Постанова 4802 № 2-6590/11

Справа № 2-6590/11 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/695/20 Категорія: 84 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А., представника заявника - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року заявник ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеною заявою. Покликався на те, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 травня 2012 року, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (далі - ПАТ «БМ Банк») заборгованість за кредитним договором № 4 /32/060308 від 06 березня 2008 року у розмірі 910 916 грн 16 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Заявник вказував, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С. від 30 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження № 55280764 на виконання виконавчого листа № 2-6590/2011 р. від 13 липня 2012 року щодо боржника ОСОБА_4 . Також зазначав, що 06 липня 2018 року між Акціонерним товариством «БМ Банк» (далі - АТ «БМ Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінстрим» (далі - ТОВ «Фінстрим») було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 06-07/2018. Цього ж дня між ТОВ «Фінстрим» та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до ОСОБА_3 перейшло право вимоги за кредитними договорами № 4/32/060308 та № 4/33/060308 та за договорами, що були укладені для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зокрема, договору іпотеки від 06 березня 2008 року. Ураховуючи наведене, заявник ОСОБА_3 просив суд замінити стягувача ПАТ «БМ Банк» на нього у виконавчому провадженні № 55280764, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С., щодо виконання виконавчого листа № 2-6590/2011 р., виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 13 липня 2012 року, в частині стягнення коштів кредитної заборгованості з ОСОБА_4 . Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено. Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною і необґрунтованою, заявник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на невірну оцінку судом зібраних доказів та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та прийняти постанову, якою його заяву про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зокрема, на думку заявника судом не враховано тієї обставини, що для укладення договору відступлення права вимоги на відміну від договору факторингу, покупець права вимоги не повинен обов`язково мати статус фінансової установи. Відступлення права вимоги є правочином (договором) на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору, тому цей договір може бути оплатним, якщо у ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання, замість отриманого права вимоги. Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні заяви. Відзив на апеляційну скаргу учасники судового спору не подавали. Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа, а тому заявник ОСОБА_3 , як фізична особа, за відсутністю відповідної ліценції на здійснення фінансових операцій, не може бути кредитором у вказаних договірних зобов`язаннях, а отже набути статусу нового стягувача у виконавчому провадженні за цим зобов`язанням. Такий висновок суду є правильний. Встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 травня 2012 року, яке набрало законної сили 18 червня 2012 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «БМ Банк» заборгованість за кредитним договором № 4/32/060308 від 06 березня 2008 року у розмірі 910 916 грн 16 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с.64-65). На виконання зазначеного рішення 13 липня 2012 року стягувачу ПАТ «БМ Банк» Луцьким міськрайонним судом Волинської області був виданий виконавчий лист № 2-6590/2011 р. (а.с.83). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С. С. від 30 листопада 2017 року за вказаним виконавчим листом щодо боржника ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження № 55280764 (а.с.84). Судом також встановлено, що 06 липня 2018 року між АТ «БМ Банк» та ТОВ «Фінстрим» було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 06-07/2018 (а.с.75-77). Згідно акту прийому передачі документації від 06 липня 2018 року АТ «БМ Банк» передало ТОВ «Фінстрим» документацію на право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитними договорами № 4/32/060308 та № 4/33/060308 та за договорами, що були укладені для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зокрема, договору іпотеки від 06 березня 2008 року (а.с.78). 06 липня 2018 року між ТОВ «Фінстрим» та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до ОСОБА_3 перейшло право вимоги за кредитними договорами № 4/32/060308 та № 4/33/060308 та за договорами, що були укладені для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зокрема, договору іпотеки від 06 березня 2008 року (а.с.79-81). Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1ст. 510 ЦК України). Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України). При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Так, ст. 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним. У п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ. З матеріалів справи вбачається, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця (ТОВ «Фінстрим»), яке є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_3 , який не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права. Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа. Наведені правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі 465/646/11 та від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, наведене дає підстави вважати, що заявник ОСОБА_3 як фізична особа, не наділений правом надавати фінансові послуги, а тому, за укладеним 06 липня 2018 року із ТОВ «Фінстрим» договором про відступлення права вимоги, він не може набути статусу кредитора за кредитними договорами № 4/32/060308 та № 4/33/060308 та за договорами, що були укладені для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зокрема, договору іпотеки від 06 березня 2008 року, а з огляду на це, і статусу стягувача у виконавчому провадженні. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні цілком узгоджується із вищенаведеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст.512 та ст.1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа, а не фізична особа. На підставі наведеного, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження відповідає вимогам закону. Наведені заявником ОСОБА_3 в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності ухвали суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення ним норм матеріального права, не спростовують вірних висновків суду, а є його власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи і не впливають на законність оскаржуваного рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з додержанням вимог закону, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: