0079) на земельну ділянку по АДРЕСА_6 . Наведені обставини в сукупності цілком спростовують доводи апеляційних скарг про те, що передана відповідачці ділянка не перебувала у користуванні співвласників житлового будинку по АДРЕСА_6 і була вільною. ОСОБА_2 як співвласник вказаного житлового будинку (на час вирішення спору згідно з даними Реєстру прав власності на нерухоме майно, а.с.10, т.1 - частка 1/25) відповідно до норм ч.ч. 2, 4 ст. 120 ЗК України, ч.1 ст. 377 ЦК України також має право користування частиною земельної ділянки площею 1591 кв.м пропорційно до її частки у праві власності жилого будинку, що складає близько 63 кв.м, а також має право на отримання її у власність. Проте площа переданої їй у власність оспорюваним рішення міської ради земельної ділянки у більш як 5 разів перевищує розмір земельної ділянки, яка пропорційна її частці у будинку, що з очевидністю також підтверджує порушення права інших співвласників житлового будинку, у тому числі й позивачки. Водночас апеляційний суд констатує, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 19.11.2019 року у справі №2-3676/04 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2004 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, - відмовлено. Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 виділено у натурі нерухомість, що відповідає ј частині будинковолодіння АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2004 року визнано право власності на самочинне будівництво за цією ж адресою, тому ОСОБА_1 та інші співвласники будинковолодіння АДРЕСА_1 мали б бути залучені до участі в справі в якості співвідповідачів у справі. Суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, що відповідно до ч.3 ст. 376 ЦПК України є безумовною підставою для його скасування. Представник ОСОБА_2 в засіданні апеляційного суду ствердив, що на цей час відсутні інші судові рішення про визнання права власності за ОСОБА_2 на самочинно збудований житловий будинок по АДРЕСА_6 (на цей час - 80/1). Ці обставини також підтверджують неправомірність оскаржуваного рішення міської ради. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_2 , Кам`янець-Подільської міської ради залишити без задоволення. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 травня 2018 року залишити без змін. Стягнути з Кам`янець-Подільської міської ради (ЄДРПОУ 26571846, місце знаходження: майдан Відродження, 1, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька обл.), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) по 4265 грн. понесених судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 01 липня 2020 року. Судді Л.М. Грох Р.С. Гринчук А.М. Костенко