Постанова 4855 № 580/1032/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1032/19 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М., суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "АГРОТРЕЙД ГРУПП" до Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про визнання протиправною та скасування постанови, визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИЛА: У березні 2019 року позивач ПП «Агротрейд Групп» звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С., в якому просив суд: - визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 10 жовтня 2018 року про стягнення з приватного підприємства "Агротрейд Групп" основної винагороди приватного виконавця у сумі 103 510 грн 71 коп.; - визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. у виконавчому провадженні № 57327320 щодо пред`явлення до примусового виконання постанови від 10 жовтня 2018 року про стягнення з приватного підприємства "Агротрейд Групп" основної винагороди приватного виконавця у сумі 103 510 грн 71 коп.; - зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. повернути приватному підприємству "Агротрейд Групп" незаконно стягнуту основну винагороду по виконавчому провадженню № 57327320 у сумі 103 510 грн 71 коп. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що при поверненні виконавчого документа стягувачу державний виконавець зобов`язаний робити на ньому спеціальну відмітку про залишок нестягнутої суми та про суму стягнутого виконавчого збору. Такий обов`язок, переконання суду першої інстанції, свідчить про те, що при повторному пред`явленні виконавчого документа до виконання необхідно буде стягувати як суму боргу, так і суму виконавчого збору, виходячи саме з цієї суми. Підкреслив, що, таким чином, виконавчий збір має стягуватись лише з суми, яка фактично стягнута. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому зазначає, що винагорода приватного виконавця встановлюється виходячи з суми, що підлягає стягненню, а не з фактично стягнутої суми. Наголошує, що приватним виконавцем вчинялися активні дії в межах виконавчого провадження. Зауважує, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду без поважних причин. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що відповідачем не було забезпечено стягнення з боржника приватного підприємства "Агротрейд Групп" на користь стягувача суми боргу в межах виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу. Зазначає, що звернення до адміністративного суду відбулося в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку після отримання постанови Північного апеляційного господарського суду від 15 лютого 2019 року про закриття провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 03 липня 2018 року, яке набрало законної сили 10 вересня 2018 року, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" до приватного підприємства "Агротрейд Групп" про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно з договором поставки насіння в кредит від 13 лютого 2017 № 2017 012-НТ в розмірі 1 276 983 грн 07 коп., у тому числі: 553 469 грн 30 коп. основного боргу, 278 455 грн 51 коп. пені, 314 786 грн 00 коп. - 30% річних, 13 272 грн 26 коп. інфляційних, та відшкодування судових витрат (з урахуванням заяви про зменшення вимог) - задоволено частково, стягнуто з приватного підприємства "Агротрейд Групп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" 553469,30 грн. основного боргу, 314786,00 грн. - 30% річних, 112548,53 грн. втрати коштів від інфляції, 27845,55 грн. пені, 15129,74 грн. судового збору та 11328,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, 27 вересня 2018 року на примусове виконання зазначеного рішення було виданий відповідний наказ, який позивач пред`явив для примусового виконання приватному виконавцю Плесюку О.С. Постановою приватного виконавця Плесюка О.С. від 01 жовтня 2018 року ВП № 57327320 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 925/138/18, а у п.3 постанови ухвалено стягнути з боржника виконавчий збір / основну винагороду приватного виконавця у розмірі 103 510 грн 71 коп. Крім того, 10 жовтня 2018 року приватним виконавцям Плесюком О.С. прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 103 510 грн 71 коп. У процесі примусового виконання рішення суду приватним виконавцем було здійснено ряд виконавчих дій, зокрема: вихід за місцезнаходженням боржника для встановлення його майнового стану, проведення опису й арешту майна боржника; прийняті постанови про розшук майна боржника, арешт майна боржника, арешт коштів боржника, направлення вимог тощо, що підтверджується наявними у справі доказами. У подальшому, приватний виконавець та сторони звернулись до суду із заявою про затвердження мирової угоди в процесі виконання судового рішення, відповідно до якої відповідач зобов`язався погасити борг згідно з узгодженим сторонами графіка. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02 листопада 2018 року затверджено мирову угоду, укладену 02 листопада 2018 року від імені кредитора та боржника. У зв`язку із затвердженням судом мирової угоди приватний виконавець 02 листопада 2018 року прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду у справі № 925/138/18. Поряд з викладеним суд встановив, що 06 листопада 2018 року приватний виконавець Плесюк О.С. подав приватному виконавцю Недоступу Д.М. заяву про примусове виконання рішення - постанови приватного виконавця від 10 жовтня 2018 року ВП № 57327320. З матеріалів справи вбачається, що 08 листопада 2018 року приватним виконавцем Недоступом Д.М. було відкрито виконавче провадження ВП № 57633911 з примусового виконання постанови приватного виконавця Плесюка О.С. від 10 жовтня 2018 року ВП № 57327320 щодо стягнення з ПП "Агротрейд Групп" 103 510 грн 71 коп. основної винагороди приватного виконавця. Не погоджуючись із постановою приватного виконавця Недоступа Д.М., боржник оскаржив її в порядку адміністративного судочинства до Черкаського окружного адміністративного суду (справа № 2340/4791/18). Станом на день розгляду справи № 580/1032/19 провадження у справі 2340/4791/18 зупинено до набрання законної сили рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/1032/19 за адміністративним позовом приватного підприємства "Агротрейд Групп" до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Також не погоджуючись із постановою приватного виконавця Плесюка О.С. від 10 жовтня 2018 року ВП № 57327320 та його діями щодо пред`явлення постанови до примусового виконання, відповідач оскаржив її до Господарського суду Черкаської області в порядку, встановленому статтями 339-345 ГПК України. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27 грудня 2018 року у справі № 925/138/18 скаргу приватного підприємства "Агротрейд Групп" на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. задоволено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2019 року скасовано ухвалу від 27 грудня 2018 року у справі № 925/138/18, провадження у справі за скаргою приватного підприємства "Агротрейд Групп" на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. - закрито оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що виконавчий документ виконано не було, реального стягнення грошових коштів не здійснено, а тому у державного виконавця відсутні підстави для стягнення виконавчого збору. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України. Так, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ). Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ (у редакції чинній до 28 серпня 2018 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Також частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Згідно частиною 4 статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Крім того, приписами ч.ч. 1 - 4, 6, 7 статті 31 Закону № 1403-VIII передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що з 28 серпня 2018 року частину 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ змінено, (Законом України № 2475-VIII від 3 липня 2018 року) та визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Тобто, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості , база обрахунку виконавчого збору змінювалась. Так, у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як, у період після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору складав - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Як було встановлено раніше, 08 листопада 2018 року приватним виконавцем Недоступом Д.М. було відкрито виконавче провадження ВП № 57633911 з примусового виконання постанови приватного виконавця Плесюка О.С. від 10 жовтня 2018 року ВП № 57327320 щодо стягнення з ПП "Агротрейд Групп" 103 510 грн 71 коп. основної винагороди приватного виконавця. При цьому, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ (у редакції чинній у період до 28 серпня 2018 року) зменшували відповідальність ПП «Агротрейд Групп»., як боржника, в порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ (у редакції чинній з 28 серпня 2018 року), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми що підлягає примусовому стягненню. Таким чином, з урахуванням того, що зміни внесені Законом № 2475-VIII погіршили становище боржника ПП «Агротрейд Групп», а також те, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів на підставі наказу Господарського суду Черкаської області № 925/138/18, колегія суддів вважає, що у Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 103510,71 грн. Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 640/685/19. У контексті наведеного судова колегія звертає увагу на те, що за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року справа № 2540/3203/18. З огляду на вищевикладене, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII. Щодо доводів апелянта про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду, судова колегія зазначає наступне. Частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до п. 1 ч. 2 вказаної статті позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи не погоджуючись із спірною постановою про стягнення з боржника основної винагороди позивач звернувся із скаргою до Господарського суду Черкаської області. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2019 року скасовано ухвалу від 27 грудня 2018 року у справі № 925/138/18, провадження у справі за скаргою приватного підприємства "Агротрейд Групп" на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. - закрито оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Згідно з відомостями, що містяться в журналі реєстрації вхідних документів приватного підприємства "Агротрейд Групп" копія постанови Північного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2019 року у справі № 925/138/18 одержана підприємством 11 березня 2019 року. Відповідно до відбитку штампу Укрпошті на поштовому конверті з даним адміністративним позовом приватне підприємство "Агротрейд Групп" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду 22 березня 2019 року, тобто у межах строку визначеному ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, доводи апелянта про те, що звернення ПП «Агротрейд Групп» до неуповноваженого суду не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду, колегією суддів оцінюється критично, оскільки невірно обраний позивачем спосіб захисту не позбавляє останнього права на захист порушених прав та інтересів. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді А.Ю. Коротких І.В. Федотов