Постанова Західний апеляційний господарський суд № 907/728/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" липня 2020 р. Справа №907/728/17 Західний апеляційний господарський суд у складі: Головуючого судді: Плотніцького Б.Д. Суддів: Кордюк Г.Т. Кравчук Н.М. при секретарі Іванець М. Я. розглянувши апеляційні скарги Ужгородської міської ради (вх. №ЗАГС 01-05/334/20 від 22.01.2020) та б/н та б/д, (вх. №ЗАГС 01-05/820/20 від 27.02.2020) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.12.2019, суддя Ушак І.Г. (повний текст складено та підписано 24.12.2019), та на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.01.2020, суддя Ушак І.Г. (повний текст складено та підписано 30.01.2020), у справі №907/728/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом", м.Ужгород до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м.Ужгород до відповідача 2 Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м.Ужгород за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: - Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, м.Ужгород; - Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції, м.Ужгород; - Відділу безпеки дорожнього руху Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції в Закарпатській області, м.Ужгород; - Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, м.Ужгород; - Комунального підприємства "Ужгородпарквідео" Ужгородської міської ради, м.Ужгород; про стягнення з Ужгородської міської ради суми 651 222,60 грн заборгованості за надані послуги, за участю представників: від позивача: Пучкова Анжела Йосипівна (довіреність № 05 від 10.01.20) директор від позивача: Пересоляк Олександр Сергійович (договір №1 від 03.08.2017) від відповідача 1: Пекар Віталій Іванович довіреність № б/н та б/д від відповідача 2: Бандурин Олеся Миколаївна довіреність № б/н та б/д від третіх осіб: не з`явились ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 02.12.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Ужгородської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом", м.Ужгород заборгованість за надані послуги у сумі 651 222,60 грн . Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.01.2020 стягнуто з Ужгородської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКом", м.Ужгород у відшкодування судових витрат 21770 грн. 22 січня 2020 року на вказане рішення суду поступила апеляційна скарга Ужгородської міської ради (вх. №ЗАГС 01-05/334/20 від 22.01.2020) та б/н та б/д, (вх. №ЗАГС 01-05/820/20 від 27.02.2020). При цьому апелянт зазначив, що він не є стороною договору, згідно якого з нього стягують заборгованість, сторонами договору були позивач та КП «Ужгородпарквідео». Також, на думку апелянта, судом не враховано, що зазначені позивачем суми заборгованості, обсяг послуг нічим не підтверджені, відсутні копії договорів, якими обгрунтовані стягнення з відповідача. Відповідач1 вказує, що в нього з позивачем був лише договір апаратного хостингу, жодних договорів щодо надання послуг он-лайн трансляції з відеокамер та доступ до архівів він не укладав. Також заперечує факт укладення будь яких договорів листуванням, вказує, що надання логінів і паролів до архіву лише підтверджує факт надання якоїсь окремої послуги. Відтак, виходячи з вищенаведеного, апелянт просить рішення суду першої інстанції від 02.12.2019 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. 27.02.2020 року до суду надійшла апеляційна скарга на Додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.01.2020, апелянт просив скасувати його частково, а саме відмовити у стягненні 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вказав, що вважає, що витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 12000 грн не є співмірними з огляду на час, витрачений професійним адвокатом, та є штучно завищений. Відповідач 2 у своєму відзиві навів доводи аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції від 02.12.2019 та додаткове рішення від 20.01.2020 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Позивач, у свою чергу, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення, вказав, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи і виніс законне і обгрунтоване рішення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення, вказав, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків з приводу задоволення позовної заяви. Також позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якому останній теж заперечив проти її задоволення, вказав, що ним було належним чином доведено, а судом встановлено витрати позивача на правову допомогу. Представник апелянта, в судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити. Також просив частково скасувати додаткове рішення. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг з підстав, наведених у відзивах. Просив рішення та додаткове рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача 2 підтримав доводи викладені в його відзиві, просив рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити. Представники третіх осіб у судове засідання участі уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих повідомлень. Відповідно до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції та додаткове рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. У м. Ужгороді з 2011р. відповідно до рішення Ужгородської міської ради від 16.12.11 № 384 "Про Програму впровадження системи відеоспостереження у місті Ужгород" з метою " покращення безпеки та забезпечення громадського порядку в громадських місцях, місцях загального користування, паркування автотранспортних засобів та об`єктів благоустрою…" запроваджена та функціонує система відеоспостереження; - Програма передбачала влаштування системи відеоспостереження шляхом встановлення камер спостереження для цілодобового відеоспостереження за об`єктами за допомогою обладнаного пульту управління системою в будівлі Ужгородської міської ради та запис відеоінформації, доступ до архівів (Система відеоспостереження); очікуваними результатами Програми, зокрема, передбачалося, що дані Системи відеоспостереження будуть відкритими для органів правопорядку; терміни реалізації Програми 2012-2013рр.; джерело фінансування Програми - міський бюджет; - у подальшому питання Програми відеоспостереження врегульовувалися рішенням Ужгородської міської ради від 19.12.13 № 1156 "Про зміни та доповнення до Програми впровадження системи відеоспостереження у місті Ужгороді", яким дія Програми продовжена до 2015р., рішенням Ужгородської міської ради від 19.02.15 № 1629 "Про Програму впровадження системи відеоспостереження у місті Ужгороді на 2015 рік"; рішенням Ужгородської міської ради від 23.12.15 № 58 "Про Програму впровадження системи відеоспостереження у місті Ужгороді на 2016-2018 роки"; - головним виконавцем Програми визначено управління майном міста (департамент міського господарства), співвиконавцем - комунальне підприємство "Ужгородпарквідео" Ужгородської міської ради (КП Ужгородпарквідео); у подальшому, головним розпорядником коштів та виконавцем Програми визначено виконком Ужгородської міської ради; - на протязі 2012-2013рр. КП Ужгородпарквідео на виконання Програми укладено з ТОВ ТрансКом - позивачем у справі - ряд договорів, зокрема, на поставку серверу (договір № 7/12 від 12.03.12); на виконання робіт з підключення 40 ІР відеокамер до мережі ТОВ ТрансКом (договори № 6/12 від 12.03.12, № 1/13); на поставку обладнання для організації одного робочого місця (договір Б008 від 12.03.12); підключення комп`ютерів КП Ужгородпарквідео до системи відеоспостереження на швидкості 1 гігабіт на секунду (договір № 9/12 від 16.03.12); Таким чином, на протязі 2012-201Зрр. у м. Ужгороді була побудована система відеоспостереження на базі 40 ІР відеокамер, пульту управління системою у приміщенні Ужгородської міської ради підключеного зі швидкістю 1 Гбіт/с до серверів, розташованих в приміщенні ТОВ ТрансКом. На базі зазначеної системи ТОВ ТрансКом на протязі 2012-2017рр. надавалися Ужгородській міській раді послуги цілодобового он-лайн відеоспостереження за об`єктами відеонагляду та доступ до архівів, а в період з 1.01.16 по 31.05.17 такі послуги за клопотанням Ужгородської міської ради надавалися також правоохоронним органам, зокрема, третім особам-1-4 у даній справі шляхом виділення лінії зв`язку від серверів, що знаходилися в приміщенні ТОВ ТрансКом, до всіх суб`єктів системи відеоспостереження у міській раді та третіх осіб 1-4 у справі. Наведене підтверджується наступними долученими до матеріалів справи документами. Так, за текстом звіту ДМГ міської ради про виконання "Програми впровадження відеоспостереження в місті Ужгороді" за 2013р. (а.с.16, т.1) йдеться про те, що виконавцями Програми - ДМГ міської ради та КП Ужгородпарквідео - освоєно профінансованих 300000,00 грн. на виконання робіт із встановлення системи відеонагляду (робоча станція, 20 ІР камер, пусконалагоджувальні роботи, в т.ч. з підключення зазначених камер). Завдяки впровадженню Програми ведеться нагляд в режимі он-лайн у службі оперативного реагування відділу надзвичайних ситуацій та оборонно-мобілізаційної роботи виконкому Ужгородської міської ради, черговій частині МВ УМВС України в Закарпатській області, ДАІ. Крім того, забезпечено збереження архівних даних відеоспостереження, що є невід'ємною частиною роботи по забезпеченню правопорядку в м. Ужгороді. За текстом нотаріально засвідченої 31.01.18 заяви на адресу суду свідка ОСОБА_1. , виконуючої обов`язки директора КП Ужгородпарквідео, йдеться, зокрема, про те, що в період з 2012р. по 2014р. здійснювався цілодобовий відеонагляд міста Ужгорода КП Ужгородпарквідео (каб. 107), у приміщеннях чергових Ужгородської міської ради (каб. 108), Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області, відділом ДАІ. Надання цих послуг здійснювало ТОВ ТрансКом; архівація даних відбувалася на серверах, які, відповідно до договорів укладених 01.06.12, 01.01.14 КП Ужгородпарквідео та ТОВ ТрансКом, були розміщені у приміщенні ТОВ ТрансКом. Листами Ужгородської міської ради від 09.11.16 № 878/03-23, від 09.11.16 № 879/03-23, від 04.01.17 № 03-15/05 на адресу ТОВ ТрансКом, розпискою начальника відділу програмного та комп`ютерного забезпечення міської ради Урсти М.В. підтверджено, що відповідальні працівники Ужгородської міської ради отримали від ТОВ ТрансКом логіни та пароль доступу до камер відеоспостереження із записами архіву. З листа виконкому міської ради від 21.06.16 № 03-22/297 (а.с. 20, 62 т. 1) за підписом заступника міського голови Габора О. на адресу позивача вбачається, що виконком клопотав про визначення логінів та паролів доступу до серверів з архівними даними камер відеоспостереження з наданням права доступу на перегляд та зчитування інформації представникам, зокрема, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції, відділу безпеки дорожнього руху Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції в Закарпатській області, Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, які є третіми особами 1-4 у даній справі. Зазначені треті особи, у свою чергу, звернулися до позивача з відповідними листами, якими повідомили прізвища своїх працівників, яким безпосередньо просили надати доступ до системи відеоспостереження. Матеріали справи містять розписки працівників третіх осіб у справі про отримання логінів та паролів доступу до системи відео спостереження (а.с. 146-157, т. 1), а також договори про надання послуг, укладені 05.10.16, 11.01.17 укладені виконкомом міської ради як замовником, та ТОВ ТрансКом як виконавцем про надання останнім за завданням та за плату замовника послуг з підключення до мережі відеоспостереження відповідно управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві (м. Ужгород, вул. Кошового,2) та Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Гагаріна, 10-а); акти здачі-прийняття робіт за цими договорами (а.с. 21-22, 151-152 т. 1), листи управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві від 14.08.17 та Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області від 21.08.17 про те, що зазначені установи у період з часу підключення до 15.05.17р. отримували послуги від ТОВ ТрансКом з доступу до системи відеоспостереження по м. Ужгороду (а.с. 23, 24). З листування позивача (вих. № 234 від 27.10.17) та міської ради (вих. № 808/03-23/1 від 6.11.17) вбачається, зокрема, що станом на 1.06.17 щомісячна вартість абонентської плати міської ради товариству ТрансКом за доступ до системи відеоспостереження кожного з п`яти абонентів за адресами, в т.ч. міської ради та третіх осіб у справі, становила по 6300,00 грн. Отже, наведеними документами, що подані позивачем, доведено, що на протязі з 1.08.14 (після закінчення дії договору, укладеного КП Ужгородпарквідео та ТОВ ТрансКом) по 31.05.17 (часу припинення надання послуг ТОВ ТрансКом) останнім надавалися послуги з доступу до системи відеоспостереження по м. Ужгороду (он-лайн трансляція з відеокамер та доступ до архівів) Ужгородській міській раді та за її клопотанням у період з 1.01.16 по 31.05.17 правоохоронним органам, в т.ч. третім особам 1-4, у зазначених обсягах (до 1 Гбіт/с у період до 31.12.16 за тарифом щомісячної абонплати - 9900,00 грн. та до 500 Мбіт/сек - у період з 1.01.17 за тарифом щомісячної плати - 6300,00 грн.) на загальну суму 651322,60 грн. Спірні відносини ТОВ ТрансКом та Ужгородської міської ради виникли у зв`язку з неоплатою останньою зазначеної суми вартості наданих послуг доступу до системи відео спостереження на вимогу позивача. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Частиною 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. При цьому господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Однак, допускається укладення господарських договорів і у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України). Як встановлено вище, на виконання рішень Ужгородської міської ради "Про Програму впровадження системи відеоспостереження у місті Ужгород" на протязі 2012-2017рр. у м. Ужгороді була впроваджена та функціонує система відеоспостереження, одним з виконавців якої було ТОВ ТрансКом, оскільки яке, зокрема, у період до 1.08.14 за договором з КП Ужгородпарквідео надавало послуги цілодобового он-лайн відеоспостереження за об`єктами відеонагляду та доступ до архівів Ужгородській міській раді. Судами встановлено, що після закінчення договірних відносин КП Ужгородпарквідео та ТОВ ТрансКом щодо надання послуг відеоспостереження, Ужгородська міська рада зверталася до позивача з клопотанням про визначення логінів та паролів доступу до серверів з архівними даними камер відеоспостереження з наданням права доступу на перегляд та зчитування інформації працівникам міської ради та представникам правоохоронних органів, такі логіни та паролі ТОВ ТрансКом надано, а представниками міської ради та правоохоронних органів отримані; на протязі спірного періоду ТОВ ТрансКом надавалися, а Ужгородською міською радою та правоохоронними органами отримувалися послуги відео спостереження у місті Ужгороді. Наведене свідчить, що сторонами спірних відносин - ТОВ ТрансКом та Ужгородською міською радою - укладено договір у спрощений спосіб, предметом якого була діяльність позивача з надання зазначених послуг. Приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Ціна в договорі, згідно зі ст. 632 ЦК України, встановлюється за домовленістю сторін; якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, у даній справі міська рада, як замовник, зобов`язана оплатити вартість послуг, наданих позивачем їй та за її клопотанням правоохоронним органам на підставі укладеного у спрощений спосіб відповідного договору за цінами, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги. Як вбачається із матеріалів справи ціна послуг відповідача у спірних відносинах - вартість доступу до інтернету із швидкістю до 500 Мбіт/с складає 6300,00 грн./міс., а вартість швидкістю до 1 Гбіт/с - 9900,00 грн./міс. - що відповідає ціні аналогічних послуг, які надаються, зокрема, ПАТ "Укртелеком", а саме: вартість доступу до оптичного інтернету із швидкістю до 500 мбіт/с складає 6500,00 грн./ міс., а до 1 Гбіт/с - 9900,00 грн./ міс. Приписами ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За наведених вище фактичних обставин справи, оскільки належними та допустимими доказами доведено факт надання послуг міській раді та невиконання нею зобов`язань щодо оплати вартості отриманих послуг, та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 651322,60 грн. є правомірною та зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача. Також, слід зазначити, що позиція відповідача, який проти позову заперечує, на протязі судового провадження у справі була суперечливою, оскільки факт надання послуг поданими письмовими поясненнями та відзивом відповідачем визнавався (а.с. 169-172 т. 1, а.с.189-192 т. 2), наданими ж відповідями на запитання у порядку опитування учасників справи за приписами ст. 90 ГПК України (чи користувалася в період з 1.08.14 по 31.05.17 Ужгородська міська рада в особі її управлінь, відділів, посадових осіб послугами доступу до системи відеоспостереження та яким підприємством у зазначений період надавалися такі послуги Ужгородській міській раді) представник міської ради повідомив, що Ужгородській міській раді безпосередньо послуги не надавалися, оскільки між ТОВ ТрансКом та міською радою у зазначений період відсутні будь-які договірні відносини (а.с. 1, 12, 13 т. 3). На запитання у порядку опитування учасників справи за приписами ст. 90 ГПК України (чи отримувала в період з 1.08.14 по 31.05.17 Ужгородська міська рада в особі її управлінь, відділів, посадових осіб послуги доступу до системи відео спостереження, ким у зазначений період надавалися такі послуги Ужгородській міській раді, чи надавало ТОВ ТрансКом у зазначений період міській раді згадані послуги, кому було оплачено отримані у зазначений період послуги, згідно якого договору у зазначений період міська рада отримувала доступ до програмного для виконання диспетчерською службою міської ради обов`язків по цілодобовому відеоспостереженню за ситуацією у місті та по наданні відеоматеріалів з архіву) представник міської ради повідомив, що Ужгородській міській раді безпосередньо не надавалися послуги відеотрансляції та послуги архівного запису відео, оскільки між ТОВ ТрансКом та міською радою у зазначений період відсутні будь-які договірні відносини; ТОВ ТрансКом на підставі договору з виконкомом міської ради № 54 від 12.12.16 та № 13 від 01.03.17 надавалися послуги відеотрансляції в мережі інтернет сесій міської ради, на підставі договору № 33 від 12.12.16 надавалися послуги архівного запису відео, зазначені послуги оплачені виконкомом; договори щодо доступу до програмного забезпечення міською радою, виконкомом міської ради та ТОВ ТрансКом у зазначений період не укладалися (а.с. 141, 182-184). Таким чином, відповідачем у ході судового розгляду справи не заперечується факт впровадження та функціонування системи відеоспостереження м. Ужгорода, не спростовано факт надання позивачем міській раді та за її клопотанням правоохоронним органам у спірні періоди послуг доступу до системи відеоспостереження м. Ужгорода (он-лайн трансляція з відеокамер та доступ до архівів) та не доведено що такі послуги у спірні періоди надавалися іншими суб`єктами. Заперечення відповідача проти позову зводяться до того, що послуги надані відповідачем без укладення письмового договору про надання послуг, що, на думку відповідача, унеможливлює задоволення позовних вимог. Така позиція відповідача є хибною з огляду на вищенаведений висновок суду про укладення сторонами спірних відносин договору у спрощений спосіб. Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав. 11.12.17 - позивач надав суду клопотання про ухвалення рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, посилаючись на договір, укладений з адвокатом Пересоляком О.С. про надання юридичних послуг від 3.08.17, акту здачі-приймання наданих послуг від 26.09.17, платіжні доручення №№ 3757,3778 від 20.11.17 та 5.12.17 на загальну суму 12000,00 грн. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126). Матеріалами справи встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу на суму 12000 грн. пов`язані з розглядом даної справи, доведені належним чином, їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом Пересоляком О.С. роботами (підготовка позовних матеріалів, аналіз відповідної судової практики, підготовка та подання вимоги про стягнення боргу, подання адвокатських запитів, консультування замовника з юридичних питань), які прийняті позивачем за актом здачі-приймання та оплачені останнім. За таких фактичних обставин, суд першої інстанції дійшов вірних висновків та правомірно стягнув з відповідача витрати на правову допомогу. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року). Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта. Відповідно до ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ужгородської міської ради (вх. №ЗАГС 01-05/334/20 від 22.01.2020) та б/н та б/д, (вх. №ЗАГС 01-05/820/20 від 27.02.2020), залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 02.12.2019 у справі №907/728/17 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.01.2020 у справі №907/728/17 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.07.2020 Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д. Суддя Кордюк Г.Т. Суддя Кравчук Н. М.