Постанова 4855 № 810/4254/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6290/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Брагіна О.Є., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бабенка К.А., Бужак Н.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Баришівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі по тексту - відповідач, Баришівське об`єднане УПФУ Київської області) в якому просила визнати протиправними дій відповідача щодо перерахунку її пенсії у зв`язку із втратою годувальника батька та матері із розрахунку 50% пенсії за віком, яка складає менше 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 17 травня 2018 із розрахунку 50 відсотків фактичного розміру пенсії (з урахуванням підвищень та допомог) померлого - батька ОСОБА_2 і 50% розміру пенсії годувальника - матері ОСОБА_3 , що складає 100 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з виплатою різниці між сумами фактично отриманої пенсії та сумою виплат, належних до сплати за період з 17.05.2018 до дати здійснення перерахунку. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року в задоволенні значеного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020 року дану праву прийнято до свого провадження (суддя-доповідач Кобаль М.І.). З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 12.03.2018 (а.с.40). Згідно довідки до акту МСЕК серії АВ № 1044296 від 07.02.2018 року, позивачці продовжено інвалідність довічно, з можливістю працювати в створених умовах (а.с.41). Батьками заявниці були ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивачки. 10.10.2017 року ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою, в якій просила призначити їй пенсію у разі втрати годувальників: батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вона є інвалідом з дитинства та круглою сиротою. Рішенням Баришівського об`єднаного УПФУ Київської області № 5734/04 від 19.10.2017 року ОСОБА_1 відмовлено в переході на пенсію по втраті годувальника, на підставі п.1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», замість пенсії по інвалідності через відсутність належних документів, що підтверджують вказане право. Одночасно позивачці було роз`яснено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються діти померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Розпорядженням відповідача № 132601 від 23.05.2018 року, після надходження підтверджуючих документів для одержання пенсії у зв`язку із втратою годувальника, позивачці була призначена пенсія з 17.05.2018 року, у загальному розмірі 2 316,42 грн., яка складається з: 770,21 грн. - 50% пенсії за віком годувальника матері; 1 546,21 - 50% пенсії за віком годувальника - батька (а.с.44-45). Не погоджуючись із розміром нарахованої пенсії, ОСОБА_1 , 13.06.2018 року звернулася до територіального органу ПФУ із заявою, в якій зазначила свою позицію щодо розміру бажаної пенсії та просила роз`яснити їй підстави нарахування пенсії по втраті годувальника - батька, виходячи не з повної суми пенсії, яку він отримував у розмірі 4871,11 грн., тобто без урахування надбавок та доплат(а.с.47). Листом № 40/С-01 від 25.06.2018 року Баришевське об`єднане УПФУ Київської області повідомило ОСОБА_1 , що після одержання документів, підтверджуючих наявність у заявниці інвалідності з дитинства, її було переведено на пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% пенсій за віком померлих батьків годувальників - батька та матері у розмірі 50% від фактичної пенсії кожного з них. При цьому, розмір пенсії, у зв`язку з втратою годувальника розраховувався, виходячи з розміру пенсії за віком ОСОБА_2 без врахування підвищень та допомоги, які були йому особисто встановлені за проживання в гірських населених пунктах та надбавки по догляду за інвалідом 1 групи, адресної допомоги інваліду війни (а.с.48). Вважаючи вказану відмову пенсійного органу протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до відповідача з заявою про призначення пенсії, позивачка не надала достатніх документів, визначених чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання провести перерахунок пенсії позивача. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. На підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по 3 групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частив другій ст. 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому, дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Тобто, законодавцем встановлено три необхідні умови призначення пенсії по втраті годувальника: - непрацездатність члена сім`ї; - перебування члена сім`ї на утриманні годувальника; - наявність необхідного страхового стажу годувальника. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника виплачується непрацездатним членам сім`ї померлого, які перебували на його утриманні, якщо на момент смерті у нього був необхідний страховий стаж. Частиною 2 ст. 36 цього ж Закону встановлено коло непрацездатних членів сім`ї до яких належать: 1) подружжя, батьки, якщо вони являються інвалідами або досягли пенсійного віку; діти (в тому числі, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), що не досягли 18 років, або старше 18 років, якщо вони являються інвалідами; 2) діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах, до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення 23 років, а діти-сироти - до досягнення 23 років незалежно від того, навчаються вони; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, брат або сестра, дід, баба, незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дитиною годувальника до досягнення 8 років. Член сім`ї вважається таким, який знаходився на утриманні годувальника, якщо він перебував на повному утриманні годувальника чи отримував від нього допомогу, яка була постійним і основним джерелом для існування. Члени сім`ї, для яких допомога годувальника була основним джерелом для існування, але при цьому вони самі отримують пенсію, мають право за своїм бажанням перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Дітям-сиротам пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного батьків. Розмір пенсії за віком визначається за формулою, встановленою ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону №1058-IV, затвердженим постановою правління ПФУ 25.11.2005 року №22-1. Відповідно до пункту 1.2 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника. Пунктом 2.3 Порядку 22-1, встановлений перелік документів, необхідний для оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, і померлого годувальника (подається в разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що підтверджують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (при наявності); 4) свідоцтво органу РАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї при відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення її померлою; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особа навчається за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, бабуся, брат або сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення ним (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок щодо встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, і звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника); 11) документи про страховий стаж особи, якій призначається пенсія визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону). Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім`ї, яким право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності. Згідно п. 2.11 Порядку 22-1, документом, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку. Згідно з пунктом 4.2 Порядку 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 3.9 Порядку 22-1). Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 4.3). Отже, підставою для вчинення дій відповідачем, спрямованих на призначення пенсії у разі втрати годувальника, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачкою не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії із заявою встановленого зразка про призначення та виплату їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до вимог статті 44 Закону №1058-IV, та необхідним пакетом документів, що дає право на даний вид пенсії. З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для призначення пенсії у порядку та спосіб, на якому наполягала позивачка. Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що вона є дитиною-сиротою та обов`язку призначення їй територіальним пенсійним органом пенсії, як непрацездатній дитині-сироті, що втратила годувальника, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Правовими положеннями ч.1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року №2342-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки; статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування. Статтею 5 Закону №2342-IV передбачено, що за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов`язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства. Згідно п.п. 21-23 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24 вересня 2008 № 866, для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування). Рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у м. Києві та м. Севастополі державними адміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті ради за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей. У рішенні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові дитини, дата народження, обставини, за яких вона залишилась без батьківського піклування, документи, які підтверджують ці обставини, та форма влаштування дитини. Статус дитини-сироти надається дітям, у яких померли або загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них. Зі змісту зазначених положень вбачається, що статус дитини-сироти - це визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування. Тобто, це особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування. Статус дитини-сироти встановлюється рішенням відповідного виконавчого органу міської, районної, селищної ради за місцем походження дитини. Наявність у заявниці інвалідності з дитинства та смерть батьків не є доказами набуття статусу дитини-сироти в автоматичному порядку. Отже, позивачкою не було дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника як дитиною-сиротою, стосовно якої встановлено факт її непрацездатності. Також, матеріали справи не містять доказів звернення позивачки до відповідача, у визначеному Законом № 1058-IV порядку, а саме: із заявою встановленого зразка про призначення та виплату пенсії, у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до вимог статті 44 Закону та необхідним пакетом документів, що визначає право на даний вид пенсії. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для призначення зазначеного виду пенсії ОСОБА_1 . Звертаючись до відповідача з заявою про призначення пенсії, позивачка не надала достатніх документів, зазначених у вищевказаному Порядку, що взагалі ставить під сумнів правомірність призначення їй такого виду пенсії відповідачем. Вказана позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.04.2018 року в справі №601/198/16. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відмова пенсійного органу законною та обґрунтованою, відповідно до норм чинного законодавства. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. У даному випадку, Баришівським об`єднаним УПФУ Київської області, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: К.А. Бабенко Н.П. Бужак Повний текст виготовлено 01.07.2020 року