Постанова 4854 № 400/2589/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2020 р.м. ОдесаСправа № 400/2589/19 Головуючий в І інстанції: Птичкіна В.В. Дата та місце ухвалення рішення: 31.01.2020 р. м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді доповідача Шеметенко Л.П. судді Стас Л.В. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митних декларацій, В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування: 1) рішень Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: - від 24.04.2019 року № UA504010/2019/000110/2; - від 29.04.2019 року № UA504010/2019/000112/2; - від 03.05.2019 року № UA504010/2019/000115/2; - від 03.05.2019 року № UA504010/2019/000116/2; - від 06.05.2019 року № UA504010/2019/000117/2; - від 08.05.2019 року № UA504010/2019/000120/2; 2) карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: - від 24.04.2019 року № UA504010/2019/00149; - від 29.04.2019 року № UA504010/2019/00152; - від 03.05.2019 року № UA504010/2019/00156; - від 03.05.2019 року № UA504010/2019/00157; - від 06.05.2019 року № UA504010/2019/00158; - від 08.05.2019 року № UA504010/2019/00161. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при декларуванні товару товариством було подано митному органу всі необхідні документи, які підтверджують заявлену ним митну вартість товарів. Товариство вважає, що відповідач незаконно та необґрунтовано відмовив у визнанні заявленої митної вартості ввезеного товару, оскільки оскаржувані рішення не містять посилань на порушення або обставини, встановлені в п.п. 1, 3, 4 ч. 6 ст. 54 МК, зокрема, в рішенні не вказується про невірно проведений позивачем розрахунок митної вартості, невідповідність умов для застосування основного методу визначення митної вартості умовам, передбаченим ст. 58 МК України, надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої позивачем митної вартості. На думку позивача, митним органом не підтверджено належними та допустимими доказами наявність у поданих товариством документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. При цьому, позивач зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару. З огляду на зазначене, позивач вважає вказані рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картки відмови протиправними, у зв`язку з чим оскаржив їх до суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року позов задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Миколаївська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт, зокрема, посилався на те, що митним органом було здійснено перевірку поданих позивачем декларацій та за результатами перевірки правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України, було визнано, що надані позивачем документи містили розбіжності, не містили всіх даних числових значень складових митної вартості товарів, які є обов`язковими при її обчисленні. З огляду на зазначене, у декларанта було витребувано додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, однак такі документи позивачем у повному обсязі надані не були. У зв`язку із зазначеним митним органом було прийнято рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів та визначено таку митну вартість з урахуванням наявної в Митниці інформації щодо аналогічного (подібного) товару, митне оформлення яких вже здійснено. Чорноморська митниця Держмитслужби зазначила, що згідно Інкотермс-2010 умови поставки DAP не передбачають обов`язкового страхування товару, страхування вантажу може бути здійснено Продавцем як самостійно, так і за дорученням та від імені Покупця. Однак, при поданні митних декларацій позивачем не надано інформації щодо наявності/відсутності витрат на страхування товару. Також в апеляційній скарзі зазначено, що у графі 22 накладних СМГС перевезення на ділянці Берники-Суземка здійснено перевізником ОАО "РЖД", на ділянці Зерново-Жовтнева перевізником "ОАО "РЖД" Берники Моск.ж.д.", при цьому відсутня інформація щодо перевізника та витрат на перевезення між Суземкою та Зерново на відстані 13,8 км. Вказано також, що згідно п. 5.1 контракту передбачено, що плату за залізничний тариф по території України сплачує покупець, по території Росії сплачує Продавець, а відповідно до інформації, зазначеної у графах 22 та 23 накладних ЦІМ/УМС сплата провізних (транспортних) платежів здійснена ОАО "РЖД":ООО "ЛТК "Лидер" лише до ст. Суземка. Таким чином, інформація щодо витрат на транспортування та експедиційне обслуговування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а саме, до ст. Зерново до митного органу не надавалася та до митної вартості не додавалася. Також апелянт в поданій апеляційній скарзі зазначив, що у наданих товариством платіжних дорученнях на оплату товарів не міститься відмітка "Проведено банком", що свідчить про можливу несвоєчасну оплату товару відповідно до строків, передбачених контрактом. При цьому, митний орган звернув увагу, що згідно п. 8.1 Контракту передбачено сплату неустойки у разі несвоєчасної оплати, однак товариством під час митного оформлення не надано документальної інформації щодо сплаченої неустойки чи можливих збитків, які повинні включатись до митної вартості товару. Апелянт вважає, що надані до митного оформлення документи не містили всіх даних щодо складових митної вартості товарів. ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство висловило свої заперечення на доводи апеляційної скарги та просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року замінено відповідача у справі - Миколаївську митницю ДФС його правонаступником на Чорноморську митницю Держмитслужби. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання контракту укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» та ТОВ "Логистическая транспортная компания "Лидер". Московська область, м. Корольов, від 31.10.2018 року № 18-345, додаткових угод до контракту, а також специфікації до нього № 3 від 05.04.2019 року, позивачем ввезено на митну територію України "каміння вапнякове технологічне" за ціною 1350 руб. за тону, які були пред`явлені до митного оформлення. З метою здійснення митного оформлення вказаного товару, декларантом були подані до Миколаївської митниці ДФС електронні митні декларації: 29.04.2019 року - електронну митну декларацію № UA504010/2019/001212; 24.04.2019 року - електронну митну декларацію № UA504010/2019/001163; 03.05.2019 року - електронну митну декларацію № UA504010/2019/001247; 03.05.2019 року - електронну митну декларацію № UA504010/2019/001248; 06.05.2019 року - електронну митну декларацію № UA504010/2019/001265; 08.05.2019 року - електронну митну декларацію № UA504010/2019/001279. Разом із митними деклараціями до митного оформлення були подані Контракт, специфікацію, доповнення до зовнішньоекономічного договору, рахунки-фактури (інвойси), паспорти якості, накладні СМГС, накладні ЦІМ/УМВС, копії митної декларації країни відправлення, платіжні документи у підтвердження вартості товару. Митна вартість товару у МД обрахована та вказана у митних деклараціях за методом визначення митної вартості за ціною договорів (контрактів) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, у відповідності до вимог ст.ст. 51, 53, 57, 58 МК України. За наслідками дослідження поданих документів Митницею були направлені декларанту електронні повідомлення про необхідність подання додаткових документів, зокрема, 1) бухгалтерської документації: - щодо оплати складових митної вартості (страхування); - страхового полісу; 2) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; 3) договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. Листами від 24.04.2019 року, від 29.04.2019 року, від 03.05.2019 року, від 08.05.2019 року декларант ТОВ "МГЗ" подав відповідачу додатково витребувані документи: інформацію з офіційного сайту виробника про якісні та вартісні характеристики товару; платіжні доручення. Також Митниця була повідомлена про те, що вантаж (товар) не був застрахований, у зв`язку з чим надати страховий поліс не має можливості, а пов`язані договори з третіми особами не укладалися, тому що ТОВ "МГЗ" є кінцевим споживачем продукту, а тому вони не можуть бути надані. В подальшому відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товару: від 24.04.2019 року № UA504010/2019/000110/2; від 29.04.2019 року № UA504010/2019/000112/2; від 03.05.2019 року № UA504010/2019/000115/2; від 03.05.2019 року № UA504010/2019/000116/2; від 06.05.2019 року № UA504010/2019/000117/2; від 08.05.2019 року № UA504010/2019/000120/2. У рішеннях від 29.04.2019 року № UA504010/2019/000112/2 та від 08.05.2019 року № UA504010/2019/000120/2 відповідачем вказано про те, що метод за ціною договору (контракту) не застосовується у зв`язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (страхування); декларантом не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень; підпис та печатка у рахунку від 22.04.2019 № 45 відрізняється від підпису та печатки в контракті від 31.10.2018 року № 18-345; підпис та печатка у рахунку від 25.04.2019 № 48 та від 30.04.2019 № 51 відрізняється від підпису та в контракті від 31.10.2018 № 18-345. В свою чергу, у рішеннях від 24.04.2019 року № UA504010/2019/000110/2; від 03.05.2019 року № UA504010/2019/000115/2; від 03.05.2019 року № UA504010/2019/000116/2; від 06.05.2019 року № UA504010/2019/000117/2 відповідачем окрім посилання на те, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (страхування); декларантом не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень; підписи та печатки у рахунках від 12.04.2019 року № 43, від 15.04.2019 року № 44, від 23.04.2019 року № 46, від 24.04.2019 року № 47, від 26.04.2019 року № 49 та від 29.04.2019 року № 50 відрізняються від підпису та печатки в контракті від 31.10.2018 року № 18-345, вказано на те, що відповідно до п. 5.1 Контракту від 31.10.2018 року № 18-345 оплата товару повинна бути протягом 5 робочих днів. У всіх прийнятих рішеннях митний орган посилався на те, що декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості, а надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. У зв`язку з чим, митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом вартостях. Основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) за рівнем 2,1035 російських рублів/кг (МД №UA504010/2018/002968 від 22.11.2018). Крім того, у рішеннях вказано, що надані декларантом платіжні доручення не відповідають вимогам п. 5.1 контракту від 31.10.2018 року № 18-345. Також відповідачем прийнято картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.04.2019 року № UA504010/2019/00149; від 29.04.2019 року № UA504010/2019/00152; від 03.05.2019 року № UA504010/2019/00156; від 03.05.2019 року № UA504010/2019/00157; від 06.05.2019 року № UA504010/2019/00158; від 08.05.2019 року № UA504010/2019/00161, якими Митниця відмовила Товариству у митному оформленні (випуску) товарів. Судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку з відмовою відповідача прийняти митні декларації, з метою розмитнення товару, позивач подав нові митні декларації № UA504010/2019/0001217, № UA504010/2019/001165, № UA504010/2019/001249, № UA504010/2019/001252, № UA504010/2019/001267, № UA504010/2019/001281, на підставі яких товар був випущений у вільний обіг. У поданих митних деклараціях ціна ввезеного товару визначена відповідно до прийнятих відповідачем рішень про визначення митної вартості. Не погоджуючись з прийнятими митним органом рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» оскаржило їх до суду першої інстанції, посилаючись на їх протиправність. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», з огляду на наступне. Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Частиною другою статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Таким чином, з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та має повноваження на витребування додаткових документів у разі, якщо документи, надані для декларування товарів, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Однак, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з зазначених вище підстав та за наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. В рішеннях про коригування митної вартості товару відповідачем, в якості підстав для їх прийняття, зазначено про те, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (страхування). Відповідач посилався на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, однак лише у разі якщо страхування здійснювалося. Таким чином, коли окреме страхування не здійснювалось, відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів. Відповідно до умов поставки DAP (Інкотермс-2010), визначених в укладеному контракті, у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін DAP передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару. В даному випадку представником позивача надано митниці пояснення, що страхування товару не здійснювалось, у зв`язку з чим відповідні документи і не були надані позивачем до митного органу. З огляду на викладене, посилання відповідача на ненадання таких документів є безпідставним. Стосовно зазначення митного органу у рішеннях про коригування митної вартості товарів на невідповідність вимогам п. 5.1 контракту наданих платіжних доручень, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п. 5.1 Контракту від 31.10.2018 року № 18-345 оплата товару Покупцем здійснюється банківським переказом у російських рублях шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця згідно наданим інвойсам протягом 5-ти робочих днів по факту відвантаження товару на підставі наданих залізничних накладних з відміткою станції відправлення. Декларантом у підтвердження оплати товару були надані митному органу платіжні доручення в іноземній валюті № 1841 від 19.04.2019 року, № 2006 від 26.04.2019 року, № 2123 від 07.05.2019 року, № 2125 від 07.05.2019 року з відміткою банку платника - ПАТ "Банк Восток" на загальну суму 9 405 180 рос. руб., що відповідає зазначеній у рахунках-фактурах (інвойсах) сумі поставки товару. В свою чергу, у чому саме полягає невідповідність наданих платіжних доручень п. 5.1 контракту у рішеннях митним органом не зазначено. Посилання апелянта в поданій апеляційній скарзі на те, що надані платіжні доручення можуть свідчити про несвоєчасність оплати товару, а також на те, що Продавцем могла бути нарахована неустойка у зв`язку з такою несвоєчасною оплатою, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що це є лише припущеннями митного органу, на яких не можуть ґрунтуватись прийняті рішення. Питання підстав стягнення неустойки в даному випадку дійсно врегульовано п. 8.1 Контракту та передбачає право, а не обов`язок продавця стягувати з покупця неустойку у разі затримки розрахунку. Сторони вільні у здійсненні господарської діяльності, а тому питання сплати штрафів та неустойки відноситься до відання господарюючих суб`єктів. Доказів стягнення з ТОВ "МГЗ" будь-яких додаткових виплат, в тому числі, неустойки не надано. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку саме тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення. Таким чином, посилання апелянта в поданій апеляційній скарзі на інші підстави для коригування митної вартості, ніж ті, що були зазначені у рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим. Також, суд вважає безпідставним посилання митного органу на ненадання Товариством договорів із третіми особами, які пов`язані з поставкою товару, оскільки факт укладання таких договорів безпосередньо позивачем не встановлений. Що стосується посилань митного органу на не ідентичність підписів у рахунках та в контракті, колегія суддів зазначає, що підписання вказаних документів може здійснюватись іншими особами. Жодним нормативно-правовим актом не визначений обов`язок підписання розрахункового документа виключно директором підприємства. Відповідно не є таким, що суперечить вимогам законодавства, оформлення інвойсу особою, відповідальною за здійснення розрахунку, або особою, уповноваженою таким правом. Таким чином, посилання митного органу на ненадання всіх документів у підтвердження митної вартості є безпідставними. Розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення, щодо вартості товарів немає. Розмір цін за тонну товару до контракту відповідає розміру цін у інвойсах. Надані позивачем документи також не містять ознак підробки, тому правових підстав для коригування митної вартості у відповідача немає. Варто зазначити, що рішення про коригування митної вартості товарів, яке є предметом спору у даній справі, не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Крім того, в оскаржуваному рішенні відсутня вказівка на товар, інформація щодо митної вартості за яким взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості товарів позивача. При цьому, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій Чорноморською митницею Держмитслужби не надано копій декларацій, за якими скориговано вартість імпортованого ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" товару. Колегія суддів зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Колегія суддів вважає, що позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено, що надані для митного оформлення товару документи не містять розбіжностей, в них відсутні ознаки підробки та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару За таких обставин, оскаржувані рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Колегія суддів зазначає, що митним органом не доведено правомірності оскаржуваних рішень, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст. 57 МК України порядку визначення митної вартості товару. Отже, позовні вимоги ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" є обґрунтованими та підлягають задоволенню. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 02.07.2020 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька