Постанова Полтавський апеляційний суд № 547/978/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 547/978/18 Номер провадження 22-ц/814/1063/20Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі: головуючого судді Хіль Л.М. суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю. Секретар: Мисечко А.І. За участю: заявника - ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , заінтересованої особи ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Семенівського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2020 року постановлену під головуванням судді Харченка В.Ф. (дані про складання повного тексту ухвали відсутні) по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення (факту родинних відносин),- В С Т А Н О В И В : У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із вказаною заявою, відповідно до якої просив встановити факт, що він є племінником ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був рідним братом його батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та витребувати у Другої Київської державної нотаріальної контори спадкову справу №162/2018 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . В обґрунтування заяви вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько - ОСОБА_4 , який був рідним братом його батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживав в м. Києві. Після смерті дядька, залишилась спадщина, яка складається із квартири АДРЕСА_1 . Вказував, що заповіту ОСОБА_4 не складав, а він прийняв спадщину після смерті дядька, шляхом подачі до Другої Київської державної нотаріальної контори відповідної письмової заяви. Крім нього, спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину, є рідний брат померлого ОСОБА_3 , 1947 народження. Також вказував, що у вересні 2018 року він звернувся до нотаріуса з метою оформлення вказаної квартири в якості спадкового майна, але нотаріусом було роз`яснено, що в зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували родинні відносини його батька із померлим, неможливо видати свідоцтво про право на спадщину. Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду, роз`яснено право подання позову на загальних підставах. Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 посилаючись на те, що вона постановлена з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що предметом його заяви є встановлення факту, що він є племінником ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був рідним братом його батька. ОСОБА_3 . Зазначав, що висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про існування спору про право між заявником і заінтересованою особою, у т.ч. щодо черговості спадкування, обсягу спадкового майна, складення заінтересованою особою заяви про відмову від частини спадщини внаслідок тиску і помилки, жодним чином не стосується предмету його заяви, є формалізмом та порушує його право на справедливий розгляд справи в межах розумного строку. Також вказував на те, що в оскаржуваній ухвалі відсутнє жодне обґрунтування наявності спору щодо предмету його заяви, а саме встановлення факту родинних відносин між ним та його померлим дядьком, ОСОБА_4 . Вважає, що спір під час розгляду справи відсутній, а є лише позиція заінтересованої особи, котра не підтверджена жодними доказами. В свою чергу факт родинних відносин між ним та ОСОБА_4 підтверджується сукупністю доказів, які містять матеріали справи. Також зазначав, що ним було подано клопотання про застосування заходу процесуального примусу до заінтересованої особи ОСОБА_3 , втім у задоволенні клопотання судом було відмовлено без обґрунтованого мотивування. Щодо заперечень заінтересованої особи, ОСОБА_3 , щодо черговості спадкування, обсягу спадкового майна, зазначав, що ОСОБА_3 склав розписку, в якій визначив його племінником померлого ОСОБА_4 та вказав порядок поділу спадкового майна. Також апелянт звертає увагу на те, що судом визнано явку Криворудівської сільської ради Семенівського району обов`язковою, та на момент розгляду справи (02 грудня 2019 року) в матеріалах справи були письмові пояснення ОСОБА_3 від 20 листопада 2019 р. в яких ОСОБА_3 не підтверджував родинні відносини між ним та його померлим дядьком ОСОБА_4 . З урахуванням викладеного просив скасувати ухвалу Семенівського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2020 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. 07 квітня на адресу Полтавського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 відповідно до якого просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін Відзив обґрунтовував тим, що він повністю заперечує факт родинних відносин і право на спадкування заявника, оскільки заявляти про родинні відносини ОСОБА_1 почав після того, як відкрилась спадщина після смерті спадкодавця, до цього моменту заявник жодного разу не заявляв про встановлення факту родинних відносин по лінії батька. Вказував, що його батько, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а батько апелянта, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ні в період життя його батька, ні після його смерті, ОСОБА_3 не заявляв про те, що являється сином його батька, а батько жодного разу не зазначав, що в нього є ще діти крім нього, ОСОБА_3 , та його брата ОСОБА_4 . Зазначав, що надані заявником фотографії не підтверджують факту родинних відносин. Також вказував на те, що у письмових поясненнях свідків зазначено те, що у померлого ОСОБА_4 є брат ОСОБА_3 та інших братів він не має. Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясовано існування спору про право між заявником і заінтересованою особою, у тому числі щодо черговості спадкування, обсягу спадкового майна, складення заінтересованою особою заяви про відмову від частини спадщини внаслідок тиску і помилки. Матеріалами справи встановлено, що згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації смерті ГТУЮ у м. Києві, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, про що 09 березня 2018 року складено відповідний актовий запис №4292 (а.с.8). Заявником ставиться питання про встановлення факту родинних відносин, а саме, що він являється племінником ОСОБА_4 , який був рідним братом його батька ОСОБА_3 . Як видно із заяви, ОСОБА_1 претендує на спадщину після смерті ОСОБА_4 , подавши до Другої Київської державної нотаріальної контори відповідну письмову заяву. 14 березня 2019 року була відкрита спадкова справа №162/2018 майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Разом з тим, судом встановлено, що окрім ОСОБА_1 , який претендує на спадщину як спадкоємець за законом, заяву про прийняття спадщини подав брат померлого ОСОБА_3 . Згідно частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Згідно пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду(частина четверта статті 315 ЦПК України). У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому, закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Постановляючи ухвалу, суд встановив, що заінтересована особа ОСОБА_3 окрім наявності родинних відносин також оспорює свою заяву від 14 березня 2018 про відмову від квартири і одного паю, про перебування у родинних відносинах із заявником на користь заявника, оскільки її підписання було умовою передачі йому зброї та автомобіля спадкодавця, що також об`єктивно може вплинути на право спадкування і розмір часток у спадщині, а також нерівний поділ відповідного майна як заявника, так і заінтересованої особи. Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку, що місцевим судом вірно встановлено існування спору про право між заявником і заінтересованою особою. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим,різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд сій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає із ст. 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України). За таких обставин, рішення місцевого суду ухвалено у відповідності до положень матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Семенівського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий суддя : Л.М. Хіль Судді: С.А. Гальонкін О.Ю. Кузнєцова