Постанова 4817 № 607/13866/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/13866/19Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/223/20 Доповідач - Бершадська Г.В. Категорія - 301030100 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Бершадська Г.В. суддів - Гірський Б. О., Ходоровський М. В., з участю секретаря - Панькевич Т.І. представників сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2019 року (ухвалене суддею Сливкою Л.М., повний текст якого складено 06 грудня 2019 року) у цивільній справі № 607/13866/19 за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк", Державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка Сергія Васильовича про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності,- В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року ОСОБА_3 звернувся з вказаним позовом, в якому просив скасувати: -рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46663732 від 26.04.2019 року, прийняте державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіком С.В.; -державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ Укрсоцбанк, здійснену 24 квітня 2019 року державним реєстратором, запис про яку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 31361466. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 08 травня 2008 року між ним та ТОВ УніКредит Банк було укладено Договір про іпотечний кредит, згідно з яким банк надав йому кредит у розмірі 44367.00 доларів США зі строком повернення до 08 травня 2028 року і сплатою 11 % річних та інших платежів, у розмірах та у порядку, передбачених кредитним договором. На забезпечення виконання зобов`язань цього ж числа було укладено іпотечний договір на підставі якого він передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . 24 квітня 2019 року державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіком С.В. здійснено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за АТ Укрсоцбанк. Такі дії позивач вважає неправомірними, оскільки: АТ Укрсоцбанк не є іпотекодержателем зазначеної квартири; оцінка предмета іпотеки не проводилась; ним не було отримано письмової вимоги про усунення порушень кредитного договору; стягнення на його майно було здійснено всупереч Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 02 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги посилаючись на те, що рішення суду суперечить дійсним обставинам справи та нормам матеріального права. Апелянт зазначив, що вимога про усунення порушення, передбачена як обов`язкова статтею 35 Закону України Про іпотеку, іпотекодавцю не направлялась і відповідно державному реєстратору не була надана. З відомостей про відправлення вбачається, що 05.03.2019 року було здійснено рекомендовані відправлення і в цей же день, а не через 30 днів прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору. На момент здійснення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки чинним був Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, відповідно до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, якщо таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/ майнового поручителя або яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, загальна площа такого майна не перевищує 140 кв. метрів. Вказана квартира є предметом іпотеки, її площа становить 64 кв. м., вона є єдиним місцем проживання позивача та у його власності не має іншого нерухомого майна. Крім цього, в реєстрі заборон відчуження нерухомого майна та реєстрі іпотек іпотекодержателем зазначено ТОВ УніКредит Банк, однак державний реєстратор за відсутності даних про перереєстрацію іпотеки зареєстрував право власності на квартиру за АТ Укрсоцбанк. Вказане свідчить про те, що державному реєстратору не було надано повний пакет документів, який законодавством визначений як обов`язковий, для можливості прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на підставі договору іпотеки і здійснення такої державної реєстрації. АТ Укрсоцбанк подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Зазначило, що товариство відповідно до вимог статті 35 Закону України Про іпотеку на дві відомі адреси рекомендованими листами направляло позивачу повідомлення про усунення порушення, які тривалий час знаходились у відділенні поштового зв`язку і були повернуті без вручення. Позивач зобов`язаний був отримати адресовні йому відповідні поштові відправлення, а тому банк відповідно до пункту 7.2 Кредитного договору належним чином повідомив позивача про усунення порушення. Вказав, що положення Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не можуть бути застосовані, оскільки застереження в договорі іпотеки є згодою іпотекодавця на відчуження (стягнення) іпотечного майна з визначених у застереженні підстав. Звертає увагу суду на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту. Належним способом захисту є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на квартиру. В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та додатково пояснив, що позивач отримав споживчий кредит в іноземній валюті за кошти якого придбав спірну квартиру, в якій постійно проживає і вона є його єдиним місцем проживання. Відповідач після реєстрації права власності на квартиру за собою вчиняв дії з примусового виселення його сім`ї та зняв всіх з реєстрації про що свідчать відповідні докази, які надавались до заяви про забезпечення позову у вказаній справі. Про відсутність у позивача іншого нерухомого житлового майна свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Представник відповідача апеляційної скарги не визнав, зіслався на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу та додатково пояснив, що позивач дійсно отримав споживчий кредит, однак в іпотечному договорі надав згоду на відчуження квартири у разі невиконання зобов`язань за умовами кредитного договору. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Судом встановлено, що 08 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю УніКредит Банк (далі Банк) та ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит № MRTG-000000012854 згідно якого банк надав іпотекодавцю у кредит грошові кошти в розмірі 44367 доларів США із строком остаточного повернення до 08 травня 2028 року із сплатою 11% річних (далі Кредитний договір). На забезпечення виконання кредитного договору того самого дня між сторонами було укладено іпотечний договір №MRTG-000000012854/S в (далі Іпотечний договір), за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 ). Статтею 9 Іпотечного договору передбачено порядок задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до пункту 9.3.1. вказаного договору, за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватись в позасудовому порядку, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов. У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець цим договором підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателя предмета іпотеки. При цьому різниця між вартістю предмета іпотеки (визначеною на підставі експертної оцінки предмета іпотеки та/або на підставі зафіксованої в цьому договорі оцінки предмета іпотеки сторонами) та фактичною сумою заборгованості іпотекодавця перед іпотекодержателем на дату прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про придбання предмета іпотеки у власність підлягає відшкодуванню іпотекодавцю. Іпотекодавець підписанням цього договору засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержаталя про придбання предмета іпотеки у власність, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмета іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з дати прийняття ним письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність. Згідно із витягом з статуту АТ Укрсоцбанк, погодженого Національним Банком України 06 липня 2018 року, воно є правонаступником усіх прав та обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю УніКредит Банк (а.с. 46-48). 04 березня 2018 року суб`єкт оціночної діяльності ТОВ Бізнес Ассіст виконало оцінку Квартири, згідно якої її ринкова вартість становить 989248 грн., що підтверджується копією звіту № ВА 190301-004 від 15 березня 2019 року (а.с. 42-45). Позивач належним чином не виконував свої зобов`язання за договором про іпотечний кредит у зв`язку з чим Банк 05.03.2019 року на дві відомі йому адреси: на АДРЕСА_2 (зазначену в договорі про іпотечний кредит та адрес придбаної за кредитні кошти квартири) надіслав рекомендовані листи - повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, що підтверджується копією описів вкладення у цінних листах, довідкою про відправку листів списку № 94, фіскальним чеком № 02835610188701 та списком згрупованих відправлень Укрпошта Експрес. (а.с. 39, 40 41). Згідно повідомлення банк вимагав у позивача сплатити борг за Кредитним договором, який станом на 01 березня 2019 року складав 86635,52 долари США, що на цю ж дату еквівалентно 2326957,74 грн. Згідно витягів з системи пошуку відправлень Укрпошта на її офіційному веб-сайті жодне із цих повідомлень не було вручено адресату з інших причин і 01 квітня 2019 року вони повернуті відправнику (а.с. 19, 20). 24 квітня 2019 року державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області виніс рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на Квартиру за АТ Укрсоцбанк. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що банк у законний спосіб на підставі іпотечного застереження, наявного в іпотечному договорі, внаслідок порушення позивачем умов кредитного договору по спливу 30-денного строку з моменту повідомлення іпотекодавця про усунення порушення, набув у власність спірну квартиру, яка була предметом іпотеки. Дії державного реєстратора з реєстрації права власності на квартиру були правомірними. Колегія не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону. Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. У відповідності до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3). За приписами частини першої статті 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положеннями статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону України Про іпотеку передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Стаття 36 вказаного Закону (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону України Про іпотеку її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). З наведеного слідує, що підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення. Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу було направлено повідомлення про усунення порушень 05.03.2019 року рекомендованими листами. Згідно пункту 7.2 договору про іпотечний кредит будь-які повідомлення, які направляються сторонами в рамках цього договору , повинні бути виконані в письмовій формі та будуть вважатись зробленими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом на адреси сторін зазначені в договорі або вручені особисто. Пунктом 9.3.4 іпотечного договору передбачено, що письмові повідомлення іпотекодержателя іпотекодавцю друкуються та підписуються уповноваженими особами та надсилаються іпотекодавцю телефаксом, кур`єром або поштою. Отже, твердження позивача, що повідомлення-вимога про усунення порушення не направлялись є необгрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті № 1304-VII підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України Про іпотеку). Отже, Закон України Про іпотеку прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. Враховуючи те, що ОСОБА_3 отримав споживчий кредит в іноземній валюті для придбання спірної квартири площа якої становить 64 кв. м., вказана квартира використовується ним як місце постійного проживання і у його власності не має іншого нерухомого житлового майна, тому дана квартира не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за АТ Укрсоцбанк як забезпечення виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору від 8 травня 2008 року, укладеного в іноземній валюті. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у поставах від 20.11.2019 року у справі №802/1340/18-а та від 19.05.2020 року у справі №644/3116/18, тому посилання представника банку на висновки, щодо застосування норм права, а саме мораторію на стягнення майна у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду не заслуговують уваги суду, оскільки висновки, що містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають переваги над висновками Касаційного цивільного суду. Отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ Укрсоцбанк. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) зазначила, що Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. Відповідно до ч.1 ст 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм матеріального права. Враховуючи вищенаведене та те, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права колегія суддів приходить до висновку, що постановлене у справі рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме задоволення позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру, а у задоволенні вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень слід відмовити. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог. Оскільки АТ Альфа-Банк є правонаступником АТ Укрсоцбанк (ухвалою від 07.02.2020 року залучено правонаступника до участі в справі) тому судові витрати слід стягнути з правонаступника. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 грудня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково. Скасувати запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством "Укрсоцбанк", здійснену державним реєстратором Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіком Сергієм Васильовичем за №31361466. Стягнути з Акціонерного товариства Альфа-Банк (вул. Велика Васильківська, 100, м.Київ, ЄДРПОУ 23494714) в користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1921 грн. судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 липня 2020 року. Головуючий Бершадська Г.В. Судді: Гірський Б.О. Ходоровський М.В.