Постанова 4855 № 320/4873/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4873/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фастівської міської ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фастівської міської ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, виконавчий комітет Фастівської міської ради Київської області подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. 05 червня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від представника позивачів, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що позивачі з 22 червня 2018 року є власниками житлового приміщення: квартири АДРЕСА_1 на першому поверсі житлового будинку № 4, житловою площею 15,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Це житлове приміщення належить позивачам в рівних частинах на підставі договору купівлі-продажу № 828 від 22 червня 2018 року, який засвідчений приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області Вінічук Н.В. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 319543632112). 20 липня 2019 року позивачами подано відповідачу заяву про надання дозволу (згоди) на переведення житлового приміщення: квартири АДРЕСА_1 на першому поверсі житлового будинку № 4, житловою площею 15,1 м2, загальною площею 27,7 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їм в рівних частинах на підставі договору купівлі-продажу у нежиле приміщення для подальшої реконструкції під магазин непродовольчих товарів. До вказаної заяви позивачами подано наступні документи: документ, який підтверджує право власності заявників на житлове приміщення - Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 17369673; засвідчена у встановленому порядку копія технічного паспорта на це приміщення, виданого у встановленому законом порядку від 30 серпня 2013 року; довідка про відсутність проживаючих та зареєстрованих осіб за адресою приміщення, що переводиться до нежитлового фонду; документи про забезпечення заявників та їх сімей житлом, яке відповідає санітарним нормам для постійного проживання; копія паспортів (1, 2, 11 сторінки); копія реєстраційних номерів облікової картки платника податків; паспорт опорядження фасадів зі схемою благоустрою прилеглої території; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000. Судом першої інстанції встановлено, що заяву та додатки до неї позивачами було подано відповідачу через Центр надання адміністративних послуг. 20 липня 2019 року заява разом з пакетом документів адміністратором Центру надання адміністративних послуг передана до Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Фастівської сільської ради, що підтверджується копією опису передачі документів за № П-4770. 06 серпня 2019 року на засідання комісії по розгляду питань будівництва, реконструкції та перепланування було розглянуто заяву позивача з доданими до неї документами. Згідно з витягом з протоколу засідання цієї комісії позивачам відмовлено в наданні дозволу на переведення квартири в нежитловий фонд з подальшою реконструкцією під магазин непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 . Листом відповідача від 08 серпня 2019 року № П-4770 позивачів повідомлено, що ст.5 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об`єктів нерухомості, що оточують місце будівництва. Відповідно до ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку. Таким чином, для проведення перебудови та переобладнання житлових приміщень в нежитлові власники таких приміщень зобов`язані в обов`язковому порядку отримати згоду власників суміжних приміщень. У зв`язку з цим для повторного розгляду цього питання позивачам необхідно подати повний пакет документів з нотаріально засвідченими згодами власників суміжних квартир житлового будинку, з якими межує квартира позивачів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до вимог статті 151 ЖК громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Статтею 152 ЖК передбачено, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Тобто, особа має право на свій розсуд здійснювати в належній їй квартирі ремонт, змінювати її вигляд та призначення, але за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному жилому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню. Відповідно до вимог ст. 53 Закону України "Про місцеве самоврядування" основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету. Частиною 6 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Із аналізу наведених правових норм встановлено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють безпосереднє управління лише житловим фондом, який віднесений до комунальної власності. В усіх інших випадках вони надають відповідні дозволи, здійснюючи при цьому контроль за дотриманням прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку. Таким чином, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад вправі вирішувати питання переведення житлових приміщень (квартир), що належать на праві власності юридичним або фізичним особам, у нежитлові за умови, що проведені зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не прийнято нормативно-правового акту, який встановлює процедуру переведення житлових приміщень під розміщення об`єктів невиробничої сфери у нежитлові на території Фастівської міської ради. Разом з тим, позивачами подано заяву про надання дозволу (згоди) на переведення вищезазначеного житлового приміщення у нежиле приміщення для подальшої реконструкції під магазин непродовольчих товарі через Центр надання адміністративних послуг Фастівської міської ради, що підтверджується відтиском печатки. Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг визначається Законом України "Про адміністративні послуги від 6 вересня 2012 року № 5203-VI (далі - Закон № 5203-VI). За приписами ч. 1 ст. 1 Закону № 5203-VI адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону. Суб`єктом надання адміністративної послуги є (…) орган місцевого самоврядування, (…) який уповноважений відповідно до закону надавати адміністративні послуги (ч. 2 ст. 1 цього Закону). Основними ознаками адміністративних послуг є: адміністративна послуга надається за заявою особи; надання адміністративних послуг пов`язано із забезпеченням умов для реалізації суб`єктивних прав конкретної особи; адміністративні послуги надаються адміністративними органами (державними органами та органами місцевого самоврядування) і обов`язково через реалізацію владних повноважень (отримати конкретну адміністративну послугу можна лише у відповідному, як правило, тільки одному адміністративному органі); результатом адміністративної послуги у процедурному значенні є адміністративний акт (рішення або дія адміністративного органу, яким задовольняється заява особи). Такий адміністративний акт має конкретного адресата - споживача адміністративної послуги, тобто особу, яка звернулася за даною послугою. Перелічені вище положення законодавства України та правозастосовний механізм дає підстави вважати, що позивачі фактично звернулися до виконавчого комітету Фастівської міської ради із заявою про надання адміністративної послуги надання дозволу на переведення квартири із житлового фонду у нежитловий. На реалізацію цих повноважень Виконавчим комітетом Фастівської міської ради затверджено інформаційну картку адміністративної послуги щодо підготовки проектів рішень виконавчого комітету Фастівської міської ради про переведення з житлового фонду в нежитловий. Дослідивши наявні матеріали справи, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем повідомлено позивача про відмову листом від 8 серпня 2019 року № П-4770. Вказаний лист в розумінні приписів частини 6 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" не є рішення відповідача, яким належним чином розглянуто заяву позивачів про надання дозволу (згоди) на переведення вищезазначеного житлового приміщення у нежиле приміщення для подальшої реконструкції під магазин непродовольчих товарів. Суд також звертає увагу, що рішення про відмову прийнято не на засіданні виконавчого комітету, а на засіданні комісії по розгляду питань будівництва, реконструкції та перепланування від 6 серпня 2019 року, яке оформлено протоколом. Суд звертає увагу, що відповідачем самостійно визначено хід адміністративної процедури з надання адміністративних послуг та вказано, яким чином оформляється результат розгляду заяви про надання дозволу (згоди) на переведення житлового приміщення у нежиле приміщення. Так, з цього приводу повинно бути прийнято рішення виконавчого комітету (п.13 інформаційної картки). Проте, цієї вимоги не виконано відповідачем, чим здійснено порушення прав позивачів на належний розгляд заяви. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про те, що прийняте відповідачем рішення про відмову позивачем, викладене в листі від 08 серпня 2019 року № П-4770, є протиправним з наведених вище мотивів і підстав і тому підлягає скасуванню . Також колегія суддів зазначає про те, що відповідачем належним чином не розглянуто заяву позивачів про надання дозволу (згоди) на переведення вищезазначеного житлового приміщення у нежиле приміщення для подальшої реконструкції під магазин непродовольчих товарів, то суд першої інстанції вірно зазначив про те, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачів від 20 липня 2019 року на переведення житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 на першому поверсі житлового будинку № 4 житловою площею 15,1 м2, загальною площею 27,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у нежиле приміщення для подальшої реконструкції під магазин непродовольчих товарів з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Єгорова Н.М. Сорочко Є.О.