Постанова КЦС ВС № 522/2897/16-ц

Постанова Іменем України 24 червня 2020 року м. Київ справа № 522/2897/16-ц провадження № 61-47569св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою адвоката Фасія Володимира Володимировича як представника ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , на постанову Апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Кононенко Н. А., Сегеди С. М., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних та зустрічних позовних вимог У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , якого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2016 року замінено на його правонаступника - ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , уточнивши який, просив стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 223 906 грн, 5 % річних у сумі 75 114 грн, судовий збір за подання до суду позову в сумі 3 622,50 грн, за подання до суду заяви про забезпечення позову в сумі 275,60 грн та витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, у сумі 91 670 грн. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 05 вересня 2007 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого він продав, а ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1 . 05 вересня 2007 року ОСОБА_5 узяв у нього в борг 10 000 доларів США, які повинен був повернути рівними платежами раз на рік до 05 вересня 2017 року. Позивач неодноразово звертався до боржника та його спадкоємця з вимогою повернення боргу, однак, ані ОСОБА_5 , ані його спадкоємець ОСОБА_3 жодних дій не вчинили, борг не повернули. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити. Короткий зміст рішень суду першої інстанції Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 14 серпня 2017 року позов задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 79 025,75 грн. Стягнув з ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 898,10 грн. В решті позову відмовив. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_1 не пред`явив до спадкоємців ОСОБА_5 вимоги у строк, встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України, тому, згідно з частиною четвертою цієї статті позовні вимоги стосовно виплат, що мали б бути здійснені раніше 05 березня 2014 року є безпідставними та необґрунтованими. Позивач не довів факт понесення витрат на правову допомогу в розмірі 91 670 грн. Короткий зміст рішення апеляційного суду Апеляційний суд Одеської області постановою від 16 жовтня 2018 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2017 року змінив у частині розміру задоволених позовних вимог. Стягнув із ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 223 906 грн та 5 % річних у розмірі 75 114 грн, а всього 299 020 грн. Стягнув з ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання до суду заяви майнового характеру в сумі 3 622,50 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін. Апеляційний суд мотивував постанову тим, що повернення боргу частинами умовами розписки не деталізовано та не визначено розмір щорічного погашення заборгованості, тобто відсутній графік погашення заборгованості, тому з урахуванням строку виконання зобов`язання підлягає стягненню вся сума боргу разом зі сплатою 5 % річних за користування грошовими коштами за весь період у межах строку дії договору. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, адвокат Фасій В. В. як представник ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , просить скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Сторони встановили строк дії договору позики, проценти за користування позикою, кінцевий строк повернення кредиту - до 05 вересня 2017 року, а також строк виконання зобов`язань із щорічним погашенням платежів - раз на рік від дати розписки, тобто 05 вересня кожного року, однак ОСОБА_5 з 2010 року до моменту своєї смерті борг не сплачував. Висновок апеляційного суду, що ОСОБА_1 лише у суді дізнався, що боржник помер, не може бути прийнято як підставу незастосовування позовної давності, це лише виправдання позивача, чому він не звернувся до суду своєчасно. При вирішенні справи суд першої інстанції не тільки обґрунтував свою правову позицію, а й застосував належні правові норми, які регулюють данні правовідносини, з посиланням на статті ЦК України та ЦПК України, та правові позиції Верховного Суду України, що на відміну від суду апеляційної інстанції, який не тільки мотивовано не обґрунтував свою позицію при прийнятті постанови, а лише послався на загальні норми ЦК України. Неправомірне застосування апеляційним судом позовної давності призвело до стягнення необґрунтованих сум на користь позивача. 11 січня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Сукачова Є. С. як представника ОСОБА_1 мотивований тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, надуманими та такими, що ґрунтуються на невірному розумінні норм матеріального та процесуального права. Твердження заявника, що сума боргу повинна повертатися рівними частинами є надуманими та безпідставними, адже в тексті розписки відсутнє будь-яке визначення розміру щорічного платежу. З тексту розписки чітко вбачається, що сторони договору позики не встановлювали та не досягли згоди щодо розміру платежів, а лише визначили їх періодичність. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що щорічні виплати за розпискою від 05 вересня 2007 року не можуть вважатися окремими зобов`язаннями, оскільки їх розмір не встановлений окремо, тобто повернення боргу частинами не деталізоване (немає конкретного графіку погашення боргу з конкретною датою), відсутня відповідальність за порушення порядку повернення боргу частинами. Доводи представника відповідача про пропущення позовної давності позивачем є надуманими та безпідставними, є наміром уникнути відповідальності за неналежне виконання зобов`язання з повернення боргу. ОСОБА_1 є громадянином Бельгії та не проживає постійно на території України, тобто позивач мав право, але не мав реальної змоги чи необхідності відвідати ОСОБА_5 та дізнатися про його смерть. Апеляційний суд ухвалив рішення на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження обставин у справі, на підставі належних та допустимих доказів, у відповідності з нормами діючого законодавства України. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси. 26 грудня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. 13 квітня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду № 999/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи встановлені судами 05 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, за умов якого ОСОБА_1 продав , а ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1 . У цей же день ОСОБА_5 отримав позику від ОСОБА_1 в сумі 10 000 доларів США зі сплатою 5 % річних за користування грошовими коштами, на підтвердження чого було складено письмову розписку, за умовами якої ОСОБА_5 зобов`язувався здійснювати виплати щорічно, кінцевий термін погашення позики - 05 вересня 2017 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (свідоцтво про смерть від 05 вересня 2013 року серії НОМЕР_1 ). Єдиним спадкоємцем померлого є його малолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (відомості зі спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , наданої суду приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Нікітюк О. М.). Сторони не заперечували, що позивач отримав частину грошових коштів від самого боржника в розмірі 500 доларів США та у 2009-2010 роках 1 000 доларів США від дружини боржника ОСОБА_2 . У передбачені договором строки боргові зобов`язання ані боржником, ані його спадкоємцем не виконані, в результаті чого станом на 30 травня 2017 року розмір заборгованості становить 299 020 грн, з яких 223 906 грн - сума основного боргу, 75 114,00 грн - 5 % річних. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог. Частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Недотримання визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців позбавляє кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. За правилами частин другої, третьої статті 1281 ЦК України кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги. Вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-153цс18). Встановивши, що позивач лише в суді дізнався про смерть позичальника, а строк вимоги за зобов`язанням не настав, апеляційний суд дійшов правильного висновку про дотриманням ОСОБА_1 строку передбаченого статтею 1281 ЦК України. Відповідачем не спростовано даних фактів, а судом не встановлено про обізнаність позивача щодо смерті боржника поза межами строків пред`явлення вимог спадкоємцям, які встановлені законом, в той час як касаційний суд не має повноважень здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, в силу статті 400 ЦПК України. Відповідно до положень статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Однак, визначаючи суму коштів, яка підлягає до стягнення, апеляційний суд не прийняв до уваги той факт, що у випадку смерті боржника за договором позики його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але у межах вартості майна, одержаного у спадщину та не встановив обсяг спадкового майна та його вартість. Крім того, погоджуючись з розміром нарахованих позивачем відсотків за користування грошовими коштами за договором позики, апеляційний суд не звернув уваги на період їх нарахування з огляду на положення статей 261, 267 та 608 ЦК України та умов договору позики щодо сплати відсотків за кожен рік користування позикою; припинення права у позикодавця їх нараховувати у зв`язку зі смертю боржника; дати звернення позивача з цим позовом. З огляду на викладене, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги в частині неправильного визначення розміру заборгованості за договором позики. Перевірка доводів касаційної скарги, пов`язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку. Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень у цій справі. Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. З метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), Верховний Суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи. Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу адвоката Фасія Володимира Володимировича як представника ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 задовольнити частково. Постанову Апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун