Постанова 4807 № 335/6684/19

Дата документу 30.06.2020 Справа № 335/6684/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №335/6684/19 Головуючий у 1 інстанції: Соболєва І.П. Провадження № 22-ц/807/1477/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «30 червня» 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2020 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: В червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, третя особа: ФОП ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії, в якому просила: - визнати незаконною бездіяльність Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (правонаступник - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області) щодо фінансування для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах на її користь ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності НОМЕР_1 253154 від 10.02.2016 року за період з 10.02.2016 року по 14.06.2016 року за заявою-розрахунком від 29.02.2019 року № 29/02/01 в сумі 141 331,01 грн., та на підставі листка непрацездатності серія НОМЕР_1 253520 від 28.04.2016 року (продовження) за період з 15.06.2016 року по 28.06.2016 року за заявою-розрахунком від 10.05.2019 № 10/05/01 в сумі 15 844,28 грн., а всього на суму 157 175,29 грн.; - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області здійснити фінансування ФОП ОСОБА_2 для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах на її користь на суму 157 175,29 грн. - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області здійснити фінансування ФОП ОСОБА_2 для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах на її користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати допомоги по вагітності та пологах застрахованій особі ОСОБА_1 за період з 01 березня 2016 року по момент фактичного розрахунку, що на дату подачі позову та прийняття судового рішення у справі № 331/2269/17 від 22.05.2017 року становить 20 069,00 грн., та додатково за період з 25 травня 2016 року по момент фактичного розрахунку, що на дату подачі позову та прийняття судового рішення у справі № 331/2269/17 року від 22.05.2017 року становить 1 457,67 грн., а всього 21 526,67 грн. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2020 року закрито провадження у справі. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нездійснення відповідачем виплати відповідної допомоги, належність спірних правовідносин до спорів щодо захисту трудових прав на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що позивачем заявлено вимоги щодо неправомірної бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії, а тому на даний спір поширюється юрисдикція адміністративних судів. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір підлягає розгляду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, третя особа: ФОП ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії, в якому просила: - визнати незаконною бездіяльність Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (правонаступник - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області) щодо фінансування для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах на її користь ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності НОМЕР_1 253154 від 10.02.2016 року за період з 10.02.2016 року по 14.06.2016 року за заявою-розрахунком від 29.02.2019 року № 29/02/01 в сумі 141 331,01 грн., та на підставі листка непрацездатності серія НОМЕР_1 253520 від 28.04.2016 року (продовження) за період з 15.06.2016 року по 28.06.2016 року за заявою-розрахунком від 10.05.2019 № 10/05/01 в сумі 15 844,28 грн., а всього на суму 157 175,29 грн.; - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області здійснити фінансування ФОП ОСОБА_2 для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах на її користь на суму 157 175,29 грн. - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області здійснити фінансування ФОП ОСОБА_2 для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах на її користь компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати допомоги по вагітності та пологах застрахованій особі ОСОБА_1 за період з 01 березня 2016 року по момент фактичного розрахунку, що на дату подачі позову та прийняття судового рішення у справі № 331/2269/17 від 22.05.2017 року становить 20 069,00 грн., та додатково за період з 25 травня 2016 року по момент фактичного розрахунку, що на дату подачі позову та прийняття судового рішення у справі № 331/2269/17 року від 22.05.2017 року становить 1 457,67 грн., а всього 21 526,67 грн. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За приписами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (ст. 4 КАС України). Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) Фонд соціального страхування України (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. За положеннями п.п. 6, 7 ст. 6 Закону рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов`язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління Фонду оформляється постановою, відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Відповідно до ст. 8 Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та в порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду, що затверджується його правлінням, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду. Зі змісту ч. 1 ст. 9 Закону вбачається, що основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону. У ч. 2 ст. 10 Закону, зокрема, встановлено, що Фонд зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом. Тобто, Фонд є суб`єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями. Статтею 37 Закону визначено, що Фонд за певних умов робить перерахунок сум щомісячних страхових виплат. Згідно зі ст. 44 Закону Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Відповідно до ст. 17 Закону спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку. Ураховуючи принципи, функції Фонду та зміст положень вищезазначених норм права, за предметним та суб`єктним складом цей спір має ознаки публічно-правових правовідносин, а отже підлягає розгляду за правилами КАС України. За приписами п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» з огляду на те, що Фонд соціального страхування України, як суб`єкт владних повноважень, наділений контролюючими функціями та правом видання обов`язкових для страхувальників актів,спори за його участі та участі його робочих органів розглядаються в порядку адміністративного судочинства. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний спір повинен розглядатися в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України. Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на нездійснення відповідачем виплати відповідної допомоги не заслуговує на увагу, оскільки не є предметом розгляду при перегляді в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі. Доводи про належність спірних правовідносин до спорів щодо захисту трудових прав на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування є неприйнятними, оскільки трудові правовідносини характеризуються наявністю двостороннього правового зв`язку між працівником та роботодавцем, що виникає на підставі трудового договору. В той же час, позивач ОСОБА_1 та відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області у даних правовідносинах не мають статусу працівника та роботодавця відповідно. Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , позивач не погоджується з бездіяльністю суб`єкту владних повноважень Запорізької міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування щодо не здійснення соціальної виплати (матеріального забезпечення по вагітності та пологах позивача у відповідному розмірі за листком непрацездатності). Посилання в апеляційної скарзі на постанову Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 428/33353/17, щодо розгляду справи у порядку Цивільного процесуального кодексу України спростовується змістом інших постанов Верховного Суду, зокрема, постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №185/2067/17, предметом спору в якій були також дії суб`єкту владних повноважень Фонду соціального страхування щодо обчислення та здійснення соціальної виплати, пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також постанови Великої палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №280/1539/15-ц, в якій Велика палата Верховного Суду дійшла висновку про те, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач звертаючись до суду з позовом до Фонду соціального страхування з питання виплати їй відповідної допомоги на підставі лікарняних листків, фактично не погоджувалась з рішенням суб`єкта владних повноважень стосовно не здійснення соціальної виплати, та, скасувавши рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11 жовтня 2016 року, закрила провадження у справі. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно послався на постанови Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 185/2067/17 та від 04 квітня 2018 року у справі №2801539/15-ц є неспроможними, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні стороною змісту вказаних постанов. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-IX у ЦПК України розділ XII "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2020 року про закриття провадження у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повний текст постанови складений 02 липня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова