Постанова 4855 № 640/16246/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16246/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І., за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року за заявою Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області до Антимонопольного комітету України, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІВАН ТОРГ", товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО-КАРТ УКРАЇНА" про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - заявник) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення дії рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №11135-р/пк-пз від 13 серпня 2019 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року заяву Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року. На думку апелянта, ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову. Апеляційна скарга обґрунтована очевидною протиправністю оскаржуваного рішення №11135-р/пк-пз від 13 серпня 2019 року. Крім того зазначено, що у разі виконання рішення №11135-р/пк-пз від 13 серпня 2019 року не виключена можливість оскарження дій заявника (Замовника торгів) іншими учасниками процедури закупівлі, оскільки оскаржуваним рішенням постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель зобов`язала заявника скасувати свої рішення про відхилення тендерної пропозиції та визначення переможця, що має своїм наслідком продовження процедури закупівлі. Отже, в разі задоволення позову заявник (замовник) змушений буде відмінити процедуру закупівлі, що свідчить про порушення прав заявника, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль. 26.06.2020 року на адресу суду від Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 30.06.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 640/16246/19. 01.07.2020 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час. Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи. Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України). Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. У заяві про вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначив, що у разі виконання Замовником рішення АМКУ № 11135-р/пк-пз від 13.08.2019 року, яким було зобов`язано Замовника скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ «Глуско Кард-Україна» та рішення про визначення ТОВ «Лівайн Торг» переможцем процедури закупівлі, не виключена можливість оскарження таких дій Замовника іншими учасниками згаданої процедури закупівлі з підстав відсутності серед учасників ТОВ «Глуско Кард-Україна». На думку заявника рішення АМКУ № 11135-р/пк-пз від 13.08.2019 року є протиправним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню. Заявник зазначив, що у випадку виконання АМКУ № 11135-р/пк-пз від 13.08.2019 року та у випадку в подальшому визнання вказаного рішення незаконним та скасування останнього, виникне ситуація, за якої Замовник вимушений буде відмінити процедуру закупівлі чим буде завдано шкоду, порушено права Замовника для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Між тим, колегія суддів зазначає, що апелянт належним чином не обґрунтував своє клопотання про забезпечення позову, не надав доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Крім того, заявником не конкретизовано яких саме зусиль буде змушений він докласти та яких понесе витрат у разі невжиття судом заходів, про які він просить. Колегія суддів зазначає, що застосування заходів забезпечення позову є виправданим у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення, що їх невжиття може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидність протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень та очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, а в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивачів. Водночас, в даному випадку протиправність оскаржуваного рішення є безпосереднім предметом спору і жодним чином не може бути оцінене судом при вирішенні питання про забезпечення позову, оскільки це стане фактично його вирішенням по суті. Згідно п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. У рішенні по справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що апелянт не наводить фактів, які б свідчили про наявність обставин для вжиття заходів забезпечення позову, а отже висновок суду про відмову в задоволенні заяви, на переконання суду апеляційної інстанції, є вірним. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.150, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: В.В.Файдюк Є.І.Мєзєнцев