Постанова 4856 № 120/880/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/880/20 Головуючий у 1-й інстанції: Мульятн М.Б. Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П. 02 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позов задоволено: - визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про відкриття виконавчого провадження ВП №61343998 від 20.02.2020 про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 15819,54 грн. та виконавчого збору в розмірі 1581,95 грн.; - зобов`язано Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з майна ОСОБА_3 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника від 20.02.2020; - зобов`язано Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках, а також з коштів на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, що належать ОСОБА_3 , накладеного на підставі постанови про арешт коштів боржника від 20.02.2020. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що у відзиві на позовну заяву державний виконавець вказує, що так як вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7380-17у від 07.12.2018 до відділу на виконання надійшла повторно, про що свідчить відмітка державного виконавця на виконавчому документі, а саме дата завершення 29.11.2019, а тому строк пред`явлення даного виконавчого документа становить 29.02.2020. Проте, суд першої інстанції визнав протиправними та скасував постанови державного виконавця по виконавчому провадженню №61343998 лише на підставі того, що долучені матеріали справи представником відповідача як доказ, окремий аркуш паперу, на якому міститься напис «29.11.19 п.2 ч.1 ст.37 ЗУ про в/п д.в. ОСОБА_4 », підпис, печатка із нечітким відтиском не засвідчений із урахуванням наведених правил, що вказує на невідповідність зазначеного доказу нормам КАС України. Однак, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що на зворотньому боці податкової вимоги зазначена відмітка такого змісту» 29.11.2019 п.2 ч.1 ст.37 ЗУ про в/п д/в ОСОБА_4 підпис печатка. Також апелянт зазначає, що ні в ЗУ «Про виконавче провадження», ні Інструкцією з організації примусового виконання не передбачено, що в заяві стягувача або в постанові про відкриття виконавчого провадження має бути зазначено, що виконавче провадження відкрито повторно. Ухвалами Сьомого апеляційного адміністартвиного суду від 03.06.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду на 30.06.2020 Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити в силі. Представник відповідача в свою чергу підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Водночас, 30.06.2020 та 01.07.2020 колегією суддів було оголошено перерву у судовому засіданні до 02.07.2020. Сторони в судове засідання 02.07.2020 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В силу положень п.2 ч.1 ст. 311 КАС України та враховуючи ч.7 ст.287 КАС України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, 07.12.2018 Головним управлінням ДФС України у Вінницькій області сформовано вимогу №Ф-7380-17у про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54 грн. 18.02.2020 Головним управлінням ДПС України у Вінницькій області подано до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) заяву щодо відкриття виконавчого провадження за вимогою №Ф-7380-17у. 20.02.2020 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61343998 про стягнення з позивача боргу в сумі 15819,54 грн та виконавчого збору в розмірі 1581,95 грн. Крім того, 20.02.2020 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у виконавчому провадженні ВП № 61096173 винесено постанову про накладення арешту на все майно позивача та постанову про накладення арешту на грошові кошти позивача, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти позивача на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Вважаючи, що дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 61343998 про стягнення боргу з позивача в сумі 15819,54 грн. та виконавчого збору в розмірі 1581,95 грн., а також щодо накладення 20.02.2020 у виконавчому провадженні ВП № 61343998 арешту на все майно позивача та накладення 20.02.2020 арешту на грошові кошти позивача, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, є протиправними позивач звернулась до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №61343998 від 20.02.2020 винесена з порушенням норм, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7380-17у від 07.12.2018 пред`явлена до примусового виконання поза межами строку пред`явлення виконавчого документа. При цьому, ані в заяві, ані в постанові про відкриття виконавчого провадження не зазначено, що виконавче провадження нібито відкрито повторно та про те, що вимога про сплату боргу №Ф-7380-17у від 07.12.2018 перебувала на виконанні в органах ДВС раніше. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII; у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин). Згідно пункту 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами. Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Згідно ч. 4 вищевказаної статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, який, у разі його невиконання, неузгодження або неоскарження у судовому порядку орган доходів і зборів зобов`язаний за законом надіслати до підрозділу державної виконавчої служби. Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС України у Вінницькій області 07.12.2018 сформовано вимогу №Ф-7380-17у про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54 грн. Державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) винесена 20.02.2020 постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 61343998 про стягнення з неї боргу в сумі 15819,54 грн. та виконавчого збору в розмірі 1581,95 грн. Крім того, 20.02.2020 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у виконавчому провадженні ВП № 61096173 винесено постанову про накладення арешту на все майно позивача та винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти позивача, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти позивача на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Згідно із статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В силу положень частини 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно із частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до статті 15 Закону №1404-УІІІ сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Згідно з частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувана про примусове виконання рішення. Відповідно до частин 5, 7 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У разі якщо в заяві стягувана зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. Статтею 3 Закону №1404-VIII визначено, що примусовому виконанню підлягають, зокрема, рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами. Частиною 1 статті 4 Закону №1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документу, зокрема у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувана та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Згідно матеріалів справи, у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №61343998 зазначено, що вимога ГУ ДФС у Вінницькій області №Ф-7380-17у від 07.12.2018 вступила у законну силу 19.01.2019. Отже, крайній строк звернення ГУ ДФС у Вінницькій області щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф- 7380-17у від 07.12.2018 міг бути не пізніше 19.04.2019. У той же час, суд першої інстанції зазначив, що ГУ ДПС у Вінницькій області щодо стягнення з позивача заборгованості на підставі вимоги про сплату боргу №Ф-7380-17у від 07.12.2018 звернулось до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції лише 18.02.2020 року, про що свідчить копія заяви, яка міститься у матеріалах справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №61343998 від 20.02.2020 винесена з порушенням норм, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7380-17у від 07.12.2018 пред`явлена до примусового виконання поза межами строку пред`явлення виконавчого документа. Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Так, в обгрунтування правомірності оскаржуваної постанови, відповідач зазначає, що ГУ ДПС у Вінницькій області звернулось до органу державної виконавчої служби вчасно, однак виконавче провадження завершено 29.11.2019 року, про що свідчить відповідна відмітка на податковій вимозі, відповідно до частини 2 статті 41, статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а податкову вимогу пред`явлено повторно 18.02.2020 року до виконання. Тобто, виходячи з доводів апелянта, можна дійти висновку, що первинно поданий ГУ ДПС у Вінницькій області до органів ДВС виконавчий документ, а саме податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7380-17у, був повернутий ГУ ДФС у Вінницькій області. Слід зазначити, що згідно із частиною 4 статті 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Стаття 37 Закону №1404-VІІІ регулює повернення виконавчого документа стягувачу. Так, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. З аналізу зазначеної статті Закону України "Про виконавче провадження" суд зазначає, що даною нормою закону встановлено підстави для повернення виконавчого документу стягувачу та передбачено десять випадків, у яких безпосередньо зазначено підстави повернення. Колегія суддів зазначає, що 26 червня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача із доданими до нього документами, а саме належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень №№58601515, 61343998, які підтверджують той факт, що стягувачем не був пропущений строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання. Так, із наданих матеріалів виконавчих проваджень слідує, що вимога ГУ ДФС у Вінницькій області №Ф-7380-17у від 07.12.2018 вступила у законну силу 19.01.2019. Отже, крайній строк звернення ГУ ДФС у Вінницькій області щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф-7380-17у від 07.12.2018 міг бути не пізніше 19.04.2019. 07.03.2019 ГУ ДФС у Вінницькій області звернулось до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою щодо відкриття виконавчого провадження за вимогою №Ф-7380-17у. Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кучинського А.В. від 15.03.2019 відкрито виконавче провадження №58601515. Однак, в подальшому, постановою від 29.11.2019 ВП №58601515 повернуто виконавчий документ стягувачу, з підстав визначених п.2 чт.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Відповідно до частини 5 статті 12 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Таким чином, виходячи з наведеного, крайній строк повторного звернення ГУ ДФС у Вінницькій області щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф-7380-17у від 07.12.2018 міг бути не пізніше 29.02.2020, тобто протягом трьох місяців з дня повернення виконавчого документу (29.11.2019). 18.02.2020 ГУ ДФС у Вінницькій області повторно звернулось до відповідача із заявою щодо відкриття виконавчого провадження за вимогою №Ф-7380-17у від 07.12.2018. 20.02.2020 постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бондар Н.С. від 20.02.2020 відкрито виконавче провадження №61343998. Отже, з наведеного слідує, що ГУ ДФС у Вінницькій області не пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки після повернення виконавчого документа (29.11.2019) податковий орган звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відкриття виконавчого провадження за вимогою №Ф-7380-17у від 07.12.2018 протягом трьох місяців з дня повернення документа (18.02.2020). Тобто, подані відповідачем матеріали виконавчих проваджень №№58601515, 61343998 підтверджують той факт, що стягувачем не був пропущений строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання. Натомість, суд першої інстанції дійшов висновку, що ані в заяві стягувача, ані в постанові про відкриття виконавчого провадження не зазначено, що виконавче провадження нібито відкрито повторно та про те, що вимога про сплату боргу №Ф-7380-17у від 07.12.2018 перебувала на виконанні в органах ДВС раніше. Також суд першої інстанції зазначив, що державним виконавцем не долучено до матеріалів справи копій постанови про повернення виконавчого документу стягувачу та відновлення виконавчого провадження як доказів повторного пред`явлення виконавчого документа. Вище зазначені судом апеляційної інстанції обставини та надані відповідачем матеріали виконавчих проваджень №№58601515, 61343998 спростовують вказані висновки суду першої інстанції. При цьому, слід звернути увагу, що ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Інструкцією з організації примусового виконання не передбачено, що в заяві стягувача або в постанові про відкриття виконавчого провадження має бути зазначено, що виконавче провадження відкрито повторно. Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі та витребування доказів з власної ініціативи. Як слідує з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що вимога про сплату боргу №Ф-7380-17у від 07.12.2018 до відділу на виконання надійшла повторно, про що свідчить відмітка державного виконавця на виконавчому документі, а саме: дата завершення 29.11.2019, тому строк пред`явлення даного виконавчого документа становить до 29.02.2020. Судова колегія вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема не повно з`ясовано обставини щодо посилання відповідача на повторне звернення ГУ ДФС у Вінницькій області із вимогою про сплату боргу №Ф-7380-17у від 07.12.2018 та наявність виконавчого провадження щодо повернення виконавчого документа 29.11.2019. Також, слід зазначити, що Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень є загально доступним, а тому суд першої інстанції не був обмежений правом на отримання інформації про хід виконавчих проваджень та витребувати у відповідача інформацію щодо наявних виконавчих проваджень щодо сформованої ГУ ДФС у Вінницькій області вимоги про сплату боргу №Ф-7380-17у від 07.12.2018, боржником якої є ОСОБА_1 . В силу положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У зв`язку з викладеними слід також враховувати, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Суд першої інстанції не врахував зазначених вище обставин та ухвалив незаконне рішення про задоволення позову та прийшов до невірного висновку про те, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №61343998 від 20.02.2020 винесена з порушенням норм, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Отже, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо відкриття виконавчого провадження ВП №61343998 від 20.02.2020 про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 15819,54 грн. та виконавчого збору в розмірі 1581,95 грн., тому вимога позивача щодо визнання протиправною та скасування постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про відкриття виконавчого провадження ВП №61343998 від 20.02.2020 року про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 15819,54 грн. та виконавчого збору в розмірі 1581,95 грн. задоволенню не підлягає. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача зняти арешт з майна ОСОБА_3 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника від 20.02.2020 року, а також зняти арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках та з коштів на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, що належать ОСОБА_3 , накладеного на підставі постанови про арешт коштів боржника від 20.02.2020 року, колегія суддів дійшла наступних висновків. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Правилами ч. 1 ст. 52 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Вимогами ч.ч. 1 та 2 ст. 56 Закону №1404-VІІІ встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Частиною 5 ст. 59 Закону №1404-VІІІ передбачено, що арешт може бути знятий за рішенням суду. Оскільки, встановлено правомірність прийняття відповідачем постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 61343998 від 20.02.2020, колегія суддів приходить висновку про відсутність підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_3 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника від 20.02.2020 та зняття арешту з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках, а також з коштів на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, що належать ОСОБА_3 , накладеного на підставі постанови про арешт коштів боржника від 20.02.2020 року. Щодо доводів позивача про те, що у виконавчому провадженні відсутні будь-які письмові докази, що вказана вимога ГУ ДФС у Вінницькій області належним чином вручена та узгоджена з позивачем, то колегія суддів зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку державного виконавця перевіряти чи вручена та узгоджена вимога податкового органу про сплату боргу. Питання вручення та узгодження вимоги податкового органу про сплату боргу є підставою для оскарження цієї вимоги до суду про її скасування. Доводи позивача про те, що накладення арешту на все майно позивача є надмірним та порушує його незаперечні права власника майна, колегія суддів відхиляє, згідно постанови про арешт майна боржника від 20.02.2020 арешт накладено на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 17570,49 грн., тобто арешт накладено в розмірі суми стягнення, як того вимагає ч.3 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином, вимога позивача про зобов`язання відповідача зняти арешт з майна ОСОБА_3 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника від 20.02.2020 року, а також зняти арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках та з коштів на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, що належать ОСОБА_3 , накладеного на підставі постанови про арешт коштів боржника від 20.02.2020 року задоволенню не підлягає. Крім того, позивачем вимоги щодо скасування постанов про аперш майна боржника та арешткоштів боржника. Щодо посилання позивача на те, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.04.2020 у справі №120/881/20 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) «Ф-7380-17у від 07.12.2018, що сформована ГУ ДФС у Вінницькій області, то колегія суддів зазначає, що вказане є підставою для закінчення виконавчого провадження. Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення позовної заяви, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а прийняте рішення - скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.