Постанова 4856 № 560/629/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/629/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 02 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про визнання протиправною відмову у проведенні розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 07 грудня 2010 року, викладену у листі голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області від 31 жовтня 2019 року. Також, позивач просив зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Хмельницькій області призначити (вчинити дії по призначенню) і провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 07 грудня 2010 року та прийняти рішення у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України від 27 грудня 2002 року №1346. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.04.2020 позов задоволено. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, наказом №26 від 13 вересня 2001 року управління Міністерства внутрішніх справ в Хмельницькій області Грохольський Ю.Ю. прийнятий на службу в органи внутрішніх справ. На підставі наказу № 40 від 07 листопада 2015 року прийнятий на службу до національної поліції. Наказом №154 від 30 червня 2019 року Головного управління Національної поліції України ОСОБА_1 звільнений зі служби з 07 червня 2019 року за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням). 07 грудня 2010 року, близько 19-ї години, перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Полонського РВ УМВС в Хмельницькій області у звані капітана міліції, під час планових занять фізичною культурою в спортивному залі Полонської загально освітньої школи № 7 ОСОБА_1 отримав травму, вивих лівого передпліччя, що спричинило після травматичний артоз лівого ліктьового суглобу зі значним обмеженням рухів, постійним больовим синдромом зі значним порушенням функції лівої верхньої кінцівки. Про нещасний випадок ОСОБА_1 та заступником начальника Полонського РВ УМВС Франчуком Р.П. було повідомлено начальника Полонського РВ УМВС в Хмельницькій області Білика В.В. Як стверджує позивач, у серпні 2019 року дізнавшись про те, що нещасний випадок не розслідувався, акт форми Н-1 не складався, 02 вересня 2019 року письмово звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області із вимогою розслідувати нещасний випадок який трапився 07 грудня 2010 року та скласти акт форми Н-1. 16 вересня 2019 року листом № 31/Г-25 заступник начальника головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області відмовив у розслідуванні нещасного випадку який трапився під час виконання службових обов`язків з тих підставі, що головне Управління Національної поліції України в Хмельницькій області не є правонаступником головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області та запропоновано звернутись до ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області. 09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 письмово звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області з тими ж вимогами. Листом № 31/Г-29 від 31 жовтня 2019 року заступник голови ліквідаційної комісії також відмовив у проведенні розслідування нещасного випадку та складенні акту форми Н-1 з тих підстав, що питання позивача не відноситься до повноважень щодо управління справами в частині забезпечення заходів пов`язаних з ліквідацією УМВС України в Хмельницькій області. Не погоджуючись з такими діями Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 04 листопада 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про перебування юридичної особи - УМВС України в Хмельницькій області в стані припинення. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час проходження служби 07 грудня 2010 року отримав тілесне ушкодження, що призвело до втрати працездатності більше ніж на один робочий день. Із амбулаторної картки хворого ОСОБА_1 встановлено, що 07 грудня 2010 року о 19-й годині 40 хвилин позивач доставлений з травмою лівого передпліччя до Полонської центральної районної лікарні. Із запису лікаря - травматолога вбачається, що травму отримав під час занять фізичною культурою в приміщенні спортивної зали ЗОШ №

7. У зв`язку із отриманою травмою перебував у непрацездатному стані з 07 грудня 2010 року по 14 березня 2011 року. 14, 18, 23 квітня 2011 року та 07 вересня 2011 року ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою до травматолога з приводу вивиху лівого передпліччя. Перебування на амбулаторному лікуванні з приводу вивиху лівого передпліччя також підтверджено виписним епікризом від 11 травня 2019 року Полонської центральної районної лікарні та епікризом № 492 Державної установи (територіального медичного об`єднання) МВС України у Хмельницькій області яким підтверджено пост травматичну стійку контрактуру лівого ліктьового суглобу до 160 із обмеженням рухів, постійним больовим синдромом і значним порушенням функції лівої верхньої кінцівки. В свою чергу, проведення розслідувань нещасних випадків, що сталися з колишніми працівниками міліції здійснюється відповідними ліквідаційними комісіями ГУМВС, УМВС України в областях та ліквідаційними комісіями районних управлінь (відділів) ГУМВС, УМВС з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС, затвердженого наказом МВС України від 27 грудня 2002 року № 1346. На підставі зазначеного та з огляду на те, що юридична особа УМВС України в Хмельницькій області перебуває у стані припинення, розслідуванням нещасного випадку, що стався з позивачем, як колишнім працівником міліції, повинна займатися саме ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач довів позовні вимоги, тому даний адміністративний позов слід задовольнити. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346 розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України. Відповідно до ст.14 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 № 2694-XII працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Згідно з п.5 ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть. Як передбачено п.2.1 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки). Відповідно до п.2.2 Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Згідно зп.2.4 Порядку № 1346, якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто, нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ*. Як передбачено п.3.8 Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю; скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. Відповідно до п.3.1, 3.2 Порядку № 1346 про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний: терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків. У разі нещасного випадку (у тому числі поранення) з працівником головного управління, самостійного управління, департаменту чи відділу центрального апарату МВС, підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в м.Києві, керівник зобов`язаний повідомити про це відділ державного нагляду за охороною праці Департаменту матеріального забезпечення МВС. Відповідно до п.3.5 Порядку № 1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. Згідно з п.3.19, 3.20 Порядку № 1346 нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством. Нещасний випадок (у тому числі поранення), що стався в підрозділі з працівником іншого підрозділу під час виконання ним завдання свого керівника, розслідується підрозділом, де стався нещасний випадок, і про нього складається акт за формою Н-1* (НТ*) комісією з розслідування за участю представників підрозділу, працівником якого є потерпілий. Такий нещасний випадок береться на облік підрозділом, працівником якого є потерпілий. Підрозділ, де стався нещасний випадок (у тому числі поранення), зберігає в себе один примірник затвердженого акта за формою Н-1* (НТ*). Як вбачається з п.3.24 Порядку № 1346 нещасні випадки (у тому числі поранення) з працівниками, які виконували завдання (роботи) у складі зведених загонів (груп, бригад, транспортної колони), сформованих певним підрозділом, розслідуються цим підрозділом за участю представника підрозділу, що направив працівника. Такі випадки беруться на облік підрозділами, працівниками яких є потерпілі. Отже, Порядком № 1346, чітко врегульований випадок, за якого нещасний випадок, про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили має бути розслідуваний протягом місяця після одержання заяви потерпілого. Разом з тим, як зазначав Верховний Суд в аналогічних правовідносинах (постанова від 14.04.2020 справа №580/1768/19) - час, коли стався нещасний випадок не має значення. Крім того, при зверненні позивача із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, який з ним стався, відповідачу необхідно було створити комісію з розслідування такого випадку. Водночас, пунктом 3.5. Порядку № 1346 прямо передбачено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією. Тобто, при зверненні позивача із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, який з ним стався, відповідачу необхідно було створити комісію з розслідування нещасного випадку. Аналогічна позиція щодо подібних правовідносин викладена в постанові Верховного Суду від 01.11.2019 у справі № 823/346/17. З урахуванням даного висновку Верховного Суду, колегія суддів вважає, що доводи апелянта в частині неможливості проведення розслідування нещасного випадку не знаходять свого підтвердження. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», постановлено ліквідувати УМВС України в Хмельницькій області та утворити Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області. Відповідно до ч.1, 2 ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно з ч.3, 4 ст.105 Цивільного кодексу України, учасники, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Суд, також враховує висновок Верховного Суду в постанові від 01.11.2019 справа №823/346/17, а саме: чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості здійснити організацію проведення розслідування нещасного випадку головою ліквідаційної комісії органу Міністерства внутрішніх справ України, який в силу частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України наділений повноваженнями щодо управління справами юридичної особи, представляє її у відносинах з третіми особами та виступає у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Тобто, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області перебуває в стані припинення, проте його не було ліквідовано, що вказує на те, що цивільна правоздатність даної юридичної особи не припинена. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо задоволення позовних вимог, оскільки відмовляючи у проведенні розслідування нещасного випадку, відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року). Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). Разом з тим, у відповідності до вимог ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.