Постанова Волинський апеляційний суд № 163/1665/19

Справа № 163/1665/19 Провадження №33/802/188/20 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія:ст.472 МК України Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2020 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю ОСОБА_1 , його захисника Шишути Ю.В., представника митниці Пікалюка М.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 адвоката Кривошея Анатолія Миколайовича на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 23 січня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , водія ПП "Транспортна компанія", визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 124352 (сто двадцять чотири тисячі триста п`ятдесят дві) грн., з конфіскацією в дохід держави товару: інсектицидів в кількості 88 літрів у 88 пляшках та 40 літрів у 5 каністрах, загальною вартістю 124 352 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Волинської митниці ДФС 1835 (одна тисяча вісімсот тридцять п`ять) грн. витрат за зберігання товару. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 384 грн. 20 коп. судового збору. Так, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 28 липня 2019 року слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост "Ягодин" Волинської митниці ДФС автомобілем марки "Сканія", державний номерний знак НОМЕР_1 , не задекларував за встановленою формою товар, а саме: інсектициди в кількості 88 літрів у 88 пляшках та 40 літрів у 5 каністрах, загальною вартістю 124352 грн., що знаходились на спальному місці в кабіні автомобіля і були виявлені під час митного контролю, чимвчинив правопорушення, передбачене ст.472 МК України. Не погодившись із таким судовим рішенням захисник особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 адвокат Кривошей А.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність просить скасувати та постановити нове, яким закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, та повернути вилучений товар. Вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Так, зазначає, що підставою для складення протоколу про порушення митних правил та притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.472 МК України послужила митна декларація, бланк якої затверджений був ще постановою КМ України від 21.05.2012 року №431. Однак, цей бланк митної декларації не відповідав установленій формі, яка затверджена була постановою КМ України №203 від 27.02.2019 року та фактично діяла на час перетину кордону ОСОБА_1 - 28.07.19. А тому вважає, що бланк митної декларації, який працівниками митного органу був наданий ОСОБА_1 не може вважатись належним та допустимим доказом його винуватості у порушенні митних правил. Не є допустимим доказом його винуватості і протокол, оскільки він фактично складений на підставі цієї декларації. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника, які скаргу підтримали з підстав викладених у ній, представника митниці, який скаргу вважав безпідставною та просив залишити без задоволення, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Сторона захисту вказує про незаконність судового рішення першої інстанції, оскільки в матеріалах справи немає належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України. Проте таке твердження до уваги судом не приймається з врахуванням наступного. Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги закону судом першої інстанції при прийнятті судового рішення, зокрема в частині наявності вини ОСОБА_2 були дотримані. Так, відповідно до ст.472 МК України адміністративним правопорушенням є недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення характеризується дією (недостовірне декларування), або ж бездіяльністю (недекларування). Тобто, це незаявлення за встановленою письмовою, усною, або будь-якою іншою формою відомостей або заявлення недостовірних відомостей про товари, їх митного режиму і інших відомостей для митної мети. Висновок судді першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, за обставин вказаних в оскаржуваній постанові місцевого суду ґрунтується на досліджених і перевірених судом доказах. За положеннями ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Факт порушення ОСОБА_1 митних правил та відповідно вчинення адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, його вина доводиться: - протоколом про порушення митних правил №2332/20500/19 від 28.07.2019 року, який без жодних зауважень підписаний ОСОБА_1 та в якому він вказав: «З протоколом ознайомлений. Зауважень не маю» (а.с.1-4); - письмовим поясненням ОСОБА_1 від 28.07.2019 року, які він надав працівникам митного органу при складенні адміністративних матеріалів. В цих поясненнях він особисто власноручно зазначив під час огляду його автомобіля був виявлено товар - інсектициди, який не був вказаний у поданій ним митній декларації. Цей товар він мав перевезти через митний кордон за винагороду у зв`язку із скрутним матеріальним становищем. Вину визнає. Щиро шкодує, що так вчинив (а.с.7); - письмовим поясненням ОСОБА_3 , який разом з ОСОБА_1 перетинав кордон на одному і тому ж автомобілі (другий водій). В поясненні зазначено, що під час огляду автомобіля був виявлено товар - інсектициди, який йому не належить (а.с.8); - митною декларацією, з якої вбачається, що ОСОБА_1 задекларовано було лише рукавиці робочі 360 шт., вагою 45 кг (а.с.5); - копією контрольного талону серії АСС НОМЕР_2 для проходження по «червоному коридору» (а.с.10); - актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі від 28.07.2019 року, з якого вбачається, що 28.07.2019 року в результаті часткового митного огляду транспортного засобу, який рухався по смузі руху «червоний коридор», окрім іншого, було виявлено незадекларований товар: інсектициди у пляшках та каністрах. Акт підписаний ОСОБА_1 (а.с.9); - службовою запискою головного державного інспектора УПМП та МВ Волинської митниці ДФС Данищенка С.І. від 28.07.2019 року в якому, окрім іншого, зафіксовані обставини про проведення огляду транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , в ході якого було виявлено незадекларований товар - інсектициди (а.с.17); - висновком експерта судової товарознавчої експертизи №0-40 від 17.01.2020 року, який наданий Волинською торгово-промисловою палатою на підставі постанови Любомльського районного суду від 12.12.2019 року. Згідно з цим висновком вартість товару, безпосередніх предметів протоколу про порушення митних правил №2332/20500/19, станом на 28.07.2019 року становить 124 352 грн. (а.с. 65-75). Відповідно до ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Згідно із ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Протоколом про порушення митних правил та іншими доказами стверджується, що у поданій декларації ОСОБА_1 не вказав про переміщуваний ним товар у повному обсязі. Крім того, як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_1 , факт недекларування частини товару він визнав. З огляду на вищенаведене апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції при розгляді справи відповідно до ст.489 МК України з`ясував усі обставини справи, дослідив наявні у ній докази, давши їм належну юридичну оцінку, і обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, оскільки дійсно матеріали справи містять належні до допустимі докази його винуватості у порушенні митних правил в розумінні ст.495 МК України. При цьому, вірно було відхилено судом першої інстанції посилання захисника особи, яка притягується до відповідальності на недопустимість як належного доказу, декларації у зв`язку з її невідповідністю установленій формі, оскільки розділ декларації, який призначений для зазначення відомостей про товари, які підлягають письмовому декларуванню, після внесення у форму декларації змін, залишився незміненим, і саме у цьому розділі ОСОБА_1 не зазначив про увесь переміщуваний ним товар, хоча повинен був це зробити у відповідності до процедури передбаченої ст.257 МК України. Такими чином, усі доводи сторони захисту щодо незаконності судового рішення з посиланням на відсутність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України є надуманими та до уваги судом не приймаються, оскільки повністю спростовують вищевикладеним. Разом з тим на думку апеляційного суду, призначаючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог закону, які передбачають правила накладення стягнення за адміністративне стягнення, а саме - ст.ст. 23, 33 КпАП України, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. При цьому суд, за наявності підстав, повинен обговорювати питання про можливість звільнення таких осіб від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення на підставі ст.22 КпАП України, згідно якої таке звільнення можливе за правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки і не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом. Малозначне правопорушення - це такі дії, які не спричинили або не могли спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом. Водночас, пленум Верховного Суду України в п.17 своєї постанови №8 від 03.06.2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» роз`яснив, що у справах про порушення митних правил, суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст.22 КУпАП. При цьому необхідно врахувати не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення. Так, місцевим судом не були з`ясовані та враховані обставин, що пом`якшують відповідальність порушника за вчинене правопорушення, а саме вперше притягнення до відповідальності за порушення митних правил, перебування на його утриманні дружини та неповнолітньої дитини, а також його невеликі доходи, які він отримує працюючи водієм в ПП "Транпортна компанія" з грудня 2019 року, які підтверджені довідкою про доходи. Крім того, як встановлено апеляційним судом ОСОБА_1 матеріально допомагає своєму батькові ОСОБА_1 , 1948 року народження, який хворіє і, якому було проведено дороговартісне оперативне втручання, про що ним надано відповідні документи. Не враховано також відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність та те, що його дії не спричинили та не могли спричинити істотної шкоди громадським або державним інтересам враховуючи кількість товару, який він намагався перемістити через державний кордон України та його вартість. Не враховано судом і мети та мотиву вчинення правопорушення, які, як зазначила сторона захисту, обумовлювались лише скрутним матеріальним становищем. Крім того, ОСОБА_1 вказав про недопущення в майбутньому будь-яких правопорушень. Вважаю, що дані обставини пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 . Таким чином, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню, вважаю, що в даному випадку, застосування щодо ОСОБА_1 стягнення є явно несправедливим. За наведених вище обставин, апеляційний суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення, передбачене ст.472 МК України, у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення на підставі ст.22 КпАП України і обмежитись усним зауваженням. Відповідно провадження у справі закрити на підставі ч.2 ст.284 КпАП України. На думку суду, застосування в даному випадку такого заходу, як усне зауваження буде достатнім для досягнення визначеної ст.23 КпАП України мети виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень. Враховуючи наведене, вважаю, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрити. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.22, 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 адвоката Кривошея Анатолія Миколайовича задовольнити частково. Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 23 січня 2020 року в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст.472 МК України, - скасувати. Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.472 КпАП України на підставі ст.22 КпАП України, у зв`язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі закрити на підставі ч.2 ст.284 КпАП України. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.В. Гапончук