Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7231/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7231/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І. за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Осмоловського Дениса Юлійовича до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про скасування індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 04.02.2019 року №389/6/99-99-13-01-02-15/ІПК та зобов`язання надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що ним дотримано положення ПК України при наданні індивідуальної консультації адвокату Осмоловському Д . Ю. Також, у апеляційній скарзі Державна податкова служба України просила замінити Державну фіскальну службу України та її правонаступника Державну податкову службу України. Порадившись на місці суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотанння та необхідності заміни Державної фіскальної служби України та її правонаступника Державну податкову службу України. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. 15.04.2020 року за клопотанням сторін, обґрунтованим введенням карантинних заходів у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), розгляд справи було відкладено. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату чи про розгляд справи за участі представників сторін до суду не надходило. Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи. Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2019 року позивач звернувся до ДФС України із заявою щодо надання індивідуальної консультації в порядку статті 52 Податкового кодексу України, у якій просив надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань: - який порядок оформлення адвокатом, як самозайнятою особою - платником податку, який провадить незалежну професійну діяльність, транспортних витрат, зокрема, пов`язаних із використанням власного легкового автотранспорту? - який порядок оформлення адвокатом, як самозяйнятою особою витрат пов`язаних із придбанням від інших юридичних та/або фізичних осіб послуг правового консультування, виконаних інших робіт, послуг в сфері права? - який порядок розрахунку та сплати єдиного соціального внеску для платника податку, який провадить незалежну професійну діяльність? 15.08.2017 року Державною фіскальною службою України надано Осмоловському Д.Ю. індивідуальну податкову консультацію №389/6/99-99-13-01-02-15/ІПК у якій зазначено, що при визначені сукупного чистого доходу фізичних осіб, які здійснюють незалежну адвокатську діяльність доцільно враховувати витрати пов`язані з організацією такої діяльності та обумовлені вимогами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Також зазначено, що згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у п.5 ч.1 ст.4 закону, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи з фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Крім того зазначено, що ДФС запропоновано платнику для визначення переліку витрат, які можуть бути враховані при обчисленні оподатковуваного доходу фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, скористатися узагальнюючими податковими консультаціями, затвердженими ДПС України від 24.12.2012 року №1185 та наказом Міндоходів від 30.12.2013 року №885,, якими зокрема передбачені витрати на збирання доказів, отримання висновків спеціалістів (експертів) відповідно до умов договору про надання правової допомоги. Водночас, відповідачем також зазначено, що витрати на паливно-мастильні матеріали у разі використання власного транспортного засобу можуть бути враховані виключно приватними адвокатами, які у звітному податковому році, надавали безоплатну вторинну правову допомогу, відповідно до законодавства. Вважаючи протиправною та такою, що підлягає скасуванню індивідуальну податкову консультацію, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті індивідуальної податкової консультації фактично не надано відповіді на поставлені позивачем питання щодо застосування норм діючого законодавства, у тому числі щодо питань оподаткування, а лише наведено суб`єктивне тлумачення приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Висновок викладений в індивідуальній податковій консультації від 04.02.2019 №389/6/99-99-13-01-02-15/ІПК фактично не стосується по суті предмету звернення платника податків з метою її отримання. За визначенням підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій. Підпунктом 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом. Відповідно до положень пунктів 52.1 - 52.5 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Згідно з пунктами 53.1 та 53.3 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована. Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Отже податкова консультація (індивідуальна) як допомога контролюючого органу надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й у разі визнання судом такої податкової консультації недійсною контролюючий орган повинен надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду. Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №826/2032/16, від 22 жовтня 2019 року у справі №520/10111/18, від 28 січня 2020 року у справі №804/8131/16. Як вже вказувалось в цій постанові, звертаючись до ДФС із заявою щодо надання індивідуальної консультації в порядку статті 52 Податкового кодексу України позивач визначив перелік питань, за якими він бажав отримати відповіді у формі податкової консультації. Зокрема, позивач просив надати відповідь на питання: який порядок оформлення адвокатом, як самозайнятою особою - платником податку, який провадить незалежну професійну діяльність, транспортних витрат, зокрема, пов`язаних із використанням власного легкового автотранспорту; який порядок оформлення адвокатом, як самозяйнятою особою витрат пов`язаних із придбанням від інших юридичних та/або фізичних осіб послуг правового консультування, виконаних інших робіт, послуг в сфері права. У відповідь на вказані питання, відповідачем у індивідуальній податковій консультації процитовано п.178.3 ст.178 ПК України, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, та зазначено, що ПК України не містить жодного чітко визначеного переліку витрат для фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Відповідачем запропоновано платнику для визначення переліку витрат, які можуть бути враховані при обчисленні оподатковуваного доходу фізичній особі, яка проводить незалежну професійну діяльність скористатися узагальнюючими податковими консультаціями, затвердженими наказом ДПС України від 24.12.2012 року №1185 та наказом Міндоходів від 30.12.2013 року №885, якими зокрема передбачені витрати на збирання доказів, отримання висновків спеціалістів (експертів) відповідно до умов договору про надання правової допомоги. Крім того, відповідачем зазначено, що витрати на паливно-мастильні матеріали у разі використання власного транспортного засобу можуть бути враховані виключно приватними адвокатами, які у звітному податковому році, надавали безоплатну вторинну правову допомогу, відповідно до законодавства. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана індивідуальна податкова консультація не містить повних та обґрунтованих відповідей на поставлені позивачем запитання, а фактично складається лише з переліку правових норм, не роз`яснюючи, при цьому, порядку їх практичного використання в ситуації, що склалась у позивача. Зокрема, відповідачем у спірній консультації не наведено порядку оформлення адвокатом, як самозайнятою особою - платником податку, який провадить незалежну професійну діяльність, транспортних витрат; порядку оформлення адвокатом, як самозяйнятою особою витрат пов`язаних із придбанням від інших юридичних та/або фізичних осіб послуг правового консультування, виконаних інших робіт, послуг в сфері права, про що просив позивач у заяві. Наведені ж у спірній податковій консультації висновки по суті не стосуються предмету звернення платника податків з метою її отримання. Колегія суддів зазначає, що при наданні неякісної та/або невідповідаючої законодавству податкової консультації, контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє його передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України права на одержання такої консультації, яка могла б дозволити особі застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, про наявність правових підстав для скасування індивідуальної податкової консультації від 04.02.2019 року №389/6/99-99-13-01-02-15/ІПК ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: В.В.Файдюк Є.І.Мєзєнцев