Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/4189/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4189/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстер П.М. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 02 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, за участю третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (ГТУЮ у Хмельницькій області), за участю третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Плахотнюка Н.Ю. про закінчення виконавчого провадження ВП № 59898333 від 30.11.2019. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року позов задоволено частково: -визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Ніколова А.В. від 30.11.2019 року про закінчення виконавчого провадження ВП №59898333. В решті позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третя особа подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що 21.08.2019 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року у справі №560/649/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Хмельницькій області, останнім здійснено перерахунок пенсії позивачу, з врахуванням раніше проведених виплат. Оскільки розмір пенсії після проведеного перерахунку склав 1799,39 грн., що є нижчим від розміру пенсії, розрахованої до виконання судового рішення (5287,21 грн.) розмір пенсії встановлено у попередньому розмірі. У зв`язку з вищевикладеним, державним виконавцем 30.11.2019 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №59898333, у зв`язку з фактичним виконанням рішення. Сторони своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони та третя особа, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі останнього. У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2019 у справі №560/649/19 задоволено позов ОСОБА_1 задоволено частково: -визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо непроведення обчислення та виплати ОСОБА_1 основної пенсії у відповідності до статей 56, 57 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; -зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області провести обчислення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 01.03.2019 року відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, з врахуванням раніше проведених виплат. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року змінено та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо не проведення обчислення та виплати ОСОБА_1 основної пенсії у відповідності до статей 56, 57 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області провести обчислення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 01.03.2019 року відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, із визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії у відповідності до статті 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з врахуванням раніше проведених виплат". 21 серпня 2019 року на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист №560/649/19, на підставі якого державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59898333. Листом за №21049/08 від 09.09.2019 року боржник-ГУ ПФУ в Хмельницькій області повідомило відповідача, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду проведено обчислення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 01.03.2019 року відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, із визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії у відповідності до статті 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з врахуванням раніше проведених виплат. Розмір пенсії після проведеного перерахунку склав 1799,39 грн. Оскільки розмір пенсії після проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення суду склав 1799,39 грн., що є нижчим від розміру пенсії, розрахованої до виконання судового рішення (5287,21 грн.) розмір пенсії ОСОБА_2 до виплати встановлено у попередньому розмірі. В подальшому, 30.11.2019 державним виконавцем на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №59898333, у зв`язку з фактичним виконанням рішення. Не погоджуючись з вказаною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, оскільки оскаржувана постанова прийнята не на підставі, не у межах та не у спосіб визначений законодавством, а також без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, виходить зі слідуючого. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження". За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". У відповідності до п.1, пп.1 п. 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. У частині 1 статті 18 вказаного Закону зазначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право в тому числі: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. За змістом положень п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є виконання боржником судового рішення. Так, виносячи постанову про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець виходив виключно із інформації, зазначеної в листі ГУ ПФУ в Хмельницькій області №21049/08 від 09.09.2019 року. В той же час, як слідує з матеріалів справи ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року у справі №560/649/19, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду, задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень щодо невиконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 року по адміністративній справі №560/649/19 та зобов`язано Управління провести обчислення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 01.03.2019 року відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, із визначенням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії у відповідності до статті 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з врахуванням раніше проведених виплат". Також в ухвалі зазначено, що з розрахунку ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 30.07.2019 №853687, проведеному на виконання рішення суду, вбачається, що відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням так званої двоскладової формули, тобто з врахуванням норм частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування", що не відповідає рішенню Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 року у справі №560/649/19. Таким чином, вищезазначеною ухвалою підтверджується, що постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 року у справі №560/649/19, станом на час винесення відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження № 59898333, ГУ ПФУ в Хмельницькій області не виконано. Колегія суддів звертає увагу, що невиконання рішення суду та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з формальних підстав призводить лише до того, що останнє так і залишається невиконаним, що суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статей 8,9 КАС України є його складовою. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії": по-перше, нагадав, що п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року) надано кожному право звертатися до суду у разі будь-якого спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що являє право порушувати позовне провадження у судах з питань цивільно-правового характеру; проте таке право було б ілюзорним, якби правова система держави-учасника Європейської конвенції припускала, щоб судове рішення, яке набрало чинності та є обов`язковим до виконання, залишалося б недіючим; по-друге, визнав немислимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, детально визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд справи, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень; по-третє, наголосив, що виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду". Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 липня 2006 року у справі "Васильєв проти України" зазначив, що виконання рішення щодо боржника залишається обов`язком держави. Таким чином, винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.11.2019 року на підставі п. 9 ч. 1 с. 39 Закону України "Про виконавче провадження" є передчасним, та таким, що здійснено не у визначений законодавством спосіб. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 205, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.